Головна

Що для Вас рідне місто..?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Зі школи й про школу

Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2020, 11:00

Бахмач - рідне місто моє
Бахмаче, свідку століть…
Хай примножить славу твою…!
Бо наймиліше, найдорожче ти.
Ольга Батьковська

Для одних – це місто дитинства, рідних вулиць і знайомих будинків, для інших - красивих пейзажів, талановитих людей і славетної історії. Приємно, що яким би маленьким чи великим не було воно, у ньому завжди знайдуться ті, хто все це об’єднає.

Справжнім подарунком для наступних поколінь бахмачан, який нагадає про таке рідне, але індивідуальне для кожного, став тираж книги «Мій Бахмаче із серцем залізничним». Читати книги, та знайомитись з новинками дуже приємно, але естетичну насолоду отримуєш від спілкування з автором. Нещодавно до гімназії завітали цікаві, талановиті та неординарні гості: Ольга Василівна і Григорій Борисович Батьковські та Ліана Лещенко. Співавтори книги розповіли про ідею, творчу команду, адже одним із ініціаторів створення книги є міський голова Павло Шимко. Цікаві факти з історії перепліталися з ліричними віршами двох прекрасних поетес, адже всі знають їхні твори не лише як ліричну поезію, а ще й і як пісні, автором музики до яких часто є Іванько Олександр Петрович, український композитор, педагог, заслужений працівник культури України, директор Бахмацької школи мистецтв.

Цікава розмова, здавалося, не закінчиться ніколи. До уваги гостей, яких зібрала затишна актова зала, гімназисти представили своє бачення сучасної історії рідного міста, створивши презентацію, що супроводжувалась піснею на слова поетеси Ольги Батьковської. Свою обізнаність з історією рідного міста та чим воно живе зараз юні гімназисти вирішили підтвердити двобоєм в інтелектуальній грі. Сформовані команди з учнів 5 та 6 класів (капітани Артем Небеський та Ярослав Приходько) приємно вразили гостей своїми знаннями, як свідчення того, що юне покоління цікавиться новинами книговидання, адже питання вікторини були безпосередньо взяті з книги «Мій Бахмаче із серцем залізничним».

У теплій, дружній атмосфері час сплинув непомітно. Як фінал – квіти чудовим гостям, а юним учасникам – солодкі призи від міського голови П.М.Шимка.

Що можна побажати творчим людям… Звичайно, успіхів та натхнення, які в тандемі з творчістю подарують шанувальникам нові ліричні твори та збірки.

Лариса Грищенко, учитель історії
Бахмацької гімназії

Найцінніший скарб

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Зі школи й про школу

Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2020, 10:29

Книга рятує душу від здерев’яніння...

Т.Г. Шевченко

Інформація - це частина нашого життя. Здавалося, кого не можна уявити без книги, так це учня. Та, на жаль, останнім часом книгу дітям заміняє телебачення, комп’ютерні ігри та Інтернет. Але, незважаючи на ці обставини, вона залишається складовою частиною, головним носієм загальної культури.

Методи поширення масової інформації удосконалювались упродовж розвитку людства та технічного прогресу. Адже інформація спочатку поширювалась усно, а з розвитком писемності – письмово: на папірусі, папері, камені, бересті, пергаменті. Із виникненням друкарства з’явились друковані засоби масової інформації, після виходу в 1450 році друкарського станка німцем Гутенбергом. З часом Ш. Фіоль у 1491 році друкує в Кракові «Часословець», «Осьмигласник», «Тріодь цвітна», а наш першодрукар І. Федоров видає у Львові 1574 року «Буквар», «Апостол» та інші видання.

Сьогодні, в епоху сучасних інформаційних технологій і ґаджетів, потрібно докласти значних зусиль, щоб читання стало потребою для дитини, як і цікава гра. Важливо зацікавити дітей книгою, ознайомити їх із колом доступного читання, привчати звертатись до книг, не чекаючи спонукання, а також формувати інтерес до них і позитивне ставлення до самостійного читання.

Учні 5 класу із задоволенням відвідують гімназійну бібліотеку. Адже її полиці наповнені новою, цікавою та змістовною літературою, сучасними енциклопедичними виданнями, які допомагають у підготовці додаткових завдань з історії.

Крім того, гімназисти із задоволенням цікавляться новинками, що з’являються на полиці «Подарованої літератури», яка поповнюється завдяки постійно діючій акції «Подаруй бібліотеці книгу з власним автографом». Юні книголюби 5 класу гімназії (на фото) не тільки дарують книги бібліотеці, а й активно читають художню , наукову, фантастичну літературу. п»ятикласники та їх батьки переконані, що книга - джерело знань, вона і вчить, і є найращим другом.

Лариса Грищенко,
учитель історії
Бахмацької гімназії

На світлині: Іващенко Маргарита, Бусенко Настя, Зубко Настя, Лебідь Владислава, Харченко Олексій, Остапенко Владислав, Леонтій Євген, Шарій Дарина, Галаган Олександра, Зозуля Марина, Федько Настя.

Чекали на 29, а вийшло 41

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2020, 10:00

Саме для стількох пар пролунав ВЕСІЛЬНИЙ МАРШ у ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Невимовне щастя – знайти свою половинку серед мільйонів людей, адже усвідомлення того, що ти надихаєш – окриляє і захоплює.

Третій рік поспіль завдяки ініціативі Міністерства юстиції «Кохання поза часом» щасливі закохані можуть забарвити день 14 лютого справжніми емоціями і особливою пам’ятною подією, поєднавши долю зі своєю половинкою з ранку до опівночі.

«На Чернігівщині акція, яка покликана поєднувати закохані серця людей в зручний для громадян час та в романтичній атмосфері, несподівано збільшила попит на весілля. Так, із 29 очікуваних шлюбів працівники державної реєстрації актів цивільного стану зареєстрували рекордну кількість одружень – 41 весілля», – зазначила Ірина Свистун, керівник Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), до складу якого увійшла обласна юстиція Чернігівщини.

Очільниця додала, крім того, 25 пар, надихнувшись емоціями цього свята, подали заяви на реєстрацію шлюбу саме 14 лютого. Разом з тим, завершальний весільний марш пролунав для наречених о 17:15, а фінальна заява цієї доби на реєстрацію шлюбу була подана молодятами о 21:07.

“Під гетьманською булавою”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2020, 09:29

Національний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” та Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського. з нагоди 270-ї річниці з дня обрання Кирила Розумовського гетьманом (22 лютого 1750 р.) представляють виставку “Під гетьманською булавою” у м. Батурин, палац гетьмана Кирила Розумовського, 21 лютого 2020р.

“Під гетьманською булавою” - виставковий проєкт, який об’єднав Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського та Національний заповідник “Гетьманська столиця” в пошануванні гетьмана Кирила Розумовського з нагоди 270-тої річниці з дня його обрання гетьманом України.

Кирило Розумовський, як не один інший гетьман, презентує саме Чернігівщину. Він народився на Чернігівщині, в с. Лемеші, 18 березня 1728 р.; на Чернігівщині, у м.Батурині, формував свою гетьманську резиденцію з 1750 по 1764 рр.; на Чернігівщині, у м.Батурині, гетьман навіки упокоївся в 1803 р. і, згідно його заповіту, у м. Батурині він похований.
Кирило Розумовський упродовж свого гетьманування реалізовував такі реформи: адміністративно-територіальну, освітню, судову, низку проектів для економічного розвитку Гетьманщини, що є надзвичайно співзвучним з сьогоденням, і тому ще більш важливим для розуміння.

Діяльність гетьмана на виставці ми проілюструємо універсалами.

ДВА унікальні документи з колекції Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського (у зібранні ЧОІМ ім. В.В. Тарновського 18 універсалів гетьмана Кирила Розумовського) ВПЕРШЕ будуть презентовані в Батурині. Це універсал, наданий Григорію Теплову на маєтності в Батурині від 3 грудня 1760 р., та універсал від 29 лютого 1752 р. на маєтності Якову Тарнавському. Окрім того, що музейні експонати є важливими документами в історії нашої держави, вони ще й справжні твори мистецтва.

З колекції Національного заповідника “Гетьманська столиця” будуть представлені документи, які впродовж століть зберігалися у родинному архіві Розумовських. Вперше буде презентовано Грамоту Єлизавети Петрівни Кирилові Розумовському від 8 жовтня 1756 р. та універсал 1763 р. про призначення сотником Переволочанським Стефана Лукомського, з власним підписом гетьмана та печаткою Війська Запорізького.

Родзинкою виставки стане сам гетьман Розумовський! Уперше в історії, на замовлення Національного заповідника “Гетьманська столиця”, майстернею Олексія Сажина (м.Київ) була виконанна воскова фігура гетьмана Розумовського, робота над якою була завершена саме до цієї важливої дати. Меценат проєкту - Євген Сур.

Відкриття виставки - 21 лютого 2020 р., об 11.00 за адресою м. Батурин, палац гетьмана України Кирила Розумовського.

НІКЗ «Гетьманська столиця»

На світлині: Приїзд прямого нащадка гетьманської родини Грегора Розумовського до Батурина. 8 квітня 2018р.

Довгожителі – це жива історія нашого краю

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2020, 08:58

18 лютого, жителька с. Красне Євдокія Сидорівна Нечипоренко відзначала 102 ювілей у колі своєї родини.

Почесну бабусю привітали голова райдержадміністрації Тетяна Неділько, голова районної ради Микола Іванюк, Красненський сільський голова Олександр Харченко та секретар сільської ради Лариса Іващенко.

Вклоняємося життєвій мудрості та багатому досвіду довгожительці, яка переживши багато бурхливих подій, стала свідком народження незалежної України.

- Сердечно вдячні Вам за Вашу невтомну працю, життєву стійкість та мудрість. Бажаємо міцного здоров’я, щастя, радості, благополуччя та ще довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої, - зазначила очільниця району.

Гості вручили довгожительці подарунки й квіти, а також висловили вдячність за її добросовісну, невтомну працю, виховання дітей та онуків.

Попри всі пережиті негаразди і прикрощі нелегкої долі, Євдокія Нечипоренко зберегла в своїй душі неймовірну доброзичливість, оптимізм, любов до життя і віру в людей. Саме в цьому переконалися і гості ювілярки, які отримали море позитивних емоцій від спілкування із жінкою та переживань від розповідей про пройдені роки життя.

Щиро дякувала Євдокія Сидорівна своїм гостям, бо чого варті увага, пам’ять і звичайне добре слово у такий день для довгожительки.

http://bahadm.cg.gov.ua/

Нашей дружбе время нипочем

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 14 лютого 2020, 19:23

На фотографии знаю всех: Виктор Кирьян, Сергей Бабич, Серега Неподбереза и Дмитрий Глотов, узнаю легко потому, что они все - ПМСовцы. Как раз приближалось 15 февраля, 31 годовщина вывода Ограниченного Контингента советских войск с Республики Афганистан. Решил встретиться с интернационалистами, рассказать о их боевых путях-дорогах.

В ПМС-285 ожидало разочарование – оказывается, на предприятии остался работать только один из них, остальные уже на заслуженном отдыхе. Пришлось Сергею Николаевичу „отдуваться” за четверых.

...Серегу Бабича призвали в армию весной 1983-го, вскоре после окончания Бахмачской Образцовой автошколы. Учили курсантов на совесть, до сих пор вспоминает с благодарностью науку преподавателя Владимира Михайловича Гриненко и мастера вождения Николая Александровича Назаренко. Сколько раз выручала выучка маститых наставников. Помогает до сих пор, а там, в обожженном войной Афгане, ценилась во сто крат дороже.

Подготовку получил в Термезе, этот самый южный город Союза прошли многие афганцы. С Узбекистана попал наш земляк в Пули-Хумри в автобат материального обеспечения. Водил КамАЗы, сколько раз вспоминал с благодарностью тех, кто создал этот автомобиль-трудягу. Нипочем были машине ни несусветная жара, ни песчаные бури, ни горные перевалы. Один только Саланг в скалах Гиндукуша чего стоит. Высота почти 3 900 метров. На автомобильной дороге, кроме тоннеля, построено более десяти километров железобетонных галерей, защищающих дорожную магистраль от снежных лавин. А от душманской пули или мины ничто не убережет, кроме везения, сноровки да маминых молитв. Из 11 ребят с Черниговщины и Полтавщины все вернулись живыми, не иначе благодаря заступничеству православных Святых.

- Да, что о войне судачить. О ней столько сказано, что мне добавить уже нечего. Прошло более 35 лет, как оставил эту страну, вспоминается совсем другое. Как-то в столовой полтавчанин Вася Вертиленский толкнул в бок: „Смотри, тебе привет с Родины”, - и значительно указывает на банку со сгущенным молоком. А там такие милые строки „Бахмачский молочноконсервный комбинат”. Вспоминаю и до сих пор влажнеют глаза...

А как забыть пыльные тракты на Кабул или на Хайратон с обочинами, на которых стояли чумазые, худенькие дети. Не сдержишься, бросишь на ходу что-то из съестного, а изголодавшаяся детвора набросится на гостинец, вроде век не было ворту ни крошки.

Случается загрустить, напеваю песню:
Опасный склон - завыли тормоза,
КамАЗ родной, крепись еще немного.
Из под колес закапала слеза
Дорожкой масла в пыльную дорогу

Недавно у Facebook увидел современный Афганистан, за три десятилетия далеко ушла вперед страна немых скал и раскаленных песков. Обидно за Украину, которая наоборот пятится назад, с нашими-то землями, реками и лесами…

Да, с ребятами-афганцами было на предприятии намного уютней. Я водитель, они путейцы – встречались не часто, но при том всегда чувствовал локоть товарищей. С некоторым волнением ожидаю встречи в самый главный наш день - 15 февраля. Торжество проходит всегда трогательно и волнующе. Постараются аматоры сцены, подарят самые лучшие выступления. Прозвучат поздравления и пожелания. Но для многих воинов-афганцев и участников иных „горячих точек” главное не в этом. Дружба, скрепленная кровью и потом, прошедшая боевую закалку, выдерживает все испытания, а время ей и вовсе нипочем.

Борис Бобрышев

Cхаменіться, не чіпайте землі!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 14 лютого 2020, 18:55

Під час останньої минулорічної протестної акції під Верховною Радою проти нецивілізованого ринку землі між правоохоронцями і мітингарями сталася штовханина. Ветерани Афганської війни та шахтарі намагалися пройти до будівлі парламенту. У бік правоохоронців летіли пляшки, поліція мусила застосувати спецзасоби. Надходили повідомлення про постраждалих.

Ділки в політиці не припиняють спроби скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення і запустити ринок землі, не зважаючи, що близько 80 відсотків українців проти.

От і знову українці вкотре вийшли з протестами не лише під стіни Верховної Ради,а й до офісу адміністрації президента, усвідомлюючи, що більшість важливих для держави рішень приймається від імені саме Зеленського.

Спочатку автор завітав із мітингувальниками до офісу. Був морозяний ранок, до того ж синоптики застерігали від подорожей із-за хуртовини. Приємно здивувало, що багатьох це не злякало - небайдужих українців на Банківській зібралося доволі. Читачі переконалися у цьому з телерепортажів.

Автор захотів на власні очі побачити, що відбувалося в той час на Грушевського. Нагадаю – мороз мінус 9 і заметілі, що засипали дороги і пообривали електродроти. Не налякало протестувальників ні перше, ні друге – люду зібралося, як ніколи. Часу бракувало, протиснутися щільним гуртом було проблематичним, але в кількох вдалося запитати, звідки вони прибули. Виявилося, дісталися до столиці навіть з Кіровоградщини, Одещини і Дніпропетровщини, де сніжило найсуттєвіше. Значить, людей таки „Допекло!” І будуть ще наполегливішими, вже кілька раз чув в ефірі грізне слово „Бунт”. Чимось схожим відреагували українці на горезвісні квитанції на оплату за транспортування (?!) газу.

Ще раз намагаюся докричатися до можновладців: „Не доводьте людей до відчаю, не доводьте...”

Борис Cедач

Законодавчі зміни у сфері житлово-комунальних послуг

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 14 лютого 2020, 18:18

Виконком Бахмацької міської ради інформує, що з 01.05.2019 р. в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 р. №2189- VIII «Про житлово-комунальні послуги».
У відповідності з пунктом 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189 передбачено, що «Не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком, зобов’язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг-укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин».

Згідно пункту 6, розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189 «У багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», виконавчий орган

місцевої ради (або інший орган - суб’єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об’єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов’язаний оголосити і провести такий конкурс у тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Рішення щодо цього питання вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку».

Після проведення всіх процедур з призначення управителя багатоквартирних будинків, Бахмацькою міською радою, відповідно до вимог чинного законодавства України, буде прийняте рішення щодо зняття з балансу багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної власності міської територіальної громади.

Виконком Бахмацької міської ради

Памяти ЧЕЛОВЕКА

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 14 лютого 2020, 17:42

В последнюю субботу ушедшего года впервые за много-много лет он не пришел на репетицию. Для Николая Михайловича это было крайне не свойственно, оркестранты встревожились, что-то случилось. Не могли предположить, что произошло худшее…

Вот уже сорок дней нет с нами нашего соседа и приятеля Коропатника. Следуя православным канонам, на заупокойную трапезу по умершему собрались родственники, друзья, коллеги. Много теплых слов прозвучало в адрес преждевременно усопшего, не потому что высказываются о покойнике принято положительно. Главное, из сказанного: «Он был ЧЕЛОВЕКОМ!»

…Трудовая биография Николая Коропатника началась сразу же после окончания техникума. Будучи мастером-строителем, он даже успел проложить десятка полтора километров дороги, прежде чем ушел в армию. Вернувшись со службы, увлекся сценой, играя в духовом оркестре клуба железнодорожников. Кроме трубы, овладел тромбоном, а затем и саксофоном. Сцена влекла все сильней, решил окончить Нежинский культпросвет. Освоил оригинальные сценичные жанры иллюзии и жонглирования, работая с булавами, мячами и кольцами. Его выступления производили фурор, превращаясь в изюминки самодеятельных концертов. И вместе с тем он всецело отдавался музыке. Организовал в городской школе детский духовой оркестр. На ровном месте «слепил» коллектив из озорных мальчишек, которые уже к майским праздникам разучили несколько маршей и возглавили школьную колонну на демонстрации.

Творческое рвение нашего товарища не было оценено должным образом, а он никогда не страдал ни амбициями, ни завистью. Ушел в спортклуб, где выполнял обязанности рабочего. Правда, с коллективом Народного духового оркестра не порывал, оставаясь приверженцем музыкальной культуры и самодеятельной сцены. Он был преисполнен творчества. Даже тачку, как отмечали работники и стадиона, и ДЮСШ, он толкал по-особому, с какой-то артистичностью.

Как-то много лет назад стадион спортивного общества «Колос» стали реконструировать. Самым сложным и хлопотным было выполнить дренажные работы на футбольном поле. Именно Коропатник справился со львиной долей того задания. Ни счесть, сколько тонн гравия, торфокрошки, грунта перевез тачкой Николай Михайлович – по сути рядовой, но ответственный рабочий с чувственной душой ценителя музыки. Думал ли наш Михайлыч, что таким образом создал себе памятник – такого совершенного газона футбольного поля не сыскать во всей области.

Был он предельно ответственен во всем – и рабочим, и членом творческого коллектива. Как заметили товарищи, он излучал душевное тепло и уверенность, откликался на первую же просьбу о помощи. Случалось, что мы воспринимали это как должное, ничего не предлагая взамен.

- Прости, Николай, что называли тебя белой вороной, скорее ты был голубем. Так и останешься светлым лучиком в памяти тех, кому посчастливилось быть рядом с тобой.

Он был ЧЕЛОВЕКОМ, это главное. Царство Небесное его добрейшей душе желают все, кто Николая Михайловича знал.

Борис Бобрышев