Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
Благовіст над Сеймом
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 25 листопада 2011, 21:45
Довгоочікувана подія сталася в Батурині 19 листопада. При церкві Покрови Пресвятої Богородиці відкрився центр дитячої творчості, який очолив предстоятель храму отець Роман (Кривко).
Саму церкву було збудовано 2008 року за благодійні кошти в основному української діаспори , за благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. За три роки потому за активної позиції самого отця, який зумів знайти меценатів, згуртувати навколо самої ідеї багатьох небайдужих людей, стало можливим облаштування напівпідвального приміщення церкви для центру. Основний внесок на облаштування Центру внесла засновник та головний виконавчий директор фірми «Орізон Кепітел» Наталія Яресько. Багато праці вклали самі парафіяни - староста парафії, художник-дизайнер за фахом С.Тинкалюк, столяр М.Откидач, В.Лисенко, О.Олексюк та інші. Сприяли процесу голова Бахмацької райдержадміністрації О.Допа та голова Бахмацької районної ради М.Булах. Подарунки від благодійного фонду «Україна-3000», який очолює Катерина Ющенко – 50 книг для дітей, передала Наталія Яресько, від власного фонду – фарби, пензлі, олівці та 100 книг про художні ремесла; депутат Конотопської міської ради Лисенко Л.Й.- книги з писанкарства, фарби і писачки. Вона ж представила викладача з писанкарства, яка має намір приїздити до Батурина щотижня, викладати цю суто українську науку для дітей. Допа О.І подарувала Центру Дитячі енциклопедії, НІКЗ «Гетьманська столиця» - електричний чайник та кілька книг з мистецтва та на історичну тематику, Батуринський Будинок культури – набір чашок та цукерницю.
"Бахмацьке телебачення, якого не було"
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 25 листопада 2011, 19:59
Давно зріла думка дізнатися про історію місцевого телебачення, за яким і досі шкодують бахмачани. І ось його величність випадок звів із людиною, що мала безпосередній стосунок до його створення.
Олександр Доля до моєї ідеї поставився досить скептично. І навіть порадив цю парадоксальну назву. І все ж дозволю собі не погодитись із Олександром Михайловичем. Навіть метелик-одноднівка має свою історію – його краса порадувала чийсь зір. У далекі 90-ті встигли й бахмачани порадіти такому рідкісному для провінції явищу, як власна телестудія.
- Чому вона не вижила? Можете назвати причини?
- Звичайно, можу. Вони банальні. На голому ентузіазмі довго не протягнеш. Нам дуже багато обіцяли, але все так і залишилося обіцянками. А людям же треба було годувати сім’ї. Пам’ятаєте, які часи були? Які були ціни, затримки зарплати, інфляція тощо – треба було виживати.
Попри сумний фінал цієї історії, мені все ж вдалося дізнатися, як вона починалася і що залишиться в пам’яті.
Отже, працювали ентузіасти на ретрансляційній вежі, що під Тиницею. Були ті багатообіцяючі часи, коли постала українська незалежність, коли в людях кипіла енергія творення. І ось що розповідає Олександр Михайлович Доля:
- У інженера Ненашева Віктора Петровича виникла ідея поставити радіотелевізійний передавач для Бахмача. Тоді все це було легше - ще не було таких поборів за усі дозвільні документи: ліцензію, частоти тощо. То ми зробили все швидко і легко, згодом і ліцензію отримали - Звєзділін Юрій Якович їздив до Києва щодо цього. І мале підприємство „Відікон” було створено. Та тоді багато чого можна було й без ліцензії - тоді розікрали державу без ліцензій...
"Глядь - а Митя вже мертвий..."
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 25 листопада 2011, 19:55
26 листопада - день пам`яті жертв голодоморів і політичних репресій.
Говорити з Іваном Опанасовичем Ковтуном завжди цікаво і повчально, не бувало випадку, щоб не дізнався чогось для себе цілком нового. Мене вразила нещодавно вичитана фраза, мовлена Богданом Ступкою: „Є старі люди, які з віком мудрішають, а є - навпаки...” Івана Опанасовича, безперечно, можна віднести до перших. Це людина, яка все життя дуже уважно придивляється до світу, постійно вчиться, пізнає, вдумливо аналізує і робить свої мудрі висновки. Він дуже дивується апатичному ставленню більшості до навколишнього світу – моя хата з краю, мовляв, аби мені було ситно і спокійно. Ніколи не розумів цієї міщанської психології. Розповідав, що коли працював (фельдшером на залізниці), кожного року використовував свій безкоштовний квиток для поїздки до цікавих місць, об`їздив практично весь Союз. І коли приїздив – одразу шукав музей, також по можливості (тоді з цим було важкувато) – храми. Бачу сльози на очах цієї сильної людини, ветерана, що пройшов усю війну і два полони – німецький і радянський, у двох випадках - незмінно. Коли говорить про жінок на війні. І взагалі – про жінок, при згадці про свою покійну дружину. І друге – про голод.
- Не можу, коли хтось в цьому сумні-вається чи так собі байдуже говорить: „А було, чого про те згадувати”. Я все це пережив, ми з пухлими ногами ходили, я бачив померлих від голоду – це так страшно, що словами не передати... Гріх великий у цьому сумніватися.
Наша землячка переклала Конституцію Пилипа Орлика для всього світу
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 25 листопада 2011, 19:49
Багато наших земляків – шановані в Україні люди, які, однак, не забувають свого коріння і щедро діляться своїм життєвим досвідом з бахмачанами.
Це стосується і Ольги Анато-ліївни Купрієвич, старшого викладача кафедри англійської мови Київського національного університету ім.Т.Шевченка, одного з найкращих перекладачів в Україні.
Її дідусь, Павло Петрович Соловецький та бабуся Антонина народилися в с.Бахмачі, у післявоєнний час мешкали у м.Бахмачі. Їхня донька Марія, навчаючись перед війною на фізико-математичному факультеті Ніжинського педінституту, покохала студента - математика Анатолія Купрієвича, вони одружилися і поїхали за направленням до Вінницької області, там їх і застала війна. Анатолій був залишений на підпільну роботу. У липні 1942 року народилася Оля, у родині на той час вже були братик і сестричка. У 1943 році діти враз стали круглими сиротами – батько був спалений фашистами живцем разом з іншими підпільниками, а матір нелюди закатували наступного дня. Усіх трьох діток взяли на виховання дідусь та бабуся Соловецькі, які жили в Бахмачі по вулиці Свердлова (нинішня Чернігівська). Жили тільки на дідусеві 300 карбованців, бабуся була домогосподаркою. Дідусевого заробітку не вистачало навіть на одяг та взуття. До дитсадочку Оля змушена була ходити босою і тому – лише теплої пори року, а в 1949 році із запізненням пішла в перший клас – ні в чому було йти. Тож держава до закінчення школи забезпечувала сироту саржевою формою і хлопчачими черевиками. Попри матеріальні труднощі, дівчинка вчилася легко і добре, особливо їй подобалась іноземна мова. Мріяла про далекі краї, багато читала. У 1959 році вона закінчила середню школу №49 із золотою медаллю і вступила до Київського університету ім.Т.Шевченка на філологічний факультет, відділення романо-германської філології. Відмінниця навчання, за дослідження в галузі порівняльного мовознавства вже після другого курсу була удостоєна Шевченківської стипендії. Ольжичі перші наукові роботи були присвячені творчості улюбленого поета аналізувала переклади „Кобзаря” англійською, вони були опубліковані в Канаді і США.
Статистика за січень-вересень 2011 р.
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 25 листопада 2011, 19:01
За січень–вересень 2011р. в Бахмацькому районі народилося 315 малюків (168 хлопчиків та 147 дівчаток), що на 4% менше, ніж у січні–вересні 2010р. У міських поселеннях району народилося 170 немовлят, у сільській місцевості – 145. Показник народжуваності зменшився з 9,1 до 8,8 у розрахунку на 1000 населення.
У січні–вересні 2011р. в районі зменшилася на 3,9% кількість померлих (758 осіб, у тому числі в міських поселеннях – 315, у сільській місцевості – 443). У розрахунку на 1000 населення показник зменшився з 21,8 до 21,2.
У січні–вересні 2011р. жителями району зареєстровано 223 шлюби, що на 22,5% більше, ніж рік тому.
У земляків Героя Соцпраці
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 18 листопада 2011, 18:58
Запримітив, що коли спілкуєшся з мешканцями Халимонового, майже обов’язково у розмові згадається ім’я славетного земляка, Героя Соціалістичної Праці Василя Максимовича Сіденка - новатора, прихильника передового, перспективного. Це тут уперше у районі засвоїли вирощування цукристих без застосування ручної праці і отримали нечувані на той час урожаї буряків - по 500 центнерів на круг. На базі тодішнього колгоспу відбувалися не лише районні, а й обласні семінари, де вивчався передовий досвід буряківників.
Сьогодні діють уже інші сільськогосподарські структури, але відзначив про себе, що і нині мають тут перевагу сучасні передові технології. Згадалась весняна сівба качанистої. Площу у 1100 гектарів засіяли за три доби. Цю роботу виконував спецзагін, працювали і вдень, і вночі. Зерно закладали в підготовлений грунт разом із мінеральною поживою. Техніка - супер. Із кожним агрегатом диспетчер мав супутниковий зв’язок, відслідковував роботу кожного, хоча перебував на базі аж у Варві. За всім спостерігав на моніторі. Лише станеться зупинка, тут же цікавиться: «Що трапилось?»
- У разі необхідності спеціалісти відразу ж дадуть рекомендації, а при потребі негайно виїде механік з ремонтниками та потрібними запасними частинами, - пояснював Петро Миколайович Рибний - керівник господарства. Дізнався від нього, що засівали вчасно, гарним насінням і з внесенням добрив. То було навесні.
День пам'яті Батурина
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 18 листопада 2011, 18:57
13 листопада 2011-го, як і щороку, Україна вшанувала Батуринську трагедію.
Щоправда, цієї холодної неділі в колишній гетьманській столиці не було представників держави вищого рівня (із влади була лише районна). Натомість віддав шану пам’ятній даті української історії народний депутат опозиційної партії „За Україну!” В’ячеслав Кириленко. І це дуже нагадує ті часи, коли історія Батурина була під суворою забороною, коли про неї вперше заговорили також ті сили, хто протидіяв чинній владі. Боротьба за незалежність триває? Власне, вона й не припинялася, адже й 2004 року, на відкритті пам’ятного хреста учасники мітингу говорили, „що офіційний Київ проігнорував важливий захід у Батурині”. Тож було б дивно бачити й зараз поряд Кириленка і Януковича...
Отже, того скорботного дня 2011 року, як і завжди, пам’яті загиблих земляків – Батурина 1708-го - звучав молебень у церкві Воскресіння Господнього на Цитаделі, до підніжжя пам’ятника лягли квіти та вінки, лунали слова вшанування 21 тисячі захисників та жителів столиці Гетьманщини. Стільки українців, за дослідженнями істориків, було знищено у листопаді 1708 року царськими військами. І бандура в руках юної батуринки Аліни Базалій плакала по невинно убієнних, і в осіннє високе небо злетіли голуби, мов їхні душі. Птахів випустили в політ студенти, які разом зі своїм керівником Володимиром Коваленком, завідувачем кафедри історії та археології історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г.Шевченка, вели розкопки, тобто були безпосередньо причетні до посталої з руїн, відродженої гетьманської столиці. Символом цьогорічного вшанування Батуринської трагедії постала криниця, яку відкрили до цієї вікопомної дати. Освятив джерело настоятель Свято-Покровського храму о.Роман.
Дванадцять миттєвостей життя
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 18 листопада 2011, 18:52
20 листопада – День працівників сільського господарства.
Сільським трударям присвячується
Сільським трударям присвячується
1
Сонце, по-осінньому ласкаве, сотає тихі пасма бабиного літа та й на бабусині Марійчині літа. На сиву голівоньку поміж пишних руж, красуль і райських птахів, що пурхають в цьому дивному саду. То Марія Юхимівна винесла пересушити свої рушники. Де кожна ниточка ніби не з куколки-лялечки соталася, а з самісінького серця. Що стільки бачило-перебачило на своєму 82-річному віку.
2
А найперше, що її оченята закарбували, – величезні й величаві крила вітрякові. І тато весь в борошні, схожий на якогось казкового доброго духа, бере її, первістка, на дужі й веселі руки й зводить чи не до самі-сінького сонця, що променить крізь хмаровиння сліпучими, мов щойно витесаними з небесного ясення, крильми.
- А проти вітру цього страшного попелу не кинеш! – прорік дід Никифор. - Доведеться нести заяву до колгоспу. Бо відберуть. Та, не дай Бог, ще на Соловки зашлють, як ото Варчаків заслали.
Отак курінська родина Жолобків і вижила в отой страшний людомор тридцять третього.
Хоч дід Никифір був навдивовижу скупий. Мабуть, як і всі українські діди. Саме через це матуся й не хотіла з Марійкою та Софійкою на руках іти до свекра в хату. Але коли заходили до хати прохачі, опухлі й сині, відвертався, як вона віддавала може й останню паляницю відвійок отим стражденникам.
Поразки, зміни, здобутки, вітання ФК "Єдність 2" - 2011
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 18 листопада 2011, 18:47
Нібито нещодавно пробудився весняний футбол, а вже й осінь добігає кінця. Прийшла пора підбивати здобутки футбольної команди „Єдність 2”. А вони для футболістів були ой не простими.
„Єдність 2”цього сезону брала участь в розіграші кубку і чемпіонаті України серед аматорів, розіграші Кубку Європи в Португалії, кубку і чемпіонаті області. Команда завершила перше коло чемпіонату області лідером, а в Кубку УЄФА серед аматорів в місті Брага – аутсайдером. Керівниками команди на той час були Сергій Бакун (Чернігів) – головний тренер і Володимир Марченко(Бахмач) – начальник команди. У перерві чемпіонату області команду прийняли нові тренери: Володимир Стецюк (Бахмач) – головний тренер і Олег Кордюк (Борзна) – начальник команди.
Пройшла перебудова в футбольній команді „Єдність 2”. На зміну гравцям, що покинули клуб під час перерви між колами, терміново переведені гравці з команди „Єдність 1” в команду „Єдність 2”. А саму „Єдність 1” поповнили футболісти молодіжки, підсиливши вихованцем бахмацького футболу Олександром Стецюком, який повернувся в команду з 1-ліговської „Кримтеплиці”.
Тож у стислі строки на плечі головного тренера Володимира Стецюка покладена відповідальність як за першу, так і за другу команду.
„Єдність” зараз продовжує грати в II лізі професійного футболу України. А ось „Єдність 2” уже закінчила грати. В іграх Кубка і чемпіонату України серед аматорів команда не досягла успіхів, хоча й була можливість в очному двобої з ФК „Одеком” (Оржів, Рівненська область) поборотись за путівку до фінальної частини. У зустрічі перемогли гості в серії пенальті, забивши на один м’яч більше (2:3).
Осенний забег ко Дню железнодорожника
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 18 листопада 2011, 18:45
Минувший День железнодорожника бахмачские легкоатлеты отметили, как и положено спортсменам, - стартами и победами. 6 ноября они принимали участие в традиционном межобластном кроссе, который был приурочен к празднику. Организаторы - клуб работников железной дороги им.Луначарского – позаботились обо всём: и о тёплых раздевалках для участников, и о спортзале, где можно было поиграть и до, и после соревнований, и о горячем чае с пряниками. Само собой – и о награждении медалями, грамотами и призами, причём поощрительные призы выдавались вплоть до 6 места.
Детальніше...