Головна

Перемагають молоді таланти

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Субота, 14 листопада 2020, 11:30

Почесний громадянин Чернігівщини, депутат обласної ради Григорій Данько порадив розповісти про випускниць своєї колишньої школи №5 Карину Васильченко і Аліну Бурдюг. Перша – щорічний учасник обласних предметних олімпіад з математики, а її колежанка має неабиякий хист до вивчення мов.

Карина пройшла у фінальний етап конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук. Це і не дивно, бо як стверджують її подруги, у царині чисел, математичних формул і рівнять дівчина почувається, як риба у воді.

Аліна теж причетна до Малої академії наук. У Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких проєктів МАН 11-класниця отримала диплом ІІІ ступеня. Це відбулося днями, то є нагода привітати і її, і її талановиту подругу, що „Порадник” і робить.

Разом з тим подякуємо і наставникиням розумниць – Ірині Анатоліївні Циганенко і Тетяні Петрівні Левченко. Пославляйте гуртом Бахмацьку ЗОШ І-ІІІ ст. №5 в районі, а Бахмаччину - в Україні.

Борис Соловйов

Як доглядати за рідними, хворими на covid

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Здоров'я

Опубліковано: Субота, 14 листопада 2020, 10:35

У небезпеці коронавірусної хвороби переконались, напевно, уже всі. Тож при найменшому проявленні її симптомів слід не зволікати, а негайно звернутись до лікаря.

Багатьом інфікованим людям із легким перебігом захворювання він скаже залишатись удома на самоізоляції та виконувати його подальші рекомендації.

Але як зробити це без небезпеки для інших членів сім’ї?

Ізолюйте хворого

Потрібно розмістити хворого в окреме приміщення. А також обмежити його «прогулянки» квартирою, коли там перебувають інші рідні.

Вони, у свою чергу, мають перебувати в окремій кімнаті або підтримувати відстань не менше 1 м від пацієнта.

Визначте “найсміливішого”

Насправді це просто має бути одна людина, яка не належить до осіб із ризиком появи ускладнень.

Саме він чи вона буде навідуватись до хворого, усім решта це робити заборонено.

Провітрювання

Кімната, у якій знаходиться інфікований родич, має бути добре провітрюваною.

Чому це так важливо робити? Усе дуже просто — усі віруси люблять сухе та тепле повітря. У такому середовищі вони спокійно переміщуються й розмножуються, потрапляючи через дихальні шляхи в організм людини.

Провітрюючи кімнату, ти зволожуєш повітря, а, отже, руйнуєш ідилію коронавірусу та інших негідників.

Дезінфекція

Дезінфікувати поверхні в найближчому оточенні хворого необхідно щодня.

А також очищати ванну кімнату і туалет побутовим мийно-дезінфекційним засобом.

Не забувай про дезінфекцію рук після відвідування хворого родича.

Засоби захисту

Людина, яка доглядає, має носити медичну маску, коли перебуває в одній кімнаті з хворим.

Також бажано використовувати одноразові медичні рукавички. До та після їх зняття слід мити руки.

Ці засоби захисту та інші відходи після догляду за хворим складай в окремому контейнері або поліетиленовому пакеті в тому ж приміщенні, де перебуває хворий, до їх утилізації.

Розділіть речі спільного користування

Уникайте обміну або спільне користування посудом, постільною білизною тощо.

До речі, посуд після індивідуального використання необхідно мити з мийним засобом.

А рушник для рук краще замінити одноразовими серветками.

Слідкуйте за своїми симптомами!

Пам’ятай про те, що кожен член сім’ї є контактною особою, тож має ретельно слідкувати за станом свого здоров’я.

Якщо у когось із домогосподарства виникають симптоми гострої респіраторної інфекції (гарячка, кашель, біль у горлі, утруднене дихання), із ним слід поводитись як із підозрілим на інфікування COVID-19. Люди із симптомами хвороби мають сконтактуватись із сімейним лікарем, залишатися вдома до зникнення клінічних проявів та отримання негативного результату лабораторних досліджень.

Куплети заспіваємо – піснями звеселяємо

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 06 листопада 2020, 10:46

Рік тому фольклорний ансамбль «Полісяни» презентував свою програму на предмет присвоєння звання «народний». І це звання відстояв. Географія наших виступів сягає за межі не тільки рідної козацької Курені, й районної сцени. «Полісяни» відзначалися дипломами І та ІІ ступенів Всеукраїнського фестивалю «Відродження українського села...» у Пісках, дипломом ІІІ ступеня VІ обласного фольклорного фестивалю у Сновську, Подякою товариства «Чернігівське земляцтво» у Києві, грамотами райдержадміністрації за активну участь у районному фестивалі «Україна і Європа – мистецькі паралелі і меридіани». Гордимося дипломами Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники». Уперше отримали у 2019 році, ще один місяць тому.

Коли наш колектив створювався, не сподівалися, що набудемо такої популярності. А секрет простий – у репертуарі гурту популярні пісні, які виконувалися курінцями протягом десятиліть на сільських урочистостях, на вечорницях, на вуличних зібраннях. Ми відшукали старожилів, хто пам’ятав мелодійні куплети, і повернули їх людям. Не знаю, чи звучать ще у чийомусь виконанні «Вже сонях, як сонце», «У вишневому саду стежечка вузенька», «Стояла в лісі береза», - саме ці відроджені пісні наші слухачі сприймають з особливим душевним трепетом.

А надихнули нас звернутися до творчої спадщини односельчан працівники культури. Щиро вдячні їм за підказку. Особливо дякуємо Олександру Федоровичу Ільченку, колишньому директорові Будинку культури, учаснику нашого гурту. Низько вклоняємося і його колегам - працівникам клубних установ.

Користуючись нагодою, наш колектив вітає з професійним святом, Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва, усіх причетних до роботи Будинків культури, клубів, бібліотек, мистецьких навчальних закладів, учасників аматорських колективів. Бажаємо плідної праці у вашому безперервному творчому пошуку.

Тетяна Ярич,
учасниця ансамблю

P.S. Гріх не згадати нашого надійного мецената Василя Миколайовича Булаха – директора ПСП „Авангард”, депутата районної ради. Легка рука у нашого благодійника, він – перший, хто відгукнувся на розв’язання наших фінансових проблем. Відтоді нам і щастить.

На спортивных перекрестках

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 06 листопада 2020, 10:15

Снова отличились одноклубники ДМК „Гармония”. Сначала заявила о себе Евгения Прокофьева. В польской Гдыне на Чемпионате мира по полумарафону (21,1км) среди полутысячи участников была 22-й. Незнакомого с достижениями в спорте результат не впечатлит, но её время: 1 час 10 мин. - рекорд Украины. Теперь Женя – член сборной команды олимпийцев.

* * *

В предпоследний день октября конотопцы организовали соревнования по кроссу, сочетав его с захватывающим походом в осенний лес. Пригласили ровесников Бахмачского района. Впечатлений мероприятие оставило массу, особенно приятны первые места, занятые Дмитрием Еременко и его сестрой Андрианой.

А 31 октября в Сумах состоялся Всеукраинский „Ночной бег по аэродрому”. Наш земляк Сергей Пулинец на 10 км показал ІІ результат среди ветеранов.

В обеих соревнованиях понадобилась спонсорская помощь – на просьбу клуба окликнулись ПСП „Пісківське” и „За майбутнє Бахмаччини”. Спасибо их руководителям – Валерию Колоше и Игорю Булаху.

Сергей Кровлайдис,
мастер спорта

Проєкт Батуринського університету (до 260-ї річниці створення)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 06 листопада 2020, 09:43

У XVIII ст. на території України існувало два вищих навчальних заклади – у Львові та Києві. До 1773 р. Львівський університет повністю перебував під контролем ордену єзуїтів, а навчалися в ньому в основному поляки. Київська ж академія підпорядковувалася духовній владі.

Важливою державницькою ініціативою гетьмана Кирила Розумовського була ідея відкриття університету в Батурині. Першим кроком її реалізації стала підготовка проєкту Батуринського університету. Цей «Проєкт» на замовлення гетьмана у 1760 році розробив почесний член Імператорської академії наук Григорій Теплов. У ХVIII ст. це була перша спроба втілення ідеї започаткування вищого світського закладу освіти на території України!

Зміна влади в Російській імперії, прихід на царювання Катерини II та скасування у 1764 р. гетьманства поклали край цим задумам. Забігаючи наперед, підкреслимо, що не реалізованими залишилися й наступні спроби. У 1765 р. тодішній управитель України Петро Румянцев подавав проєкт заснування університету у Чернігові або Києві, у 1780-х Григорій Потьомкін мав намір відкрити університет у Катеринославі...

Але Батуринський проєкт був першим. Він був створений за зразком кращих німецьких університетів. У «Вступі» до цього документа подається критичний аналіз стану освіти в Україні, зокрема, наголошується, що низький рівень знань випускників існуючих навчальних закладів зумовлений недостатньою кількістю «знатних достойних професорів». Водночас підкреслювалося бажання українців вчитися та схильність молоді до наук.

У І розділі «Проєкту» йшлося про прибутки (джерела фінансування) та головні статті витрат.

Другий розділ «Проєкту» «Про університетські закони» - присвячений розпорядку внутрішнього життя університету та його порядкам. Наголошено, що фундатором університету і його протектором повинен був бути граф Кирило Розумовський.

Урочисте відкриття університету передбачалося здійснити за прикладом європейських університетів і відзначати цю подію кожні 50 років.

Ректор мав бути з числа професорів і переобиратися щорічно. До того ж його обов’язки визначалися також за європейськими зразками. Ректор мав визначати розпорядок навчання, і всі викладачі та студенти мали виконувати його вказівки. Батуринський університет урівнювався в правах із Московським університетом.

Університетськими справами мав керувати Директоріум у складі ректора і кращих професорів. На Директоріум покладалися також функції суду та розробка нових положень, що регулювали б університетське життя.

Згідно «Проєкту», поведінка студентів мала регулюватися спеціальним Положенням, до того ж ніхто зі студентів не мав підлягати будь-якому суду, окрім університетського Директоріуму (за винятком випадків, що передбачали б кримінальну відповідальність).

Пам’ять через десятиліття

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 06 листопада 2020, 09:19

Наша держава в нинішні часи переживає один із найтяжчих етапів свого розвитку, оскільки ситуація, що склалася на Сході країни, може перерости у світову війну. Тому давайте пам’ятати, до чого можуть призвести такі події, адже не так давно завершилася Друга світова війна.

28 жовтня 2020 року Україна відзначає 76-ту річницю з Дня вигнання нацистських окупантів з України. Цьому передувала і не менш важлива подія для історії нашого міста, оскільки м. Батурин було звільнено 6 вересня 1943 р. До цієї події військові та мирне населення пройшли досить тривалий і нелегкий шлях.

22 червня 1941 р. Німеччина перейшла кордон Радянського Союзу і, долаючи опір Червоної Армії, за дуже короткий час окупувала значну частину західних областей країни, на цьому вони не зупинилися і продовжили окупацію. Уже в липні 1941 р. німецькі війська наблизилися до Чернігівщини, і саме на цій території тривали довгі та запеклі бої між захисниками та окупантами.

9 вересня радянські військові відступають від Чернігова, і цього ж дня фашисти вриваються до Батурина.

Вони по-звірячому розправлялися з активістами селища, 44 особи були розстріляні. Крім того, місцеве населення вивозили до Німеччини, до їх числа потрапило 75 юнаків та дівчат.

Цілих два роки жителі Батурина були змушені терпіти муки неволі. Вони могли думати лише про одне: «коли це все завершиться, коли нас звільнять?». І ось настав той час. Унаслідок успішних наступальних дій військ Центрального фронту, у складі якого з серпня 1943 р. знаходилася 70-та гвардійська стрілецька дивізія, 203, 205 та 207 полки цієї дивізії відзначилися у боях за наш рідний Батурин.

6 вересня 1943 р. о 9 годині після дводенних боїв Батурин раз і назавжди визволили від окупантів. За звільнення Батурина віддали життя 117 солдатів та офіцерів Радянської Армії.

У битві за визволення України брали участь мільйони воїнів. Серед них були і жителі Батурина. 1200 осіб пішли на фронт захищати свою рідну землю від фашизму. З них кожен третій за військові подвиги був нагороджений орденами та медалями, 380 батуринців не повернулися до своєї рідної домівки.

За героїзм, проявлений в боротьбі з окупантами, наші земляки отримали високі звання. Серед них звання Героя Радянського Союзу за визволення України удостоєний капітан Кадун Микола Васильович (1919 – 1944), повного кавалера ордена Слави – старшина Буток Володимир Георгійович (1925 – 1970). Цю нагороду, яка для нього була першою, він отримав саме за визволення України. Звання підполковника посмертно отримав Прокіп Пилипович Корнієнко, який під час оборонних боїв залізничної станції Опухлики на Псковщині був смертельно поранений.

Коли попадеться - сорому не обереться!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: Вівторок, 03 листопада 2020, 22:52

Погодьтеся, кожного бахмачанина чи гостя міста приємно вражає реконструйована вулиця Дружби. Вона має стати ще привабливішою навесні, коли оживе зелена окраса деревець, посаджених тут. Проте одному з дерев глоду вирости вже не судилося. Треба ж, дбайливі руки посадили, поливали, рятуючи саджанець від спеки, а якийсь недоумок переламав стовбурець. Був свідком, як бідкалися жіночки над тією наругою. От би дізнатися, що за телепень вештається серед нас. А колись попадеться, осоромиться і сам, і рід свій піддасть сорому.

А дізнатися можна... 1 листопада близько 0:20 камери біля центральної клумби навпроти магазину «Електроніка» зафіксували, як у направленні до Ощадбанку прямувало двоє молодиків. Підійшли до деревця. Один нівечив красу, а інший спостерігав. Хотілося б запитати, чи нічого не затремтіло в серці, коли один ламав, а інший дивився, як гинуло живе деревце? Так хочеться нагадати, якщо ми люди, то значить людяні, а людяність - це любов до всього живого! Давайте про це пам’ятати і не бути байдужими до таких учинків.

Тож прохання до мешканців навколишніх будинків, які випадково могли впізнати зловмисників, та установ, розташованих поблизу, камери яких могли зафіксувати більш чітке зображення, надати свідчення та припинити всім разом знищення краси, яка приносить користь та милує око усім мешканцям міста.

Микола Криницький

Передовик с Доски Почета

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 30 жовтня 2020, 10:32

В следующем году пассажирское вагонное депо отметит своё 105-летие. Это предприятие с богатыми традициями. Одна из них – Доска Почета с портретами лучших производственников. Обычно обновляют её по случаю профессионального праздника - Дня железнодорожника. Не стала исключением и нынешняя осень. Об одном из занесенных на Доску Почета, газоэлектросварщике Александре Пархоменко, хочу рассказать читателям газеты. Впрочем, попросил это сделать самого героя нашей заметки.

- Знакомство с депо произошло еще в начальных классах во время экскурсии на предприятие. Позже, уже подростком, забегал на территорию, укорачивая путь к водоёму возле топливного склада, где коротал время со сверсниками, скрываясь от зноя. В кузнечном цеху стоял автомат для газированной воды, можно было утолить жажду. Может взрослые сознательно не очень строго пресекали наши визиты в депо, завлекая ребятню – будущие кадры предприятия, как вот стало со мной.

После школы решил стать сварщиком. Представилась возможность освоить специальность, поступив учеником к опытному наставнику. Уже соглашался на предложение, но позже решил все же окончить профтехучилище, чтобы изучить тонкости профессии до тонкостей.

В депо уже больше 10 лет, работаю в цеху по ремонту вагонных тележек. Это один из ответственейших узлов в свете безопасности движения. Здесь нужен глаз да глаз, к работе относимся обстоятельно – иначе нельзя.

Сейчас пришло много молодежи, это оживило коллектив, все-таки юность более инициативна и подвижна. Они и на экскурсии собираются первыми, и на спортивные мероприятия откликаются охотней, и главное, на самом производстве стараются не отставать.

Вот на подступах к проходной застыл на пьедестале вагон из прошлого. Современный смотрится совсем по другому. Но и нынешним на смену приходят более технологичные поезда, завидую ребятам, кто будет обслуживать подвижные составы следующего поколения.

Борис Бобрышев

Місто молодшає

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 30 жовтня 2020, 10:00

Вулиця Ярослава Мудрого - одна з найкоротших у місті, а її будинки - одні з найдавніших. Наші двоповерхівки давно потребували ремонту, бо втратили зовнішню прибавливість. І ось прийшов час надати ошатності і нашому рідному будинку. Вдоволені не лише ми, мешканці, бо восьмиквартирники стали красивішими, ніж були в дні заселення. Надали їм цієї привабливості подружжя Олена і Павло Кузьки. Цікаво, що чимало їх знайомих ровесників подалися на заробітки: хто у Польщу, хто у Росію. Вони ж вирішили докладати рук вдома. Може, зароблять менше, але так надійніше для родини, у них двоє своїх дітей, а ще обставини змусили опікуватися племінничкою.

Золоті руки у майстрів, у цьому переконаєтеся, пройшовши вулицею, яка тепер ніби помолодшала.

Петро Городненко