Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Робити чи не робити щеплення?
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:57
Щоправда, тема інтерв’ю з’явилася багато раніше – до редакції звернувся наш постійний передплатник, який просив не називати його ім’я. Проблема ця загальна і, треба сказати, дуже болюча. Вакцинація.
Багато списів зламано довкола неї, безліч компетентних і не дуже думок читаємо, чуємо, бачимо. І джерелом „загоряння”, як сказали б пожежники, усі одностайно вважають засоби масової інформації. От, мовляв, аби журналісти не писали, не лякали, то й проблеми б не було. Неправда. Це наша звична психологія – перекладати з хворої голови на здорову. Проблеми існують самі по собі, а журналісти їх лише висвітлюють. Погоджусь, що іноді – у гонитві за сенсацію або й справді з благих намірів – дещо драматизують. І як абсолютно в усіх сферах, і в нашій є фахівці різного рівня, як професійного, так і морального. Але ніхто не буде сперечатися, що проблема дійсно є. І це правда, що з’явилась вона ще й завдяки широким інформаційним можливостям сучасного суспільства. Наприклад, моє дитинство цього не знало – щеплення було повальним. Коли тітоньки у білих халатах йшли нашою вулицею, ми, дітлахи, розбігалися хто куди. Усі мої ровесники знали – це йдуть „прививки”. Я ніколи уколів не боялася, але цього слова – дуже. І де б ти не ховався, закінчувалося завжди однаково – пред’явленням пред ясні очі медсестрички зі шприцом. Кололи нас прямо вдома, бо не всі були такі свідомі, щоб самому йти в поліклініку. Тоді це також називалося „добровільною вакцинацією”. І наші мамусі й татусі навіть не сумнівалися, що „так треба” (Інтернету не було, свободи слова – також).
Ще раз про медицину
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:55
Так, людей може й немає, але от фахівця з таким досвідом і з розумінням справи в Бахмацькому районі, на мою думку, знайти важко. І кожен, хто потрапляв сюди, мабуть, задумувався над тим, як із таким невеликим набором діагностичного обладнання можна установити хворому правильний діагноз, щоб призначити лікування? На це потрібен неабиякий талант.
Часто у відділення поступає хворий посеред ночі та, як правило, у критичному стані. Не роздумуючи, як військовий, у лічені хвилини Віра Андріївна вже надає допомогу, дає ще один шанс на життя. Неможливо не сказати про весь персонал цієї лікарні – дисципліна і порядок впливає на весь ритм життя, що дає можливість уже з перших днів відчути результат лікування, а їм, відповідно - вдячність від хворих.
Бандуристи взяли в полон москвичів
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:52
Були запрошені творчі колективи із багатьох країн світу: Німеччини, Греції, Болгарії, Білорусі, Чехії, Словаччини, Сербії, Боснії, Герцеговини, Туви та інші. Спитаєте, яке відношення маємо ми до цієї події?
Диригентом Національної заслуженої капели бандуристів України є наш земляк - заслужений артист України Андрій Козачок, про якого „Порадник” уже писав.
озацькому роду нема переводу
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:50
Чого тільки не було у святковому дійстві! Лунала музика духового оркестру, були пісні і танці, багато розваг для дітей. Народні майстри з різних регіонів нашої Батьківщини продемонстрували свої неповторні вироби, художники писали портрети всіх охочих.
А скільки напоїв і наїдків широкої географії – і шашлики «Бахмацькі», і солодощі для дітей, і багато різних смачних українських страв!
Моя школа
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:46
На одному із стендів онук випадково звернув увагу на фотографію, на котрій пізнав мене в оточенні курсантів. То я тоді саме повернувся з армії, служив в Афганістані водієм, а перший військовий вишкіл, дисципліну опанував саме у цих стінах, куди відрядив на навчання військкомат. Прийшов тоді подякувати і викладачам, і майстрам, бо завдячуючи їх науці вберігся від ворожої кулі.
Тоді, у вересні 2011, одинадцятикласникам запропонували вчитися водити автомобіль. Батьки бажання мого онука – свого сина – сприйняли стримано, мовляв, треба набувати знання у ЗОШ. Я ж Романа підтримав, вважаючи, що менше буде часу вештатись вулицею, адже заняття з автосправи відбувалися у вихідні.
Ось-ось Роман отримає права, зможе самостійно кермувати і моїм, і батьковим легковиками. А нещодавно поцікавився: „Так як із навчанням, чи не заважали уроки в автошколі вивченню математики, хімії, літератури ..?”
Виявляється, у групі є медалісти, серед них Інна Бойко, Юрій Санкін, які отримали „золото”; „срібло” заробила Катя Діденко. Хто хотів – той вчився.
Не заважала автошкола і дозвіллю. Наприклад, Ярослав Гудима і Олександр Воробей захоплюються спортом. Перший - завзятий волейболіст, член команди „Авангард”. Його ровесник грає у „Єдності”- триразовий переможець обласних чемпіонатів із футболу.
До речі, за 6 місяців в автошколі отримали права понад 160 курсантів. Найбільше, 93 щасливчики – права категорії „В”. Вісім мають категорію „С”, вони – водії-професіонали. Між іншим, стали популярними права на водіння скутерів, мопедів.
Двері моєї рідної автошколи, де вчився більше 35 років тому, не зачиняються. І це радує.
Микола Самойленко, м.Бахмач
Мо, не обманять...
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:43
Отже, сценка з нашого життя.
До банкомату доходить бабця – не то що старенька, але ... жінка в літах, одним словом. Не знаю, вкотре вона бачила банківську машину автоматичної видачі грошей, але довелося скористатися допомогою молодика, що стояв за нею в черзі. Тут я й почула діалог, який навів на нову рубрику „Думки вголос”, причому вразила саме відповідь – самі зараз зрозумієте.
- А чого Ви заяву не напишете, шоб у листоноші получать? Ну ладно, я попався, а шо, як ворюга попадеться? Бачили ж по телевізору, як буває?
- Та ну, якось воно буде, аж, може, не обманять... (лексика збережена).
Ну чому, дійсно, тобі, бабцю, не сидіти спокійно вдома і отримувати свою пенсію у Галі чи Валі-листоноші? По-перше, і людям робота є – бо щось оті „реорганізації” наводять на думку про чергову приватизацію, бо так починалося з усіма, останнім був Укртелеком, та й Укрзалізниця, дивіться, як чудить... А так, може, поки вони нам потрібні, й буде Укрпошта державною (хоча теж бабця надвоє сказала...)
По-друге, справді безпечніше – бо ж у твоєму віці вже не навчишся тим премудрощам технічним.
Та куди там моїм „думкам вголос” до бабиної залізної логіки „а може”...
К.Весняна
Вибори 2012
- Деталі
- Категорія: Юридична консультація
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:39
Наближається „час пік” – вибори. У жовтні ми знову обиратимемо наших „утриманців”-парламентарів. Ми вже звикло скаржимось на них, а цікаво, наскільки ми самі у тому винні? Рівень нашого життя залежить, у тому числі, й від рівня нашої свідомості – хіба не так? Тож наскільки активне громадське життя у нас, на Бахмаччині – поцікавилися ми для початку у районному управлінні юстиції. Саме ця служба здійснює реєстрацію таких об’єднань, де громадяни свідомо і добровільно реалізують своє конституційне право, адже відповідно до 5 ст. Конституції, саме народ є „носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні”.
І ось що нам повідомили.
Сплять кургани „тёмные”?
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:36
В Україні поховальні кургани-насипи здавна називають могилами. Цікава етимологія цього слова. У словнику В. Даля читаємо: «мога», «могута» (слово східного походження) — міцність, сила, влада; «могила» — великий древній насип, де, за переказами, поховані могутники, знатні люди. Чим вищий пагорб - тим більше заслуг і слави у покійника.
Ці поховальні місця здавна приваблювали увагу місцевого населення. Їх вважали сторожовими козацькими вежами, редутами, похованнями козацьких ватажків тощо. Про кургани ходили у народі легенди та перекази, пов’язані із захованими скарбами (бочками з грошима, мішками із золотом) та привидами, що їх охороняють. Можливо, ці розповіді мали під собою реальне підґрунтя. Скіфські поховання дуже часто містили коштовні речі, перш за все, вироби із золота.
Від щирого серця – про людей небайдужих
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:33
„Порадник” уже мав нагоду розповідати про цю цікаву людину, або, як назвала його одна буковинська вчителька, „людину неординарну, трохи дивакувату для обивателів, але таку потрібну і дорогу для багатьох”. Про Мірчу (Михайла) Дмитровича розповідав нашим читачам Борис Гнатович Киричок, відомий краєзнавець із Дмитрівки, який і сам заприятелював із буковинським колегою лише декілька років тому. Звела їх спільна пристрасть – інакше й не назвеш їхню любов до рідного краю, бо вона живе не в красивих зізнаннях, а у невтомній жазі до пізнання й бажанні поділитися тим із людьми. Скільки ми дізналися завдяки Борису Гнатовичу про відомих людей нашого краю, України, про таємниці її історії! Таким самим небайдужим дослідником є й Мірча Мінтенко. Земляки цінують його працю і зробили ось такий подарунок (сюрпризом для „героя”!)– видали книгу, що вмістила його портрет, присвячені йому вірші, фотографії, усю бібліографію про нього. До чого тут ми, спитаєте?
А нам приємно було побачити в цій книзі посилання на „Порадник” – серед статей про буковинського краєзнавця різних видань, здебільшого місцевих. Тож удвічі приємніше – „Порадник” має честь поєднувати Схід і Захід! Хоча, як за великим рахунком, ніхто їх і не розділяв. Окрім недолугих політиків.
До числа місцевих ентузіастів-краєзнавців „Пораднику” приємно назвати й інших наших дописувачів: Івана Опанасовича Ковтуна – медика і народного художника із с.Бахмача-1, Михайла Михайловича Виноградова – лікаря з Бахмача, Івана Степановича Заліського – учителя із Митченок, згадати добрим словом світлої пам’яті Мотрону Миколаївну Лапу – бібліотекаря із Зеленівки. А також згадати легендарного засновника Бахмацького музею - „збирача скарбів” Миколу Гнатовича Яременка. Любіть свою рідну землю, як вони, вивчайте, досліджуйте, діліться!
Бахмач моего детства ... и юности
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 15 червня 2012, 20:30
Детальніше...