Головна

Нехай згадають

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 14 серпня 2020, 12:00

Зустрівся з давньою знайомою Тамарою Костянтинівною Журавель – завідуючою Митченківським Будинком ветеранів, перекинулися словом.

- Між іншим, ще у травні хотіла вас бачити, а потім суєта-суєт занурила у буденні справи...

Дізнаюся, що співрозмовниця звернула увагу на публікацію „Порадника” про епідемію висипного тифу, що загрожував нашому краю 100 літ тому. Зацікавили цифри, що віддзеркалювали захворюваність і у Митченках. Саме у її селі смертність від висипного тифу виявилась найнижчою. Уже знала, то - не випадковість, а результат сумлінного ставлення до своїх лікарських обов’язків тамтешнього ескулапа - дільничного фельдшера Г.З. Пучковського.

Звісно, Тамара Костянтинівна того доктора не застала. Але пам’ятає, що її бабуся Дарія Ярихтеївна, 1909 року народження, згадувала добрим словом дбайливого, відповідального і турботливого лікаря, який надавав допомогу хворим і вдень, і вночі. По вуличному звали його Гусачок, він на прізвисько не ображався, більше сердився, як не дотримувалися його докторських настанов.

- Вдруге виникло бажання зустрітися з вами після публікації про медичку з колишнього Петровського відділення бурякорадгоспу. Подумала, а чим наша Лариса Анатоліївна не така. Уже ось скільки років завідує сільським ФАПом, має вищу категорію. Колись фельдшерів було двоє, тепер одна. Народу убуває, але хворих не дуже меншає, населення старіє – спробуй знайти здорового. Такого сьогодні рідко зустрінеш і серед молодих.

Ідея сподобалася, при нагоді зустрівся із Л.А.Яременко.

- Що був у наших Митченках лікар з добрим серцем, знала від старших, тепер ось стало відомим його прізвище. Пучковських у селі небагато, очевидно, вони - гілки того роду. До речі, відома окулістка в Одесі Пучковська - теж наша землячка.

Цікаво, що серед митченківців чимало медиків. Може, молодь мріяла стати, як сільський лікар. Сама особисто хотіла бути схожа на тітку Ніну. Вона – лікар-невропатолог на Житомирщині. Сестра втретє лікує на Тернопільщині. У роду було доволі докторів, але то старше покоління, чимало вже пішли з життя.

Біографія моя проста: після дев’ятого пішла у медучилище, закінчивши яке, два роки працювала у Батуринській допоміжній школі, тобто в інтернаті. Хотілося продовжити навчання, пішла до педініверситету на біологічний факультет. Сьогоднішній вуз – задоволення не з дешевих, батьки спромоглися лише на педінститут. Той факультет при додатковій підготовці давав би право працювати санітарним лікарем. Та не так склалося, як гадалося. Вийшла заміж, стала мамою, виховую сина і донечку. Хоча живу у Батурині та працюю у рідних Митченках. Спочатку змусили обставини, а тепер і сама хочу бути серед земляків. А може, душа лікаря-добряка Пучковського спонукає продовжувати нашу благородну справу на землі предків. Стараюсь, може, і мене згадають через роки...

Cпілкувався Борис Бобришев

Хлібороб до глибини душі

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Дати і люди

Опубліковано: П'ятниця, 14 серпня 2020, 11:26

В актовому залі, де відбувалася урочиста частина святкування славного ювілею нашого бурякорадгоспу, розмістили стенди зі світлинами. Найпочесніше місце займали фотографії Героїв Соціалістичної Праці. Про двох – Варвару і Костянтина Романів уже розповідала. Серед тих, хто звеличував і прославляв радгосп та район, почесне місце займав і Герой Соціалістичної Праці Іван Васильович Курбацький. Знімок, зроблений ще замолоду, нагадав, яким привабливим був наш Герой. Таким був він не лише зовні, запам’ятався врівноваженим, розсудливим і працьовитим.

На його хліборобську долю випали важкі випробування – голодовка, Велика Вітчизняна війна, відбудова у повоєнний час.

На фронт Іван Васильович пішов у 1943 році 18-річним юнаком. Під час війни був розвідником. Свідченням бойового завзяття стали чисельні нагороди, які виблискували на грудях ветерана, викликаючи заздрість молодого покоління. Нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За перемогу у Великій Вітчизняній війні», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна».

Потім отримав відзнаки за труд: орден Жовтневої революції, ювілейну медаль «За доблесну працю».

Повернувшись з війни, присвятив себе праці на землі. Спочатку навчався в сільськогосподарському технікумі, а потім – в академії, отримав знання, які вміло застосував на практиці.

Згодом Іван Васильович став керуючим Калинівським відділенням Бахмацького ордена Леніна бурякорадгоспу. Умів організувати людей і повести їх на успіхи. Колектив, який очолив Курбацький, став вирощувати високі врожаї пшениці, цукрових буряків. Ще будучи бригадиром, у 1965 році він виростив рекордний урожай пшениці «Миронівська-808». Саме за той трудовий подвиг його груди прикрасила Зірка Героя та орден Леніна. Чимало років поспіль кавалер Червоної Зірки працював, щоб ще раз підтвердити високу нагороду.

Гортаючи старі підшивки районної газети «Радянське село». часто зустрічаю його прізвище. Адже вклад хлібороба у розвиток району, дійсно, вагомий. Неодноразово він обирався депутатом обласної і районної рад. Та все ж більше запам’ятався як людина щедрої душі, привітна і відгуклива.

Давнє фото до щему у серці так багато нагадало про фронтовика, керівника, хлібороба до глибини душі.

Софія Сорока, ветеран праці

Смакуйте на здоров’я!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Здоров'я

Опубліковано: П'ятниця, 14 серпня 2020, 10:45

На цьому тижні, 14 серпня, у Православ’ї відбудеться Святкування Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці. У народі це Медовий Спас. А 19 серпня - Преображення Господа нaшего Ісуса Христа. Це вже Яблуневий Спас. Наприкінці літа нас чекає ще один - Хлібний Спас. На всіх трьох прийнято пригощатися медом, як раз про цей поживний і цілющий продукт хочу повести розмову.

Не відкрию Америку, як скажу, що мед застосовувався ще з давнини. До його складу входять не лише вуглеводи, а й білки, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни. Особливо цінують продукт хворі на діабет, адже глюкоза і фруктоза не шкодять їх організму, як цукор. Та все ж знайте міру.

Сам пасічник, цікавлюсь всім, що пов’язане з добутком бджільницького промислу. Надлишки викачаного з вуликів зазвичай реалізую на ринку. Ось і минулої неділі довелося побувати серед люду. Наслухався від потенційних покупців їх думок щодо меду: одні віддають перевагу нектару з різнотрав’я, інші вважають, що найкращі меди з білої акації та липи. Меншим попитом користуються гречаний, соняшниковий і рапсовий. Останній у нашому регіоні найменш популярний. Фахівці стверджують, що всі меди корисні, головне, щоб це був натуральний продукт, який зібрала бджола з квітучих рослин. Ось візьмімо той же рапсовий. Уже зазначив, що у нас він вважається низькосортним. Проте знаю, у Німеччині саме цей мед найзапитаніший, і німці в Україні щорічно закуповують солодкий продукт сотнями тонн.

Тепер про ціни. Звісно, їх визначає попит і пропозиція. Починався сезон украй несприятливо, бджола ледь заповнювала соти. До того ж багато вуликів пропали, звісно, вартість підскочила. Але тепер ситуація виправляється, ціна стрімко падає, особливо на продукт із соняшникових плантацій. Хто продає інші меди, аби запобігти конкуренції, свідомо занижують цінність соняшникового меду. Проте неодноразово зустрічав відомості, про особливу користь меду із соняшника.

Саме він має багато цінних властивостей: легко засвоюється, живить клітини, покращує стан волосся, нігтів, нормалізує перистальтику кишковика, знімає запалення, стимулює імунітет. Соняшниковий мед активно впливає на шлунково-кишковий тракт: м’яко обволікає шлунок, знімає спазми, кишкові кольки, нормалізує стілець. Уживаючи незначну кількість щодня, можна позбутися від виразки дванадцятипалої кишки, гастриту. Соняшниковий мед благотворно діє на серцево-судинну систему: зміцнює, тонізує стінки судин, очищає кров від шлаків, покращує її якість, нормалізує кров’яний тиск, є джерелом глюкози для нормальної роботи серця.

Шановний читачу, не сприймай це як рекламу, бо й сам пропоную зараз цей продукт. Навіть пораджу, не поспішайте з покупкою, придбайте поки що до Спаса, а на зиму придбаєте по більш поміркованих цінах – меду буде доволі, вистачить усім. Тож смакуйте і оздоровлюйтесь, згадуйте добрим словом моїх колег – пасічників.

Микола Жила,
бджоляр, травознавець

Грали ветерани

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 14 серпня 2020, 10:00

З нагоди 60-річчя спортивної легенди Чернігівщини ФК «Десна» 7 серпня відбулася товариська зустріч з футболу між ветеранами ФК «Десна» та ФК «Бахмач».

Гра дуже сподобалася вболівальникам. Команди грали технічні, але дуже коректний футбол - так як і повинні грати ветерани.

Після першого тайму рахунок був нічийний, але клас є клас. Остаточний рахунок 2:3 на користь наших гостей. Ми вважаємо, що наша команда показала гарний футбол та задовольнила своїх уболівальників непоганою грою.

Команда ФК «Бахмач» вітає футбольний клуб «Десна» з ювілеєм, бажає перемоги в Лізі Європи та наступних перемог у чемпіонаті України.

Микола Мицик, голова БРО ФСТ «Колос»

Щасливих вам доріг

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 07 серпня 2020, 12:11

На шкільному подвір’ї угледів гурточок дівчат і юнаків. Здогадався, це випускники-2020. Зовсім не таким бачився сьогоднішнім 11-класникам гімназії їх випускний вечір. З відомих причин пройшов день без урочистого маршу, без усеміського святкування. Відчув себе ніяково, наче був винуватий у їх проблемі. Заговорив. Виявляється, усі давненько розійшлися, а це кілька учнів 11 ніяк не хочуть розлучатися поміж собою і гімназією, де стільки пережито.

Запропонував залишити фото на фоні дорогих їм вікон. Поцікавився, чим запам’ятаються вони один одному.

Як спожвавішали їх обличчя, спочатку несміло, а потім усе впевненіше стали ділитися майже сокровенним. Дізнався, що Михайло Замерлов, Владик Зимоздра і Карина Астахова – учасники військово-патріотичної гри „Джура”. Стали переможцями районних змагань, захищали честь Бахмаччини на обласних перегонах, де теж показали високий результат.

Про Максима Клименка і Олександра Проценка говорять: не розлий вода. Вони і на знімку - поруч, і захоплення у них одне – у захваті від математики й інформатики. А як будуть обходитися олин без одного далі, адже Саша мріє стати фармацевтом, а Макс вирішив не зраджувати інформатиці.

Не встигаю записувати у блокнот. Ледь не хором бідкаються: „Хто ж тепер замінить наших постійних ведучих усіх шкільних заходів?” Це вони знову про Мишу Замерлова, Діану Кузнєцову.

Шкодують, що немає з ними Марини Маковської, відмінниці, медалістки, яка на ЗНО з української отримала найвищий бал. Тут же додають, що у Діани Кузнєцової він майже такий високий. І не дивно, бо клас вивчав профільно українську мову, тому й результати з цього предмету найкращі, без двійок.

Просувають наперед Анастасію Прощенко: „Це наш біолог! Настя – медалістка, учасниця предметних олімпіад, дісталася навіть області”.

„ А це наша Люба Самосій, - вказують на сором’язливе дівча, - здоров’я підводило однокласницю, переживали, як складе ЗНО. А вона молодець. Не підвела”.

Ще хочуть розповісти щось цікаве про Ольгу Грицай, Настю Горбащенко і Марину Степуру, але, як завжди, недоречно дзвонить мобілка – маю квапитися. Гімназисти теж розходяться, не відаючи, що стають на стежини свого дорослого життя. Так хочеться побажати їм щасливих доріг.

БОРИС Бобришев

Відкритий лист-звернення

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 07 серпня 2020, 11:29

Вельмишановний Олеже Валерійовичу!

Вас, як популярного видатного політичного та громадського діяча, знають не лише усі українці. Тому, користуючись щасливою нагодою, коли Ви вдруге завітали до нас, я зачитаю у нашому зверненні (відкритому листі) до Вас наші клопоти та біль.

Віддавши усі 57 років свого професійного життя удосконаленню роботи рідної лікарні, (я ще й досі несу цей хрест), то мені і довіреному мені колективу гостро болить доля нашої лікарні.

Ми гуртом, за майже шість десятиліть, доволі здійснили в укріпленні матеріально-технічної бази лікарні. Своїми силами кожного року здійснювали поточні та капітальні ремонти усіх приміщень рідної лікарні, вносили до 20000,00 грн. благодійних внесків у це, зокрема.

Ми пишаємося своїм вкладом у розбудову нашої лікарні.

Ми озброєні рентгендіагностичним кабінетом, клініко-діагностичною лабораторією, кабінетом функціональної діагностики, фізіотерапевтичним кабінетом, маніпуляційним кабінетом. Маємо з державною охороною кімнату для збереження наркотичних препаратів, 15 палат, 3 із яких боксовані, санпропускник, дезкамеру, харчоблок, пральню, морг, котельню сучасну на дровах, спецавтотранспорт, яким підвозимо важкохворих, а грузовим УАЗом відвозимо спочилих одиноких та безхатченків на цвинтар. Хоронимо їх своїми силами.

Маємо кисневі концентратори, дефібрилятор, пульсуксиметри, сучасний апарат ЕКГ, дякуючи Валерію Миколайовичу Давиденку, вічна йому пам’ять, функціональні ліжка, протипролежневі матраси, крісла-каталки, пересувний стіл для миття важкохворих, холодильники, телевізори, комп’ютери, радіоприймачі, внутрішні туалети тощо.

Нам потрібний новий апарат штучної вентиляції легень (ШВЛ), старий вийшов із ладу, 10 функціональних ліжок та 10 протипролежневих матрасів.

У цьому році будемо забезпечені і артезіанською водою.

Окрім цього, для забезпечення якості життя, доживання важкохворих та помираючих маємо і хороші природні умови, коли наш Хоспіс розташований у плодово-ягідному саду та сосново-березовому бору тощо. Плодами і ягодами наші пацієнти користуються майже щорічно.

Вельмишановний Олеже Валерійовичу! Бажання охопити турботою хворих у термінальній стадії їх життя, стало основою моєї мотивації у реорганізації Бахмацької міжрайонної протитуберкульозної лікарні у лікарню- Хоспіс для хворих на туберкульоз, яка функціонувала майже 3 роки. Але 1 квітня 2020 року із-за медичної реформи Бахмацька лікарня-Хоспіс стала не потрібною. Шляхом ліквідації протитуберкульозних закладів другого рівня горе-реформатори із МОЗу України долають епідемію туберкульозу. В чергове рятується бюджет, а не люди. Необхідно на медичну галузь виділяти, як мінімум 6% ВВП (а у Німеччині 10%), тоді реально оздоровиться українська нація та благополуччя держави буде забезпеченим.

Із будь-якою епідемією необхідно боротися за вічними, жорсткими й невблаганними законами епідеміології, які не пробачають людських помилок, а не за вказівками та циркулярами зверху тимчасовими «реформаторами» у МОЗі України! Звідси отримали окозамилювання та збентеження людей.

Переконаний, що через ці витівки «реформаторів» невідворотно послідує потужний гіперспалах мутованого, невиліковного, хіміорезистентного туберкульозу.

Уже сьогодні епідемія туберкульозу набрала черговий виток суперрезистентного туберкульозу, який не чутливий до жодного препарату. Особливо помітно прогресує ця хвороба серед дітей! А усе тому, що джерело інфекції опинилося вдома, заражаючи усе живе навколо себе. Це результат ліквідації доступних протитуберкульозних ізоляторів другого рівня.

Згадали

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 07 серпня 2020, 10:46

З нагоди 100-річного ювілею Бахмацького ордена Леніна бурякорадгоспу районна незалежна газета „Порадник” у попередніх випусках уже розповідала про зародження підприємства, про кращих радгоспівців, подавала спогади колишніх керівників і працівників.

У колективі планували відсвяткувати визначну дату з розмахом, в традиціях підприємства, запросивши на урочистість усіх бажаючих. Бачилося святкове дійство на радгоспному стадіоні, вже були обговорені гасла і вигляд імпровізованої сцени на кузовах вантажівок, як це робилося у радгоспі з нагоди святкувань Обжинків, ювілеїв Дня Перемоги, інших визначних дат. Так і відбулося б, та вплутався підступний коронавірус. Правонаступник Бахмацького ордена Леніна бурякорадгоспу - колектив СТОВ „Надія” все відкладав урочистість, сподіваючись на скасування карантину. Мусили таки змиритися з обставинами і відсвяткували менш масштабно, майже у родинному колі, проте досить піднесено і дуже зворушливо.

На зорі свого зародження радгосп відігравав певну роль містоутворюючого фактора. Значно впливав на громадське життя Бахмача, зокрема, тривалий час виконував роль спортивного епіцентру. Ще й зараз футбольна команда радгоспівців – учасниця районних турнірів і чемпіонатів. Зваживши на це, голова районної ради Микола Михайлович Іванюк запропонував включити у заходи по вшануванню ювілею і турнір зі шкіряним м’ячем. У змагання включилось чотири футбольні дружини. Це ФК „Совхоз”, ФК „Григорівка”, ФК „Авангард” і ФК „Ветерани радгоспу”.

Команди досить рівні і турнір виявився достатньо видовищним. Вищу сходинку зайняли ФК «Григорівка», другу - курінці з ФК „Авангард”.

Відбувся турнір і з волейболу. Тут змагались теж чотири колективи: „Колос”, „Ветерани”, „Совхоз-І” і „Совхоз-ІІ”. Саме радгоспівська команда, позначена першим номером стала переможцем.

Спортивне свято зібрало доволі вболівальників, викликало бурю емоцій. Та облишимо стадіон, перемістимося до залу засідань СТОВ „Надія”, де має відбутися головне дійство.

Запрошені вже роздивилися і прокоментували численні фото, розміщені на кількох стендах. Упізнавали товаришів по праці, по самодіяльній роботі у клубі, дивувалися, якими молодими були і як швидко сплинув час.

Розпочалась офіційна частина виступом директора. Володимир Миколайович Романенко стисло виклав історію створення підприємства, вказав на головні віхи його розвитку, згадав найважливіші моменти з радгоспівського життя.

Його колега з приставкою „екс” - Владислав Дмитрович Шурда поділився своїми спогадами, назвав імена найпрацьовитіших радгоспівців, хто примножував славу передового колективу.

Авторові цих рядків було приємно почути знайомі прізвища героїв численних газетних нарисів, заміток, фоторепортажів. Це комбайнер Микола Калашник, брати-трактористи Вільковські – Василь та Микола, їх колеги Степан Мінченко, Микола Вдовін, Степан Іванько, Петро Поголов. Не забув згадати водіїв Василя Поліщука і Федора Шевченка. Останній, до речі, йдучи на заслужений відпочинок, попросив продати стареньку вантажівку – об’єкт списання у брухт. Довго лагодив ГАЗона, та все ж Федір Федорович повернув автівці друге життя, ще довго виручав радгоспівців, доставляючи кому вугілля, кому дрова, кому врожай...

Було про що поговорити

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 07 серпня 2020, 10:04

Минулої неділі воїни високомобільних десантних військ відзначали своє професійне свято. До урочистостей з цієї нагоди доєдналась і громадська організація «Бахмацька районна спілка ветеранів Афганістану та воїнів АТО і ООС».

У заходах брали участь воїни-афганці, атовці та оосівці, доєднались до них представники громадськості, серед них депутат обласної ради, отаман Чернігівського округу Війська Запорізького Валерій Колоша, голова районної ради Микола Іванюк.

Відбулося покладання квітів до пам’ятника Героям, учасники відвідали останнє пристановище полеглого атовця Юрія Бутусова. Біля пам’ятника полеглих воїнів-інтернаціоналістів відбувся мітинг.

Атовці, оосівці та воїни-афганці побули на молебні за упокій душ убієнних і померлих товаришів - крилатих піхотинців, який відбувся у Спасо-Преображенському храмі.

Зустрілися представники двох поколінь - захисники цілісності і незалежності нашої Вітчизни.

Їм, десантурі, було про що поговорити.

Борис Соловйов

До нових стартів!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 07 серпня 2020, 09:22

І знову Кочубейський сад наповнився дитячим сміхом, збудженими голосами дорослих. Це вже вдруге  Батуринська група здоров’я «18+» любителів cкандинавської ходьби проводить тут змагання «Пагорби Кочубейського саду». До нас завітали гості з Бахмача, Конотопа, Чернігова, щоб помірятись силами на трикілометровій трасі. Батуринська міськрада і цього разу не стояла осторонь. Заступник мера Олександр Козловський, Ірина Койда та Надія Огієвська взяли участь у змаганнях. Вік учасників дуже різний - від 8 до 68 років.

У програмі - скандинавська ходьба і крос. Спочатку вболівали за бігунів, адже стартували як молоді,  відомі вже спортсмени: Іван Ровний, Володимир Огієвський, Ярослав Стадник, Іван Хільченко, Владислав Лопата, так і ветеран, тренер Борис Михайлов. А потім розгорнулась запекла боротьба серед ходаків. За перше місце протягом всієї траси з’ясовували відносини тренер з лижних перегонів Микола Журавель та Сергій Пулінець. Лише долі секунди вирішили суперечку на користь останнього.

Також тільки мить розділила на фініші трьох учасників, це Володимир Степаненко (Бахмач), Володимир Волковой (Батурин) і Павло Шипко (Конотоп). Відзначу, позитивний результат постійних занять у групі підтвердили Ніна Шумейко, Надія Журавель (обидві Батурин), Ірина Шипко (Конотоп), Микола Бібік (Бахмач). Спортивне свято завершили нагородженням ексклюзивними свідоцтвами учасника змагань та подарунками.

На завершення спортивного свята відбувся розіграш лотореї. Від усіх учасників змагань хочу висловити подяку за матеріальну допомогу мерам міст Батурина і Бахмача, а також сім’ї Шипко - Павлу та Ірині, Михайлову Борису та  Арсену Журавлю - за забезпечення змагань якісним суддівством.

Спортивне суперництво закінчились. Поволі стихають сміх і розмови. Діти і дорослі з подарунками, а найцінніше - це чудовий настрій, посмішки на обличчях і часточка любові в серці від організаторів. До нових зустрічей ! До нових стартів!

Сергій Зозулинець