Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна
55 – Сергію Павленку
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 07 січня 2011, 12:08
Ім’я цієї людини ввійшло в нашу свідомість якось непомітно, на хвилі грандіозних подій, що збурили наше суспільство в кінці 90-х років минулого століття. Були то не тільки події в столицях, а й чернігівська „ковбасна революція”, репортаж про яку так майстерно подано на сторінках „Комсомольського гарту” за підписом С.Павленка та чудовою фотографією мого давнього знайомого В.Інютіна. Потім ряд публікацій в інших газетах, а з березня 1991 року бачимо його прізвище серед співробітників новоствореної газети Верховної Ради „Голос України”, де він працює і досі власним кореспондентом на своїй рідній Чернігівщині.
Сергій Олегович Павленко - наш видатний сучасник. Народився він у вересні 1955 року у м.Луцьку, на батьків–щині матері, а дитячі роки провів у с. Дягова нашого сусіднього Менського району, звідки родом батько.
Демографічна ситуація
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 07 січня 2011, 11:58
За даними відділу РАЦС (реєстрації актів цивільного стану) районного управління юстиції в грудні 2010 року у Бахмацькому районі народилося 42 немовлят. Цікавий факт – чи не вперше повна гармонія: порівну обох статей. І прекрасна жіноча половина отримала від батьків наступні імена:
Анна (лідер – їх аж 5), Анастасія (3), Ангеліна, Аліна, Варвара, Вікторія, Владислава, Дарина, Катерина, Марія, Оксана, Поліна, Софія, Феруза, Яна.
Анна (лідер – їх аж 5), Анастасія (3), Ангеліна, Аліна, Варвара, Вікторія, Владислава, Дарина, Катерина, Марія, Оксана, Поліна, Софія, Феруза, Яна.
А 21 хлопчика нарекли такими іменами:
Андрій (3), Артем, Артур, Богдан, Вадим, Валерій, Віктор, Даніїл, Едуард, Єгор (2), Кирило, Леонід, Микола (2 - народжені на Святого Миколая!), Михайло (2), Назар, Олег.
Як бачите, останній місяць року відзначився ще одним немаловажним фактом - потягом батьків до традиційних наших імен.
Грудень – місяць „пісний”, тож і марш Мендельсона у РАЦСі лунав не так часто – лише 9 пар взяли шлюб минулого місяця, з них 7 – у м.Бахмачі.
Розлучень було зареєстровано 2, але невелика кількість пов’язана не так із міцністю сімей, як із нововведенням, за яким відмінено цю процедуру: за свідоцтвом про розірвання шлюбу тепер не Треба йти до РАЦСу, але детальніше про це в нашій юридичній консультації пізніше.
І насамкінець – сумна статистика: 111 мешканців району відійшли у вічність, 28 з них були жителями райцентру.
Винятки з правил
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 31 грудня 2010, 13:16
Відома істина – ми потрібні політикам тільки перед виборами. Тоді й зірки приїжджають до Бахмача, і подарунки-обіцянки течуть рікою. Та з кожного правила є свої винятки. Це вкотре демонструє власним прикладом народний депутат України Олег Ляшко. Завітав він на Бахмаччину 28 грудня 2010 року в розпал зимової заметілі. І не з пустими руками, а як і справжній Дід Мороз - із подарунками. І не тільки дітям - а й дорослим. Три дитсадки міста отримали сучасну техніку: пральну машину, холодильник, мікрохвильовку та інші вкрай необхідні цим закладам речі. А дитячій радості не було меж! І співали, і танцювали, і хороводи водили. Олег Валерійович не втримався, сам підспівував і хоровод водить не гордував. А на питання особливо допитливих бахмацьких діточок: - Чи він справжній Дід Мороз? – чесно відповідав: - Ні, але я за його дорученням... У такій легкій, простій і невимушеній атмосфері пройшли зустрічі в усіх дитсадках. Дорослі ж – батьки, що прийшли на дитячі ранки, працівники закладів, вихователі – усі мали змогу задати свої питання нардепу, узяти автограф, сфотографуватися разом з ним. Швидко сплинув час. Прийшла пора прощатися. Та наостанок Олег Ляшко розповів про сюрприз, який приготував усім українцям. Який саме? Дивіться Перший Національний канал 31 грудня!
Слідами публікацій
- Деталі
- Категорія: Слідами публікацій
- Опубліковано: П'ятниця, 31 грудня 2010, 13:14
Як пам’ятають наші читачі, „Порадник” започаткував нову рубрику „Чекай мене”. І ми раді, що вона вже допомогла людині: Оксана Панишева з Росії розшукує свого дідуся чи його родичів. Слід знайшовся в нашій Дмитрівці. Ми ведемо листування з Оксаною, тож прохання до всіх, кому відомо будь-що про Сичугова Сергія Олександровича, повідомляти редакцію особисто чи електронною поштою: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
«Здравствуйте, уважаемая редакция газеты «Порадник». Не могу даже найти слов для благодарности. Вы принесли огромную радость. Честно говоря, я даже не надеялась получить от Вас весточку. Самый драгоценный подарок ВЫ мне подарили к Новому году. Я не могу сдержать слез радости. Огромное – преогромное спасибо, что помогли мне продвинуться в поиске деда.
Следующий мой шаг - посещение Подольского военного архива.
Я Вам очень благодарна, буду сообщать все новое, что обнаружу в архиве, и Вы меня, пожалуйста, не забывайте. Если всплывет еще какая -либо информация, сообщите мне, пожалуйста.
Я поздравляю Вас всех с наступающим Новым годом!
Желаю крепкого здоровья, счастья, процветания Вашей газеты».
Еще раз спасибо, с уважением Панышева Оксана
Життя прожить - не поле перейти
- Деталі
- Категорія: Подорож Бахмацьким районом
- Опубліковано: П'ятниця, 31 грудня 2010, 13:08
З Агафією Олександрівною Крикун ми зустрілися напередодні її 100-річчя.
Гайворон. Затишна селянська хата, яких зараз, непевне, залишилось уже небагато – з низькими сволоками, кутовими лавами круг столу, піччю з широким полом, що застелений домотканим полотном, на стіні – образ у рушниках.
„Бомба як сорок третьому в хату влучила, тоді ж розбомбило й Миколу Чудотворця. Тій іконі, мабуть, більше 100 год, мені ж уже 100, а її мені тато передав”, - відповідає Агафія Олександрівна на нашу зацікавленість старовинною іконою на чільному місці в хаті. Рана від тієї бомби – тріщина через весь святий образ. Поряд на стіні – вінчальні іконки.
Вінчалася Агафія у 1929 році у цій церкві, що й зараз стоїть у селі. У відомі часи „войовничого атеїзму” церкву за–крили, був там і курятник, і зерносховище. І лише в 1990 році храм відновив свою роботу – про це вже нам повідала секретар сільради.
„По правді вам сказать, я любила ходить до церкви – ходила поки й ноги носили, як закривали, то й у другі села їздили. Точно не знаю, скільки років нашій церкві, але була вже і за мого тата. А в школу цю і я, і моя старша сестра покійна ходили, а вона ж була з 1900-го. У коридорі зранку уся школа на молитву ставала, а потім уже на уроки йшли. Я тільки два класи ходила в школу. А тоді треба було робити – прясти, ткати...”
Ненаписана картина
- Деталі
- Категорія: Наша пам'ять
- Опубліковано: П'ятниця, 31 грудня 2010, 12:29
2 січня 2011-го йому б виповнився 91 рік.
На початку 1960 року Бахмацький районний відділ культури зібрав самодіяльних художників району для створення виставки, присвяченої декаді української літератури і мистецтва в Москві.
От тоді, 50 років тому, і познайомились художники Бахмацького району між собою. А їх було багато: у той час були посади художника для проведення наочної агітації у кожному колгоспі, установі, підприємстві району, та, крім них, ще й учителі образотворчого мистецтва в школах. Запам’ятались Г.Бондаренко, М.Копиловський, І.Цап, В.Шатан, П.Руденко, В.Іванов та інші.
Відбулася виставка в районі, роботи були відібрані на обласну.
Після того, як зустрічалися, перше питання було: “Що пишеш?” Знайомство переросло в дружбу з Бондаренком Григорієм Федосійовичем, Цапом Іваном Василистовичем, Івановим Василем Максимовичем. Дружбою ніхто не нав’язувався, але, зустрівшись, не могли наговоритись про образотворче мистецтво, про художників, скульпторів, архітекторів.
22-кратний чемпіон України з Батурина
- Деталі
- Категорія: Спортивна сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 31 грудня 2010, 12:27
26-27 грудня у Чернівцях відбувся чемпіонат України і перший етап Кубку України сезону 2010-2011 року зі спортивного орієнтування на лижах.
На традиційне відкриття лижного сезону на Західній Україні поїхали, теж традиційно, наші лижники – батуринці, які не зраджують своєму покликанню. Команду необхідної кількості (16) набрати, щоправда, не так і легко – дорогий це вид спорту для батьківських гаманців, тож тим більше заслуговують на повагу вони та ентузіасти-тренери: Микола Дмитрович Журавель і його син Арсен Миколайович.
Отже, наша команда брала „не числом, а умінням”. Майстер спорту з лижного орієнтування Арсен Журавель і троє його вихованців: Анастасія і Василь Сидоренки та Олександр Гайдай – не дуже задоволені своїми результатами. Та це вони такі вимогливі до себе, а ми їх вітаємо, бо ж знаємо, у яких умовах здобувалися ті перемоги. Зима ж бо цього року підкидає ще ті сюрпризи – їхали на лижне орієнтування, а довелося практично пішки орієнтуватися, бо сніг змінився грязюкою. Тож перший день змагань бігали, на другий - погода трохи порадувала – спортсмени все-таки стали на лижню, щоправда, з мінімальним покриттям. Ось такі кардинальні зміни програми змагань і не дали змоги продемонструвати в повній мірі саме лижну підготовку, яка, власне, й приносила їм високі місця в попередні роки. Утім, за цих умов успіх достатньо високий.
Так, брат і сестра Сидоренки посіли призові треті місця в групі старших юніорів (20р.), хоча Василю – 15 років, а Насті – 14. Чому виступають в іншій віковій категорії? Бо готуються до серйозних змагань – Чемпіонату світу, який відбудеться в січні-лютому 2011 року в Норвегії. Олександр Гайдай був п’ятим серед дорослих. Арсен у черговий раз підтвердив статус кращого - став 22-кратним чемпіоном України з лижного орієнтування.
Вітаємо всіх – молодці наші!
Н.Теплова
Людина знайшлася!
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 24 грудня 2010, 12:26
У минулому числі „Порадник” започаткував нову рубрику „Чекай мене”, до чого нас спонукав лист до редакції. І яка ж була загальна радість, що рубрика одразу запрацювала – та ще й як! Людина знайшлася!
На жаль, не сам Сергій Олександрович Сичугов, а інформація про нього. Виявляється, він справді жив саме в нашій Дмитрівці – повідомив про це наш шановний краєзнавець Борис Гнатович Киричок, який добре його пам’ятає. Полковник С.О.Сичугов мешкав у Дмитрівці наприкінці 50-х - на початку 60-х років. До 1961 року був районним комісаром, а після того, як ліквідували Дмитрівський район, став селищним головою. Цього ж року в Дмитрівську школу приїхав працювати і Борис Гнатович.
За цей час С.О. Сичугов побудувався – жив по вулиці, що нині носить ім`я Яценка, із дружиною та двома дітьми, сином і дочкою. Дочка Наталія закінчила Дмитрі–вську школу в 1957 році. Так, це підтверджує факт з листа онуки Оксани Панишевої: у її дідуся було три дочки, серед яких і Наталія.
Але сліди обриваються: сім’я незабаром виїхала з Дмитрівки, продавши хату. Куди – невідомо. Але Борис Гнатович достеменно знає, що на 20-ліття випуску приїздила дочка Наталія.
Будемо вдячні усім, хто поділиться будь-якою інформацією про цю сім’ю – так ми допоможемо онуці Сергія Олександровича знайти родичів, а можливо – й об’єднати родину!
Вітаємо зі 100-річчям!
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 24 грудня 2010, 12:24
„Щоб вам, дітки, Бог поміг до такого віку дожити ще й далі жити та бути щасливими”, - говорила нам 100-річна іменинниця з Гайворона Агафія Олександрівна Крикун.
„А що таке щастя, бабусю?” – „Щоб горя не знали, щоб батьки не переживали своїх дітей, щоб здоров’я було...”
І неспішно лилася розповідь про далеке дитинство, коли лише 2 роки провчилася в школі – стоїть і досі та школа й церква, у котрій вінчалася 1929-го, і про важкі воєнні роки, що залишили слід на хатинці, у якій ми бесідували – потрапила бомба, і про важку роботу в колгоспі. Виростили з чоловіком двох дітей, а тепер радіє Агафія Олександрівна 4 онукам, 7 правнукам та двом праправнукам.
Читати бабуся все життя любила, а зараз уже й в окулярах погано бачить. Та такої пам’яті, гарної мови, світлого розуму, почуття гумору дай, Боже, і нам усім в нашому віці. Чого й побажала Агафія Олександрівна на прощання.
Про нашу зустріч докладніше читайте в наступному числі „Порадника”.
А сьогодні щиро вітаємо шановну Агафію Олександрівну зі сторіччям! Бажаємо всіх благ земних і радощів, добра й уваги від близьких і міцного здоров’я ще на довгі роки!
Н.Теплова
Люди, будьте взаємно ввічливі!
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 24 грудня 2010, 12:22
На дверях цієї кімнати на першому поверсі Бахмацького району електричних мереж висить табличка „Стороннім вхід заборонено”, та з дозволу керівництва ми знайомимось зі „святая святих” енергетики – оперативно-диспетчерською службою.
Усі ми так уже звикли до благ цивілізації, що важко уявити, як люди могли домовлятися про зустріч без телефону або читати при світлі гасової лампи. А чи вже й так давно нам „планово” вимикали світло і наші діти вчили уроки з цією ж лампою? До хорошого звикають, кажуть, швидко. І коли зараз, не дай Боже, аварія чи негода залишають нас у темряві, ми квапимося враз набрати номер „гарячої лінії” РЕМу – диспетчера. А коли зникає світло по лініях 10 кВ, то телефон у них дійсно стає просто-таки гарячим! І від гарячкових, зопалу буває нестриманих слів і вимог користувачів, і від напруги самого диспетчера. Не позаздриш тоді йому. Ми вважаємо, що інформація про відсутність у нас світла відображається на приладах, але це не зовсім так. Основну масу цієї інформації він отримує з повідомлень абонентів. І тому таким важливим є взаєморозуміння по обидва боки слухавки. Звичайно, ми невдоволені, коли прикра несподіванка полишає нас комфорту, до якого звикли. А тут, у цій кімнаті, працюють такі ж, як і ми, люди зі своїми проблемами й нервами, але котрі не мають права на помилку, бо від їх оперативного рішення залежить наша безпека і життя. Один з колишніх диспетчерів розповідав мені, що підраховував: за півгодини у середньому він приймає 45 дзвінків.
Детальніше...