Головна

Допоможіть вирішити проблему!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 02 листопада 2018, 09:38

Шановний «Пораднику»! Якщо ти не допоможеш, то ми вже не знаємо до кого й звертатися!

Ми, мешканці Красилівської громади, неодноразово зверталися до голови сільської ради с.Красилівки про незадовільний стан наших доріг.

Під зверненням до Бахмацької райдержадміністрації ми зібрали 180 підписів з одним питанням - коли будуть відремонтовані наші дороги? А поки що змушені трамбувати ями битою цеглою, як на цьому фото.

Від імені всіх односельців - Людмила Крамаренко

Софія – Євфросинія та Максим з Іваном, (1756 – 2018 рр)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 02 листопада 2018, 09:17

Згідно даних статистики, найпопулярнішими іменами для хлопчиків упродовж 2013 – 2018 рр. були Максим, Матвій, Андрій, Артем, Владислав, Олександр, Данило, Дмитро, Денис, Роман.

Для дівчаток обирали імена Софія, Анна, Анастасія, Вікторія, Вероніка, Марія, Соломія, Злата, Юлія, Ангеліна. Це «топ 10 імен», який дещо змінювався по роках, але в основному серед цього десятка. (http://database.ukrcensus.gov.ua/dw_name/top10.asp)

Якщо взяти бази даних українських імен 20 століття, то тут лідирують дещо інші імена:

Микола, Володимир, Олександр, Іван, Василь, Сергій, Віктор, Анатолій, Михайло, Петро.

Найменш популярними були Кузьма, Назар, Казимир, Трохим, Сава, Євстахій, Ананій, Остап, Теодор, Ананій, Остап, Теодор, Наріман.

Та, відповідно, серед жіночих найпопулярнішими були:

Марія, Ганна, Валентина, Ольга, Галина, Тетяна, Надія, Людмила, Олена, Наталія.

Найменш поширені:

Орися, Текля, Юлія, Броніслава, Яніна, Дар’я, Єлизавета, Ніла, Мар’яна, Раїса.

Цих імен найбільше у базі даних України: https://sites.google.com/site/uaname/popularnist-imen

Дякуючи небайдужому землякові мав можливість прочитати «Метричні книги Святотроїцької церкви села Дмитрівка» за 1756, 57, 60, 61,62, 63,64, 68, 72, 75, 76, 78, 80, 81, 83, 84 рр.. Заповнювалися вони далеко не бездоганно, хоча ми звикли думати, що тоді до письма ставились відповідальніше. Чимало плутанини з іменами, віком, зовсім не фіксувався вік померлих жінок, але важливо було «с покаянієм», чи без «прєставілась раба божия».

Однак метрики дають можливість скласти «топ 10» популярних імен другої половини 18 ст. у с. Дмитрівка.

До найпоширеніших чоловічих імен належали Іван (48 згадок), Григорій (22), Яків (19), Петро (18), Василь (17), Павло (13), Матвій (9), Михайло (8), Федір (8), Данило, Максим (7), Ігнатій, Тимофій (6)

(Дані згідно списків новонароджених, щоб не повторюватись і не вносити плутанини, імена зі списків одружених і померлих не враховував)

Найменш поширеними чоловічими іменами були: Сергій, О(А)лександр, Родіон, Яким, Гордій, Касян, Савелій, Герасим, Антон, Климент, та ще 12 імен, які у списках новонароджених зустрічалися тільки по одному разу.

Серед жіночих імен переважали:

Євфросинія (31 згадка), Євдокія (25), Мотрона (24), Параскева (21), Анна, Марія (19), Уляна (18), Марфа (14), Агафія (11), Пелагія, Ірина (9), Анастасія, Катерина (8)

Найменшою популярністю користувалися імена:

Акуліна, Христина, Єфромінія, Александра (1 згадка), Варвара, Софія, Єлена, Стефанида (2), Євфімія, Дарья, Домнікія, Євгенія (3), Меланія, Агрипина, Наталія, Устина, Зиновія (4), Ксенія (5).

За даними соціологів ( https://www.radiosvoboda.org/a/29256907.html ) середня тривалість життя в Україні для жінок 77 , для чоловіків 67 років.

Вікіпедія наводить такі дані:

Он этого заслужил

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 02 листопада 2018, 08:47

Знали, что Михаил Игнатьевич захворал, что заболел серьёзно, но все же надеялись на его выздоровление. Жили с ожиданием, что чудо все-таки случается. Нет, не сложилось, где-то его душа понадобилась больше, чем здесь, на бренной земле.

Большинство запомнили его председателем колхоза. Неудивительно колхозному Обмачево отдал почти 20 лет. Планов у него было много, но выполнил из задуманного не все. Хотел построить добротный Дом ветеранов для одиноких стариков. И возвел, и мебель завез, посуду и постельное белье тоже доставил, но заселить не успел. А без его энтузиазма все пошло коту под хвост. Виделся ему спортивный комплекс для молодежи, даже успел заказать проект. Мечтал создать базу отдыха для приезжих любителей передохнуть у речки, на лугах, невдалеке от леса. Далеко смотрел, теперь это именуется зеленым туризмом. Вот домиков для специалистов сельского хозяйства понастроил, доброе дело продолжил бы, но не дали. И недостроенный мост через Сейм – молчаливое напоминание его рвения.

Многое изменилось в нашей жизни после смены власти, что мечтал председатель сделать для людей доброго, новым властителям казалось лишним. Успел потому воплотить в жизнь из задуманного не все. Но как говорится, мал золотник, да дорог. Из свершенного им - оставленное для земляков газифицированное Обмачево. Не просто это было осуществить, а он смог. И это притом, что тогда природный газ ещё не пришел даже в райцентр. А в селе над Сеймом голубое топливо пришло в хаты и дома тружеников за счет хозяйства. Такое больше не повторилось.

Кто-то вспомнит Михаила Игнатьевича Матиска как наставника, кто-то как добряка, кто-то упомянет задушевным словом по другому поводу. Нам же, членам районной организации УСВА (воинов-интернационалистов), воинов АТО, его будет не хватать и как секретаря Правления нашей организации, и просто как задушевного, отзывчивого человека. Впрочем, его отсутствие уже заметили.

По давнему православному обычаю пожелаем его доброй душе Царства Небесного, он этого заслужил.

Афганцы, атовцы, казаки

Увага: призов на військову службу осіб офіцерського складу у 2018 році

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 02 листопада 2018, 08:24

До уваги громадян, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу і яким присвоєне первинне офіцерське звання.

Бахмацький районний військовий комісаріат повідомляє, що відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” в Україні проводиться призов осіб офіцерського складу на військову службу.

Військову службу за призовом осіб офіцерського складу впроваджено з метою підготовки та перепідготовки офіцерів запасу за визначеними військовими спеціальностями, набуття ними практичного досвіду.

Офіцери за призовом в обов’язковому порядку проходять тримісячну підготовку в навчальних центрах Збройних Сил України, а після цього призначаються на первинні офіцерські посади до військових частин.

Слід зазначити, що офіцери зазначеної категорії ні в якому разі не залучатимуться до сил ООС.

На військову службу за призовом осіб офіцерського складу призиваються особи віком до 43 років, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу і яким присвоєне первинне офіцерське звання. Особливу увагу слід звернути на те, що призов буде відбуватись на рівних засадах як для чоловіків так і для жінок.

Придатність до військової служби офіцерів запасу визначається за станом здоров’я та морально-психологічними якостями.

Відповідно до наказу строк військової служби за призовом для осіб офіцерського складу складає 18 місяців. Після цього в офіцера є вибір: звільнитися і повернутися до цивільного життя або укласти контракт із Збройними Силами України.

Грошове забезпечення офіцерів за призовом повністю відповідає рівню, який отримують офіцери військової служби за контрактом на первинних офіцерських посадах (близько 10 тис. грн.), а після нового року на третину більше.

Згідно з законодавством України, офіцерам запасу, призваних на військову службу гарантується збереження місця роботи, посади та середнього заробітку (незалежно від форми власності підприємства).

Військова служба у Збройних Силах України — це гарна школа життя, можливість проявити себе з кращого боку, зрозуміти, чого ти насправді вартий, стати справжнім професіоналом своєї справи і захисником своєї країни та сім’ї.

О.Л.Григорчук,
військовий комісар Бахмацького районного військового
комісаріату, підполковник

Від Бахмача до Варшави - один безвіз

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: Неділя, 28 жовтня 2018, 17:17

Завжди читаю новини про Бахмач і про сусідні райони, що зустрічаю в Інтернеті. На цей раз вподобав наче й не про Бахмач, і не новину, але зацікавило відео на відносно новому ютуб-каналі (www.youtube.com/nuzhniy) земляка з нашого міста, який зараз проживає у Києві – Сергія Нужного. На його каналі багато відео на різні теми, але зацікавила саме ця – про його мандрівку до столиці Польщі. І хоча сам відвідав декілька разів Варшаву, з подивом для себе відкрив багато нових місць, де у майбутньому ще потрібно побувати. Сергій змістовно розповідає про історію міста, цікаві локації, музеї тощо. Зв’язавшись з автором, “Порадник” узяв дозвіл на текстову публікацію, наведену нижче. Але, звісно, читачу треба передивитися це відео “вживу”. 

Тож цією публікацією відкриваємо нову рубрику в нашій газеті (адже давно не було, правда?) - “Порадник” рекомендує!” Сподіваємося, читач підтримає і газету, і нашого нового автора (лайками, підпискою) надихне на нові відеопублікації.

Олег Рубан, редактор

Вітаю всіх любителів туризму тому, що сьогодні ми вирушаємо до Варшави, столиці Польщі. Моя недавня поїздка в місто Краків настільки мені сподобалася, що я не став відкладати візит до Польщі на наступний рік і скористався відмінною осінньою погодою, встигнувши таким чином відвідати в цьому році ще й Варшаву.

Цього разу я вирішив полетіти літаком, так як залізнична подорож до Варшави досить тривала. Тож зустріч з польською столицею почалася з Міжнародного аеропорту імені польського композитора Фредеріка Шопена. До речі, кому цікаво, переліт з аеропорту Бориспіль до Варшави триває всього 1 годину десять хвилин.

Цього разу у мене вже були певні уявлення про Польщу завдяки попередньому візиту до Кракова, але все-таки кожне нове місто - це нові враження. І мій випадок - не виключення. Якби мене попросили охарактеризувати Варшаву двома словами, то я, напевно, сказав би, що вона дуже різна. Усе залежить від того, в якому районі ви знаходитеся і навіть у який час доби. Адже Варшава вдень і Варшава вночі має свої відмінності і визначні пам’ятки. Але про все по-порядку.

Раніше більше городом був ніж нині

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 жовтня 2018, 12:20

Зателефонувала давня знайома з Батурина.

- Щоб я ще передплатила „Порадник”!!! Ніколи у світі. Що газета пише? Чому бахмачани ненавидять наше прекрасне місто, хоча із Батурина не вилазять? Свято пройшло чудово, концерт відбувся захоплюючий, людей зібралося багато. А що не доїли порося, так на якого хріна воно нам знадобилося!?- обурювалася батурянка.

Той допис у газету, який обурив мою знайому (дивись минулий випуск), ще раніше перечитав двічі. Крамоли там ніякої не знайшов. Навіть поділив думку автора, де йшлося про заводи, цехи, установи, які канули в лєту. Їй би радше звернутися до редактора, чи до автора, але дослухав, не перебивав.

- Давай, надрукуємо і твою думку. Газета незалежна, кожен має можливість висловитись, - запропонував співрозмовниці.

- Це не лише моя думка, зі мною погоджується більшість нашої громади, - але „світитися” не хочу...

Не скажу, що вислухав усе оте із задоволенням, але вирішив все ж відреагувати. Спочатку поспілкувався з батуринцями. Тема для більшості болісна.

- Мало б бути масштабніше, все ж 10-річчя. Як сказав один з моїх колег: „Готували весілля, а вийшла вечоринка”, - так прокоментувала ситуацію інша моя знайома теж з Батурина.

Біля столика на подвір’ї нашого будинку збираються літні жіночки. Поділився з ними з приводу тієї розмови. Одна з них, Єфросинія Луківна Радченко, у дівоцтві Коваленко, якій сьогодні за 80, висловилась так:

- Яке там місто, одна назва. Вже Бахмач втрачає міські ознаки, а Батурин... Звозили родичі у рідні Митченки, вирішили заїхати на батуринській базар. Тисячу літ там не була... Боже, Боже... Згадала колишні роки, скільки люду було. Їхали кіньми, волами, ніде було проступити. Там торгують курми, там пропонують гусей, очі розбігалися, дивлячись на забитих кролів, розчинених качок. Творог, домашнє збите масло, а яєць!!! Запам’яталися неодмінний поросячий галас і людські перегуки. А тепер катма покупців, стільки ж базарників. Родичі хотіли купити свинини. Ага, тут на нас чекали, тепер у Батурині свіжина – дивина. А ціни, справді, городські. Перепитала двічі, по чим сметана. Не повірила – 40 гривень!

А ще згадався маслозавод. Працювала з подругами у цеху по виготовленню твердого сиру. Тоді використовували сичуги – шлуночки молоденьких ягнят. Три місяці вистигали головки, скільки клопоту було біля них. Обмивали їх вже і не злічу, скільки раз, потім знову на достигання – на просушку. Тільки що то за смакота була. От тоді Батурин більше городом був, ніж нині! Людей були тисячі, а тепер...

Борис Бобришев

P.S. Знову дзвінок, і знову з Батурина. Нагадала про себе одна з опитуваних.

- Як ще не переслали замітку у газету, то скажіть і про наші пошту і відділення банку. У понеділок подалася за платежами, де там – душ до ста чекають черги. Що ж гаяти час - відклала на вівторок. Сьогодні краще, тепер «всього» чоловік до п`ятдесяти. Як жити у нашому городі!?

Згадав про „Щоб я ще передплатила „Порадник”! Не передплачуй, дивись, прогавиш, що містом стане Курінь. Там підстав бути городом не менше – і населення досить, а про розміри і говорити зайве.

Презентація книг відомої української письменниці

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Літературна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 жовтня 2018, 11:45

Ганна Арсенич-Баран – українська письменниця, голова Чернігівського осередку Національної спілки письменників. Ганна Василівна - автор багатьох поетичних збірок – «Рушник на калині», «Музика черемхи», «Розквітлий глід», «Тремтять гіацинти», «Обнадію весною», книжок прози – «Під райськими яблучками», «У понеділок все буде по-іншому», «Як зійде місяць», «Солодкі слова», роману «Тиха вулиця вечірнього міста». Усі твори письменниці досить швидко стали дуже відомими. Хочете одним із перших дізнатися, про що нові книги письменниці – «Радуйся, Невісто неневісная!», «Муська»? Тоді не пропустіть зустріч із нею 30 жовтня в Бахмацькій районній школі мистецтв ім.Андрія Розумовського.

На презентацію завітає Володимир Федорович Шовкошитний — український поет, прозаїк, публіцист, громадський, політичний та державний діяч. Пан Володимир представить власну творчість та новинки видавництва «Український пріоритет».

Присутні на зустрічі матимуть можливість придбати нові книжки, отримати автографи письменників та поспілкуватися особисто.

Ольга Батьковська

«Я хочу, водію, щоб тобі повезло»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 жовтня 2018, 11:13

Наближається остання неділя жовтня, а з нею і професійне свято – День автомобіліста. Редакція звернулася до колишнього директора автомобільної школи ТСО України, нашого постійного читача і активного дописувача Михайла Васильовича Іващенка сказати кілька слів з цього приводу.

Це свято не випадково відзначається в кінці жовтня. Адже якраз тепер, в основному, закінчуються сільськогосподарські польові роботи, в яких саме на автомобіль припадає левова частка вивезеного з поля врожаю. Не забуваймо і перевізників пасажирів, водіїв автобусів і таксі, завдяки напруженій роботі яких маємо надійне забезпечення пасажироперевезень. Якраз ці люди, часто не маючи достатніх умов для обслуговування та ремонту техніки, надійного її зберігання, поклали на себе відповідальність транспортного обслуговування населення. Доземний уклін землякам, які своїми міцними руками тримають кермо вантажівки чи автобуса, таксі чи автомобіля швидкої допомоги. Успіхів вам у вашій нелегкій роботі, здоров’я бажаю від усієї душі

Але з нагоди нашого професійного свята хочу підняти декілька наболілих питань.

Сідаючи до салона автобуса чи таксі, довіряємо себе кермувальнику цього транспортного засобу. А чи завжди впевнені, що стан здоров’я водія чи технічний стан автотранспортного засобу відповідає всім нормативним вимогам? Адже в більшості випадків передрейсовий технічний огляд транспортного засобу чи стан здоров’я водія здійснюється неналежним чином. Це стосується й інструктажів водіїв з правил безпеки дорожнього руху. Вся ця робота проводилась би якісно, коли б вдалося організовати об’єднаний автопарк пасажироперевізників з базою для ремонту, технічного обслуговування та техогляду техніки, кабінетом лікаря для передрейсового медичного огляду водіїв, класом для їх передрейсових інструктажів. Для цього, на мій погляд, підійшов би автопарк автошколи ТСОУ, де є всі необхідні елементи, який вже частково використовують місцеві автоперевізники на орендних засадах і, головне, поки що не приватизований. Ще варто було б керівництву району спільно з правоохоронними органами налагодити планову роботу з перепідготовки водіїв, удосконалення їх професійної майстерності, особливо підвищення якості знань ПДР та безпеки дорожнього руху. Адже Правила дорожнього руху, образно кажучи, написані людською кров’ю.

І ще, дорогі мої колеги водії, наполегливо раджу вам – не поспішайте, будьте готові до нерозважливих дій співучасників дорожнього руху. Варто не забувати повчальну казочку про двох нерозумних цапків і двійко мудрих кізочок.

На сам кінець, ще раз вітаю всіх працівників автомобільного транспорту, водіїв особистих легковиків з Днем автомобіліста. Успіхів вам.

Михайло Іващенко

Поддержим наших!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 жовтня 2018, 10:06

В своё время дружил с пишущей братией редакции „Рабочей газеты”. Как-то, пребывая в кругу киевских журналистов, услышал от коррепондента отдела спорта, что писать о победах любимых команд не только приятно, но и легко. Мол, и слова необходимые сами-собой ложаться в строку, и моменты состязаний оживают в вображении, и образность повествования захватывает даже пишущего. А когда кумиры терпят поражение, то, со слов рассказчика, автор выдавливает из себя репортаж с мучительным усилием. Так и ваш покорный слуга долго терзался в творческих муках, прежде чем приступил к описанию футбольного поединка на стадионе „Колос” в прошлую субботу.

Да, бахмачане проиграли, причем на своём поле были повержены во второй раз вряд. Удручен был и автор, хотя, понятно, небо от этого не упало, и солнце взошло, как и всходило. Да и чемпионат Украины по футболу среди аматорских команд ещё далек к завершению. Второй круг начнется только весной, а ещё не пройдены игры первого. Потому сюрпризы могут поджидать многих.

Теперь же о игре. Тогда к нам прибыли футболисты Вишневого с Киевщины. Надо сказать, что стадион подготовился к визиту гостей как следует. Спортивный праздник был радиофицирован, звучала музыка, над трибунами разносилась информация о составе коллективов, о их тренерских команд, о занимаемых в чемпионате местах. В этом вопросе все было разрешено, как полагается, что вызывало чувство удовлетворения, мол, и мы можем, когда захотим.

Матч начался в каком-то непривычном для агродомовцев ключе, игра почти сначала приобрела сумбурный характер. По рисунку встречи отдать предпочтение кому-либо из соперников было сложно. Атаки следавали одна за одной, но долго оставались безрезультативными. Трибуны недовольно гудели, высказывая неудовольствие действиями обеих команд.

И вот в средине первого тайма проход левого нападающего по краю поля и точная его передача в штрафную площадку ФК „Агродим” создали опасную ситуацию. Другой форвард соперников воспользовался моментом, ему было достаточно только подставить голову – 0 - 1.

Во второй половине игры ничего не изменилось. Казалось, игра продолжилась под копирку. Соперники снова закатили мяч.