Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Кохання… з-під парасольки
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 11 травня 2012, 20:24
Цієї суботи Валентина Петрівна затіяла генеральне прибирання. Акуратними стопочками складала речі у шафі, хустинки – за кольорами, носовички – окремо «дівчачі» й «хлопчачі». Повитирала пил у серванті. На мить затрималася поглядом на світлинах, що, немов жива історія, ясніли до неї усмішками дітей та онуків. Господи, яка ж вона багата в цім житті! Бо є для кого варення варити, помідорчики з грядки закручувати, довгими вечорами шкарпетки й шалики плести.
Неквапом (атож, не ті нині вже літа!) дісталася до антресолі у коридорчику. Коробки і коробочки, що вже давненько там пилом припадали, немовби зраділи тому, що господиня нарешті й про них згадала. Відклала ганчірку. Одна по одній почала діставати оті коробки. А в них же – всеньке життя! Отут – мамині й татові світлини, документи якісь. У цій коробці – її ще дівочі брошечки-шпильки-секретики. Перев’язані стрічкою конверти – то ж її коханого Василька листи з армії. Леле! Оце ж уже п’ять літ минуло, як чоловік цьому світові подякував, а листи он і ще про нього нагадують.
Змахнула слізку, що скотилася щокою. Почала потихеньку складати свої скарби назад. Рукою намацала щось у самому кутику антресолі. Заледве кінчиками пальців викотила із закутка стару, вже добряче побиту міллю, зі зламаною ручкою, парасолю.
Тиждень культури
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 19:42
1-2 травня в районному будинку культури благодійну фотовиставку проводила громадська організація, яку можна сміливо назвати першою на теренах Бахмаччини. „Бахмацький культурний центр” виник виключно з власної ініціативи творчої молоді нашого міста. Погодьтесь, явище унікальне. Уже хоча б тому, що здебільшого від усіх (і молоді в тому числі) у нас лунає більше критики, ніж робиться справи. Молоді люди об`єдналися без рознарядки зверху і вирішили робити щось для рідного міста. Не політичні чи бізнесові інтереси об`єднали їх, а справді щире бажання допомогти, свій потенціал спрямувати на загальну справу.
Гадаю, ми ще почуємо про них, а поки що всі охочі могли переконатися в талановитості п`ятьох бахмачан, які презентували свою першу (поки що!) виставку. Це Дарина Птуха, Ярослав Деляєв (він же – голова організації), Дмитро Іванов (заступник), Сергій Проценко, Руслан Ритченко. Зібрані кошти вони вирішили передати на лікування хворому на апластичну анемію бахмачанину – Сашку Юнаку.
І будемо сподіватися, що такі ініціативи, як ця чудова фотовиставка, врешті повернуть будинку культури його первинне призначення – бути осередком саме культури.
Дві п’ятірки Бахмацької школи мистецтв
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 19:40
Начебто зовсім недавно було їй піввіку. Великий концерт, який запам’ятався бахмачанам, захоплені відгуки поважних гостей, серед яких мені пригадуються слова: „Такий концерт міг би прикрасити і столичну сцену”.
Упевнена, так би могли сказати й цьогоріч, 27 квітня, коли Бахмацька „музична”, як за звичкою й досі звуть бахмачани нинішню школу мистецтв, святкувала свої 55. Щоправда, тихо, по-родинному, без високих гостей. Та найдорожчими, напевно, гостями для них є батьки їхніх вихованців. Бо саме вони віддають своїх чад у ці талановиті руки наставників – музикантів, хореографів, теоретиків.
Бахмацька школа мистецтв вважається однією з найкращих у області, її очолює Заслужений працівник культури України О.Іванько - композитор, твори якого включені до підручників українських музичних навчальних закладів, із якими неодноразово перемагали на високих сценах вихованці школи.
Інструментальний ансамбль викладачів під його керів-ництвом викликав найбурхливіші оплески залу і щирі вигуки ”Ще!”, ”Браво!”
Того дня у блакитній концертній залі, де з гармонією інтер’єру змагалася гармонія звуку, виступали переможці та лауреати престижних мистецьких конкурсів – вихованці та їх викладачі. Їх у цьому році стільки, що це буде продовженням теми у наступному числі газети, а сьогодні – лише про свої враження від ювілейного концерту. На дві „п’ятірки”!
Їхали за досвідом, а привезли перемогу!
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 19:37
На шостому Всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтв „Шукаємо таланти”, який відбувся у Полтаві 20-22 квітня, юні бахмачани стали лауреатами.
Дитячий хореографічний колектив народного танцю „Полісяночка” районного будинку культури привіз додому 2 місце і масу вражень. Про них ми говоримо з керівником Яною Кальченко.
- Ми насправді їхали за досвідом, адже колектив діє неповні 3 роки, вік дітей – від 9 до 11 років, практики виступів на таких сценах ще не було. Виступали лише на районній, брали участь у фольклорному фестивалі, що відбувся минулим літом у Пісках. Дітям же потрібно бачити результат своєї праці, мати змогу порівняти себе з іншими. Власне, це й було метою участі, їхали повчитися. Ніяк не сподівалися серед колективів великих міст, де незрівнянно вища база підготовки, увійти у число найсильніших. Звичайно, це перемога дітей, і я дуже їм за це вдячна. Але ми не поїхали б на конкурс без фінансової підтримки батьків і наших помічників-спонсорів. Велика подяка всім: відділу молоді та спорту райдержадміністрації, міському голові, обласному депутату Григорію Даньку, ПП „Аква-плюс”.
„Киткало мене пожалів, щоб не вислали в Німеччину... а його судили, як зрадника”
- Деталі
- Категорія: Наша пам'ять
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 19:26
Все більше часу відділяє нас від ІІ світової війни. І все менше людей, які пам’ятають ті важкі роки, сповнені горя і сліз. І тим дорожчі спогади кожного свідка жахливих подій. Пережив війну і бахмачанин Олександр Митрофанович Неїзжалий (1924 р.н.), який сьогодні згадує ті далекі дні:
„Під час німецької окупації мого батька Митрофана Прокоповича Неїзжалого (1892-1945), уродженця с. Бахмача, корінного залізничника, забрали на роботу. Він разом із Ільченком із Курені та німцем працював на вихідних стрілках біля котловану.
Чёрное и белое в одном лице
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 19:12
О многом передумал, прочитав статью Штурмака Л.А. из Белых Веж, где автор рассуждает о месте И.Сталина в нашей истории. Воспринял публикацию неоднозначно, потому как судить о бывшем руководителе государства исключительно положительно или, наоборот, отрицательно считаю неправильным. Как и у автора статьи, моя семья пострадала от тоталитарного режима. Из присуждённых 15-ти лет отец отсидел в Печорлаге только треть - по случаю Победы был амнистирован, а позже и реабилитирован со снятием и судимости, и поражения в избирательных правах. Но несправедливое наказание осталось незаживающей душевной раной навсегда. Как понимаю, батя так и не простил «вождя народов», хотя осознавал, что дело не только в нём.
Постараюсь личное откинуть прочь и быть в оценках вождя объективным. Да, Сталин наломал дров. Но разве он - единоличный творец всех тех безобразий, которые захлестнули тогда страну? Давайте не вешать все грехи на генералиссимуса, а вспомним о достигнутом в годы его правления. Главное, он беспокоился о стране. Он усадил за парты не только молодое поколение, но организовал ликбезы для пожилых. Из лапотной державы СССР скоро превратился в государство с мощной экономикой, с прогрессивной наукой, с доступным для всех образованием.
Родзинки юридичних спогадів, кумедні та гіркі
- Деталі
- Категорія: Спогади старого адвоката
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 18:58
...У сільському клубі засідає виїзна сесія народного суду Городнянського району. Слухається кримінальна справа про умисне заподіяння тілесного ушкодження середньої тяжкості. Санкція статті – до 4 років позбавлення волі або виправні роботи на строк до 2 років.
Фабула справи нескладна. Дві сусідки: одна пенсіонерка, інша – у розквіті жіночих літ - чомусь не мирили між собою. Частенько лаялися, зустрівшись на межі городів. Молодша при цьому була дуже нестриманою на язик, вживаючи вислови не лише образливі, але й брутальні. Того злощасного дня, коли все сталося, орали городи. До старшої на допомогу прийшов її дорослий син, що вже жив окремою сім‘єю. Це був міцний чолов‘яга років 30 з невеликим «хвостиком», на прізвище Т. Працював він на залізниці у Гомелі і за кілька годин мав поспішити на потяг. Тому на городі матері «вправлявся» з лопатою, поглядаючи на годинник. Між жінками вибухнула чергова сварка. Розпочала її сусідка, як то кажуть, на порожньому місці. Коли ж мати Т. стримано, але різко заперечила, молодша нецензурно облаяла її.
Ємуранчик і дружбан
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 18:50
(Події мали місце на Побужжі, у Вінницькій області)
На Радуницю (день поминання рідних) я зі своєї бабусею Мазурочкою ходила не тільки на громадянське кладовище, а й на Лісове. „Лісове –партизанське” – так його назвали люди. Ми з бабусею прибирали могилки, ставили на них воду в склянках, а на склянки - окрайці хліба. Підходили інші люди. Тоді розстеляли на траві велику скатертину, на неї клали поминальні страви. Добрим словом, червоним вином, хлібом пахучим, партизанською кашею поминали тих, хто віддав своє здоров’я і життя в ім’я Перемоги над фашизмом.
На кладовищі були дві могили, розташовані поруч. Одна - звичайна по довжині, а друга - коротша. Про них бабуся Мазурочка мені розповіла, що у більшій могилі похований Сашко- Ємуранчик, а у меншій – його пес Дружбан.
- А чому Ємуранчик? – запитала я.
- Він при земному житті був спритним, плигучим, вертким, наче гризун степовий - ємуранчик, - пояснила Мазурочка.
- Пес теж був партизаном?
Бабуся посміхнулася:
- Так. Він теж був партизаном. Сашко разом з ним прийшов у загін. Дружбан був не породистий, проте розумний, що й ну!
Звернення до батьків
- Деталі
- Категорія: Актуальна тема
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 18:46
Міністерство надзвичайних ситуацій та Державна інспекція техногенної безпеки України вкрай стурбовані ситуацією, що склалася з травмуванням та загибеллю дітей на пожежах та під час різного роду надзвичайних подій.
Із початку 2012 року на Чернігівщині за участю дітей сталося 16 дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких загинуло 2 та отримали травми 16 дітей; від вогню загинуло 3 дитини.
Головними причинами, що призводять до виникнення надзвичайних подій за участю дітей і досить часто закінчуються травматизмом або ще гірше - трагедією, є пустощі з вогнем, вибухо-, пожежонебезпечними предметами та приладами, ігнорування вимог правил дорожнього руху та перебування біля водоймищ. Усе це трапляється через те, що батьки не доводять до відома своїх дітей основні правила безпечної поведінки у побуті та під час відпочинку, залишають їх без нагляду.
Рецепти діда Сані
- Деталі
- Категорія: Здоров'я
- Опубліковано: П'ятниця, 04 травня 2012, 18:42
Дивуюсь дідовій організованості. Неначе усвідомлюючи, що його знання будуть запитані, він всі свої нотатки залишив у добре скомпонованих архівах.
У першу чергу його цікавила природа, зібрано чимало матеріалів з історії рідного краю, мінералогії, музики – ось неповний перелік його захоплень. Та найбільше часу віддавав Олександр Костянтинович Кодаков вивченню і збиранню цілющих трав. Ще й досі зберігаються гербарії лікарських рослин, з детальним описом їх застосування від різних хвороб. То був час інтенсивного впровадження синтетичних препаратів, але травник залишив записи, що медицина повернеться до широкого застосування ліків природного походження. Як показав час, дідів прогноз підтвердився. Ще й досі, хоча правда, все рідше, звертаються до нас колишні його знайомі, кому Олександр Костянтинович допомагав долати недуги. Їх цікавив вміст травних зборів, багатьом ми з мамою допомогли, відшукавши ті рецепти, і знаємо, що чимало хвороб відступило. Ті люди радили продовжити благородну дідову справу, їх заклики були настільки щирі й переконливі, що кілька разів поривався засісти за ботаніку, вивчити гербарії та архівну спадщину народного цілителя. Мати до цього ставилась скептично, мовляв, у цій справі потрібні не лише знання, а й поклик душі. Я ж починав збирати трави, але завзятості вистачало не надовго. Нещодавно саме читачі „Порадника” підказали інший шлях допомоги людям. На їх думку, доцільно публікувати в пресі рецепти цілющих напоїв, які колись подавались Кодаковим у районній і обласній газетах. Ідея сподобалась - ще раз переглянув дідові записи, звернув увагу, що найчастіше до нього звертались з приводу сечокам’яної хвороби. Тому першим подаю склад травних зборів саме від цієї недуги.
Детальніше...