Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
І знову про кадриль
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: Субота, 31 березня 2012, 02:57
Я людина вже немолода і в житті побачила багато і гарного, і трагічного. А ще зрозуміла, що життя і смерть ходять завжди поруч. Мені прийшлося втратити багатьох рідних, близьких, друзів. Дуже важко, коли залишаєшся сам-на-сам зі своїм горем, бо відчуваєш свою безпорадність, відчай, не знаєш, до кого звернутися. Ви скажете, що є друзі. Але ж є люди, у яких почуття такту не дозволяє свої проблеми перекладати на плечі інших. І починається «ходіння по муках»: шукаєш того, хто б зробив труну, вінки, треба знайти копачів, машину, потурбуватися про поминки. А часу побути біля рідної людини, попрощатися з нею вже не вистачає. Так було раніше і всі пам’ятають ті часи. Добре, коли небіжчику „пощастило” працювати за життя в такій орга-нізації, яка допоможе з цими клопотами. Але ж далеко не всі такі, або ж зараз від тих підприємств залишився лише спомин.
Від Богдана до Івана не було гетьмана
- Деталі
- Категорія: Новини культури
- Опубліковано: Субота, 31 березня 2012, 02:52
Культурно-мистецький захід «На гостинах у Гетьмана» розпочався на Цитаделі Батуринської фортеці, де у церкві Воскресіння Господнього відбулася заупокійна літія за душею гетьмана України. Після служби було покладено живі квіти до пам’ятника «Гетьмани. Молитва за Україну», де серед п’ятьох українських гетьманів, по центру, в лицарських обладунках - сам І. С. Мазепа.
Слово про "Будителів"
- Деталі
- Категорія: Новини культури
- Опубліковано: Субота, 31 березня 2012, 02:40
А ще раніше Іван Франко так назвав членів гуртка „Руська трійця”: М.Шашкевича, І.Вагилевича, А.Могильницького та ін. „Саме вони зачали на західноукраїнських землях національне відродження, завдяки якому ще й досі патріотизм галичан вважають чи не еталонним. Іноді здається, що умови, в яких існує наша нація сьогодні, дуже схожа на ті часи - 30-ті роки позаминулого століття, коли зародилося вищезгадане товариство. Українські патріоти дуже часто почуваються вигнанцями у своїй країні, а загнане у глухий кут соціальною політикою уряду населення перейняте лише виживанням. Але нація поступово пробуджується, і „будителями” сьогодення постають люди, для яких любов до рідного краю стала сенсом життя”, - пише видання.
І називає серед таких нашого відомого краєзнавця з Дмитрівки – Бориса Киричка. „Своїм славетним землякам він присвятив дві нові книжки: «Глибоке коріння» та «Товариш міністра».
„Порадник”, у свою чергу, вже повідомляв про це своїм читачам. І радий, що першодруки багатьох краєзнавчих розвідок із згаданих книг автор здійснив саме в нашій газеті. Ми вдячні Борису Гнатовичу за це і сподіваємося на подальшу плідну співпрацю. Натхнення Вам і міцного здоров’я, шановний наш „будителю”!
Він став полем, піснею, пам'яттю
- Деталі
- Категорія: Видатні люди Бахмаччини
- Опубліковано: Субота, 31 березня 2012, 02:34
На повороті до нашого БАМу стоїть іменний знак, відомий ледь не кожному дорослому жителю Бахмаччини. Це поле ніколи не заросте бур’янами – нащадкам буде просто соромно залишити його спраглим, без зерна. Соромно перед цим ім’ям, що навіки викарбувано тут. Поле Василя Максимовича Сіденка. Таких людей – одиниці.
Військовий міністр
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: Субота, 31 березня 2012, 02:17
„Греків увесь час відривався від своїх безпосередніх обов’язків для переговорів з французьким командуванням в Одесі. Тепер, коли уряд Остапенка поставив ставку на порозуміння з Антантою, Греків разом з міністром закордонних справ Мацієвичем майже не покидали Одеси. Тому фактично воєнними справами продовжував керувати Петлюра, хоч Греків також давав свої розпорядження на фронт. Наслідком цього на фронті запанувало ще більше безладдя. Раз-у-раз траплялося, що Греків і Петлюра своїми протилежними наказами вступали в гострий конфлікт між собою. Саме в цю добу між Петлюрою і Грековим встановились дуже неприязні відносини, які ніколи вже потім не покращали”.
Діряві капці, або попелюшчина любов
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: Субота, 31 березня 2012, 02:15
Сьогодні у садибі знову лунала музика, чувся дзенькіт келихів. Пахло святом та безтурботністю. Богдан Михайлович і Надія Семенівна цього вечора святкували двадцять п’яту річницю шлюбу. Обоє шляхетні, витончені, освічені. Обоє успішні. Обоє абсолютно вільні й вірні одне одному. Друзі, колеги, та навіть родичі заздрили їхній двадцятип’ятилітній сімейній ідилії. Атож – тоді як більшість із них по кілька разів під вінець збігали, ці двоє й досі дивилися одне на одного так, ніби у них зараз – цукерково-букетний період. Нині вони мали все, аби почуватися господарями життя – і величезний заміський будинок, і успішну кар’єру, й ім’я у вишуканому товаристві. А найбільшим своїм досягненням Богдан Михайлович та Надія Семенівна вважали сина Антона, який уже завершував науку у Великобританії і з дня на день мав повернутися до них.
Богдан Михайлович знайшов дружину на терасі. Обпершись на перила, вона замріяно вдивлялася кудись углиб розкішного саду, що вже скинув листя. Дбайливо накинувши теплу шаль дружині на плечі, ніжно поцілував її у скроню. «Попелюшечко моя, як же я тебе кохаю!» – ніжно шепотів самими вустами. «А пам’ятаєш, Богданчику, як усе починалося? – усміхнулася жінка. – От я іноді думаю: а що з нами було б, якби тоді ти не наважився піти проти волі батька?»
І знову - про лічильники
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Субота, 24 березня 2012, 00:52
КП „Бахмач-водсервіс” неодноразово, через засоби масової інформації, зверталось до мешканців міста з метою врегулювання відносин між підприємством, як надавачем послуг, та споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
Нашим прагненням є досягнення відносин виключно у правовій площині, що регулюється договором.
Основними пунктами договору оговорено:
- своєчасний та повний розрахунок за фактичне отримання послуг;
- належний догляд і не втручання в роботу водолічильників;
- ведення обліку спожитої води повіреним, справним лічильником, у якого не прострочені міжповірочні інтервали (4 роки), термін експлуатації (12 років).
Що тут може бути „неоднозначним”? Однак ваші дописувачі, за підписом В.Іванченка, просять розібратися, редакція газети „Порадник”, не дочекавшись пояснень, одразу знайшла винного.
Про нашу Сусанну, Красилівку і сенс життя
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Субота, 24 березня 2012, 00:30
Відомо, що кожен кулик своє болото хвалить. Що-правда, буває, тільки-но з того болота вибереться, так і заморським птахом стає – про рідну калюжу й не згадає. Та є люди, яких ні багаті краї, ні слава й шана не змінять, і я зрозуміла – чому. Зрозуміла... у Красилівці. Приїхала у це наше мальовниче село, бо образилася на Олега Скрипку за нашу Сусанну Карпенко. І поїхала в її рідну Красилівку до земляків.
Вони також, звичайно, уболівали за свою, вважають її найкращою, із зірковим тренером не згодні. У рідній школі готувалися підтримати в прямому ефірі смсками, та от – не судилося. В усіх розповідях про знамениту землячку першим словом було „скромна”.
Кирило Розумовський - український гетьман
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: Субота, 24 березня 2012, 00:17
Вшанування пам’яті Кирила Розумовського у день його народження – 18 березня - стало традиційним заходом для Національного заповідника «Гетьманська столиця». Цього року ми відзначаємо 284-ту річницю з дня народження останнього гетьмана України.
Як відомо, у лютому 1750р. в Глухові відбулася пишна церемонія виборів нового гетьмана. Українська старшина, задоволена відновленням гетьманства, одностайно проголосувала за 22-річного графа Кирила Григоровича Розумовського. А вже 21 вересня 1751 р. новобраний гетьман відвідав Батурин.
Кирило Григорович доклав значних зусиль для відродження нашого міста. Саме на прохання гетьмана іменним указом імператриці від 24 липня 1750 р. гетьманську резиденцію було перенесено до Батурина. Гетьманщина переживала «золоту осінь» своєї автономії, саме таким виразом охарактеризував Орест Субтельний період гетьманування Розумовського. Адже в цей час відбулося її економічне, соціальне та культурне піднесення.
Військовий міністр
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: Субота, 24 березня 2012, 00:07
Соціалістична Центральна Рада, не довіряючи генералу П.Скоропадському, командиру Першого українського корпусу, розпускає цей корпус, бо голова уряду, Генерального Секретаріату, В.Винниченко, втім як і М.Грушевський, вважає, що Україні армія не потрібна.
Детальніше...