Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Автор духовного гімну України – наш земляк
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 24 серпня 2012, 22:56
Наша славна Чернігово-Сіверщина завжди була щедрою на талановитих подвижників української національної культури і держави, відродження її незалежності.
Одним із таких подвижників і був Олександр Якович Кониський, уродженець хутора Переходівки Борзнянського повіту (в наші дні хуторів уже немає, а тільки села, навіть з кількох хат або й без них - отже, тепер це село в Ніжинському районі). Народився він 18 серпня 1836 року в родині дрібного козацького старшини, пожалуваного дворянським званням.
Початкову освіту отримав вдома, від матері та діда, старосвітського священика. Цілий рік відвідував повітову школу в Ніжині. Згодом його влаштували, як сина „благородних”, але не імущих батьків, до „сирітського дому” в Чернігові, де він проживав і навчався в чернігівській чоловічій гімназії, закін- чити яку йому так і не вдалося – витурили з неї за те, що писав вірші рідною мовою. Закінчивши дворянську повітову школу в Ніжині, мав намір отримати вищу освіту в Ніжинському ліцеї князя Безбородька, але і тут, через матеріальні нестатки та погане здоров’я, хворобу очей, зазнав фіаско. І все ж, уже перебуваючи на державній службі, всупереч усьому, Олександр складає іспит на звання кандидата права і стає юристом. Можливо, саме завдяки цим випробуванням його ніколи не полишає непогамована жага знань. Мав запальний, холеричний характер, був завжди заклопотаний безліччю власних і громадських справ.
Ожили ікони
- Деталі
- Категорія: Новини культури
- Опубліковано: П'ятниця, 17 серпня 2012, 22:47
Перше, що зустрічає людина, заходячи в православний храм, це велика кількость священних зображень – ікон. Для православного християнина в цьому немає нічого незвичайного. З дитинства ми пам’ятаємо, як приходячи до церкви з батьками, бабусями, дідусями, отримували від них повчання: „Візьми свічку і постав он на той свічник перед іконою Спасителя”. Пригадується той священний трепет, з яким ставили цю свічку, приходить на пам’ять і та, по-дитячому наївна, молитва за тата, маму, дідуся, бабусю і сестричку. Що ж таке ікона? Звідки береться та благодать, яка позитивно діє на нас через ці святі зображення? Ікона в перекладі з грецького означає „образ”. Образ того, до кого ми вдаємося з молитвою.
У липні до Бахмацького районного історичного музею повернулися із Національного науково-дослідного центру України відреставровані 3 ікони. Слід віддати належне саме тим чуйним до мистецтва людям, які відчули, що за шаром потемнілої й закопченої оліфи ховається справжнє багатство свіжих фарб. В ікони - „Стрітення”, „Собор Пресвятої Богородиці (Всіх скорбящих радість)”, „Іоанн Златоуст” фахівці центру вдихнули нове життя, і вони воскресли, засяяли, винирнули із темряви, в якій перебували більше 20 років. Бо саме стільки часу в Бахмацькому районному історичному музеї не велися реставраційні роботи.
Бахмацька ініціатива
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 серпня 2012, 15:32
Літо – найкраща пора для відпочинку. Хтось бере відпустку і їде на море, а хтось просто насолоджується вільним часом вдома. Любителі риболовлі готують вудки та наживку і з друзями або поодинці вибираються на озеро чи річку. Але, виявляється, порибалити у нашому районі не так просто. Проблема у тому, що зараз фактично немає місць для рибної ловлі. І саме тут проявили ініціативу та згуртованість жителі села Бахмач-1. Вони зібрали разом кошти, закупили рибу і запустили її у місцевий ставок (раніше це було русло річки Бахмачка). Про таку солідарність почуєш не часто, і тому я вирішив на власні очі подивитися на результат цього експерименту. Теплого суботнього ранку (саме у цей день заплановано «відкриття» рибальського сезону на ставку) я приїхав у село.
Перше, що вразило – береги ставка були буквально обліплені рибалками. Ніякого офіційного відкриття не було, люди зібралися тут ще з вечора. Зосереджені на ловлі риби, вони сиділи метрів за п’ять один від одного, не створюючи при цьому жодних проблем собі та своїм колегам. Деякі (здебільшого не місцеві) трималися групами по кілька чоловік. Біля ставку стояли машини, подекуди чулися веселі голоси. Інколи хтось різко смикав вудку – і черговий спійманий короп вилітав із товщі води.
Бахмацький міцний горішок їде в Бухарест
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 03 серпня 2012, 15:29
Цією безперечно неординарною історією поділився з нами Борис Михайлов, голова Бахмацького дитячо-молодіжного спортивного клубу „Гармонія”. Її героєм став добре відомий бахмачанам спортсмен-баскетболіст, також випускник клубу – Руслан Фурса.
Наприкінці липня в Києві відбувся чемпіонат України зі стрітболу (вуличного баскетболу, 3 на 3 на одне кільце). Про стрімкий та успішний розвиток цього виду спорту говорить той факт, що вже з 2016 року він включений до олімпійської програми.
Серед учасників чемпіонату була й команда „Росичі”, капітаном і тренером котрої є наш земляк. Треба зазначити рівень змагань: до складу команд входили гравці суперліги, спортсмени Американської студентської ліги та НБА (національна баскетбольна асоціація).
І цей турнір продемонстрував не тільки відмінну фізичну підготовку і високий професійний рівень команди, а й справжній спортивний характер капітана.
Отже, ось така інтрига. Складна і не надто чесна гра зав’язалась у кулуарах змагань. «Росичі» з нашим Русланом на чолі впевнено виграють підгрупу, що не сподобалось господарям інших команд, які мають багатотисячні бюджети і великі амбіції. Тоді проти „Росичів” з порушенням регламенту ставлять найгрубішу команду турніру, а зовсім не ту, з якою вони мали б грати по сітці (розклад гри) і ... заплющують очі на будь-які порушення проти них на майданчику. Гра завершується з рівним рахунком! І тоді організатори „вольовим рішенням” віддають перемогу супротивникам „Росичів”.
Та не на того нарвалися! Наш капі- тан вирішує боротися за честь команди і подає протести в найвищі спортивні інстанції. І справедливість торжествує – рішенням ФІБА (міжнародна федерація баскетболу) результати турніру анульовані.
І 2 серпня в Бухарест на чемпіонат Європи їдуть „Росичі”. Молодець, Руслан – бахмацький міцний горішок!
І ще одна перемога. Уперше бахмачанка стала чемпіонкою України серед дорослих. Це була Дар’я Михайлова на чемпіонаті України з легкої атлетики, що відбувся в Харкові 20- 21 липня. Даша виграла біг на 3000 м з перешкодами, а напередодні стала бронзовою призеркою на 5-кілометровій дистанції.
Вітаємо наших!
К.Весняна
Село детства - деревня старости
- Деталі
- Категорія: Подорож Бахмацьким районом
- Опубліковано: П'ятниця, 03 серпня 2012, 15:27
Школьные друзья съехали давным-давно, но ещё многие годы этот уголок влёк к себе с необъяснимой силой. Может быть, потому, что каждый приезд сюда был своеобразной встречей с непростым, но солнечным детством. Представление о селе сложилось от прочитанного в книгах и увиденного в советском кино. И представало оно своеобразным райским уголком – вблизи леса, с обязательной речушкой или, на худой конец, с озерцом. Радужных красок к тому добавляли и мои ровесники, которые, возвратившись от своих дедушек, хвастались друг перед другом ароматными грушами или яблоками, кто-то помогал качать мёд, а кто-то собирал ягоды, грибы, травы. Моих дедов забрала война, а так хотелось погостить в деревне.
…В шестом классе к нам прибыло сразу несколько новеньких. Их родители строили бетонную автостраду, которая, «одевшись» в асфальт, служит до сих пор. От перекрёстка же к самому Бахмачу «бетонка» в своём первозданном виде лежит уже полстолетия. Производственная база дорожников располагалась тогда в Чесноковке и имела магическое название ДСУ. С новыми ребятами подружился, особые приятельские отношения сложились с Лёнькой Осадовским и Степаном Косолаповым. На летних каникулах они довольно часто приезжали в город, бывали в гостях, как-то пригласили с ответным визитом. Это был своеобразный рабочий посёлочек. Здесь многое удивляло. В первую очередь - огромный бетонный узел , который неустанно производил цементный раствор, смешивал его со щебнем и тоннами высыпал в кузова мощных МАЗов. Грузовики спешили на прокладку магистрали. Ребята предложили прокатиться. Многие водители им были знакомы, охотно брали попутчиков - не так скучно в дороге. Так увидел укладку бетона на грунт, на моих глазах рождалась трасса. На сыром растворе начертал свои инициалы. Но потом, спустя многие годы, так их и не нашёл. То ли был недостаточно внимателен, то ли кто-то из строителей затёр их на незастывшем цементе.
«REVO» – наркотик у законі?
- Деталі
- Категорія: Актуальна тема
- Опубліковано: П'ятниця, 03 серпня 2012, 15:24
Наш народ останнім часом почали балувати різними речами, які раніше були лише за кордоном. Зараз це стосується всього: від звичайних харчів – і аж до сучасних автомобілів останніх моделей. І, звичайно, алкоголю, про різке підвищення вживання якого розповідають нам на кожному кроці. І начебто все зрозуміло – пити треба в міру, але ця ж таки міра для кожного різна. Та й дивлячись, що саме пити…
Останнім часом наша молодь (і не тільки) з радістю прийняла новий напій – всім відомий «REVO Energy». «Свіжак» у подібних напоїв майже завжди затребуваний, тому і дивуватися не варто, чому його так швидко «знесли» з полиць супермаркетів, магазинів та барів. Напій приємний на смак, хоча в ньому і вчувається алкоголь. Та дарма – «REVO» швидко завоювало популярність серед народу.
Виведений на ринок не так давно, лише у 2007 році, швидко витіснив своїх конкурентів – різного роду енергетики та «слабоалкоголки». І перші порожні банки з-під нього несміливо почали з`являтися на і так не дуже чистих вулицях нашого міста. Пізніше їх стало більше, і я не раз помічав (здебільшого на вихідних) компанії не дуже тверезих дівчат і хлопців з вище- згаданими пляшками у руках. Цей факт не дуже тривожить – такі ж самі компанії стояли і раніше, просто з пивом або із чимось іншим. Але у житті треба спробувати якомога більше – і я сам під час якоїсь гулянки вперше «познайомився» з «REVO».
Чернігівщина туристична
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 03 серпня 2012, 15:13
„Порадник” продовжує „подорож”, у якій останньою зупинкою був Ніжинський район.
Місто Новгород-Сіверський: 176 км від обласного центру, розташоване на правому березі р. Десна
Героїчна, трагічна і велична історія сивочолого міста, звідки прямують витоки нашої духовності та державності, описана у геніальному «Слові о полку Ігоревім».
Уперше Новгород-Сіверський згадується під назвою «Нове місто» у «Повчанні» Володимира Мономаха, у зв’язку з перемогою князя над половецьким загоном, що сталася у 1078 року.
Крок у минуле
- Деталі
- Категорія: Новини культури
- Опубліковано: П'ятниця, 27 липня 2012, 20:12
Мабуть, кожен інколи мріє потрапити в минуле, аби побачити, як жили його пращури. І це можна зробити завдяки виставці „Куточок хати бахмачанина кін. ХІХ – поч. ХХ ст.”, яка почала діяти в Бахмацькому районному історичному музеї. Прийшовши до нас, всі охочі можуть зробити один крок у минуле і побувати в кімнаті жителя містечка Бахмача. В експозиції представлено журнальний столик, грамофон, напільний годинник, але найбільше враження відвідувач отримає, напевно, від дерев’яного стола та буфета філігранної роботи, на полицях якого розміщені різноманітні керамічні вироби. Стіни кімнати прикрашають картини, ікона та дзеркало. Одна з картин невідомого художника – це портрет Яніної, доньки власника Тростянецького дендропарку Скоропадського. „Торговцы” і родинний портрет, авторство яких також невідоме. Допитливого відвідувача зацікавлять і видання тих часів: журнали „Нива” і „Родина” різних років, від 1882 до 1902, а також газета „Русское слово” 1917 року. Ці експонати зібрав у свій час „невтомний шукач скарбів”, засновник нашого музею Микола Гнатович Яременко. Приємно, що праця ентузіаста продовжується небайдужими земляками. Так, більшість речей виставки надійшла до музею завдячуючи директору ЗОШ №4 Ларисі Борисівні Лемешко.
М.Голиця: «Футбол - це показник економіки»
- Деталі
- Категорія: Наше інтерв'ю
- Опубліковано: П'ятниця, 27 липня 2012, 20:08
Футбол люблять майже всі. Останнім часом у нашій країні вболівальників стало значно більше. Ця гра дає море позитивних емоцій та єднає людей. І хоч Євро-2012 вже позаду, вболівальникам поки не до відпочинку. Зараз проходить чемпіонат України з футболу серед професійних команд II ліги. 21 липня у селі Плиски відбулася гра між місцевим ФК «Єдність» та гостями – командою «Славутич» із Черкас. Гра обіцяла бути напруженою, адже зустрілися відомі сильні команди. Стадіон задовго до початку наповнився любителями футболу та фанатами обох команд. Були присутні почесні гості: віце-президент «Славутича» Володимир Ходак, тренер команди Олександр Кирилюк та її начальник – Анатолій Арагажан. Відповідно, зі сторони ФК «Єдність»: президент клубу – Михайло Голиця, головний тренер – Віталій Левченко, начальник команди – Олександр Волков.
Гра почалася наступом «Єдності». Господарі поля відразу взяли ситуацію в свої руки. Така стратегія уже через 10 хвилин принесла успіх. Дмитро Гунченко (№19) подарував команді перший забитий м’яч.
Острів – край, де відпочиває душа
- Деталі
- Категорія: Подорож Бахмацьким районом
- Опубліковано: П'ятниця, 27 липня 2012, 20:01
(Продовження, початок у №29)
Цікавих зустрічей у журналістському житті багато. Хочу поділитися однією з останніх. На Острові. Так і хочеться пожартувати, обіграти цю, також цікаву, назву села Бахмацької сільської ради.
Постійних мешканців в Острові залишилось небагато – усього 28, наймолодшому – 59 років. Але ж значно поповнюють його так звані „дачники”. Тому й у лапках, що вони лише так звуться, а вважають їх тут уже майже своїми. Здебільшого живуть із весни до настання добрих холодів – сезонно, від посіву до збирання врожаю. А як вдуматись, скільки тієї зими? Ну справді ж, нашого городнього сезону значно більше! Тож і можна вважати дачників повноправними членами громади.
Сивий, інтелігентної зовнішності чоловік слухав, як співають аматори із ансамблю „Криниці”, задумливо вглядаючись у вечірнє небо над селом. А коли заспівали „Мамина коса”, помітила сльози на його очах. І після концерту підійшла поговорити.
Детальніше...