Головна

Такого вже не обрати

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2020, 10:21

- Борисе Тимофійовичу,– ледь вагаючись упізнав голос помічниці народного депутата Валерія Давиденка.

- Лесю Миколаївно !? – майже без паузи і навіть досить упевнено відгукуюсь у мобілку.

- Добрий день, Борисе Тимофійовичу, це Леся... Валерій Миколайович не забув Ваше прохання про фотоапарат. Сумно, що не сам вручить... Я проїздом, давайте зустрінемося.

Щось гірке підкотилося під горло, завадило на мить диханню. Треба ж, Давиденка вже немає, а команда нардепа не забула обіцянку свого очільника, виконує обіцянку народного депутата.

Несподіванкою стала і сама зустріч, бо компанію Лесі Сингаївській складав статний чоловік. Щось знайоме проглядалося у обличчі незнайомця, марно намагався пригадати, де міг зустрічати раніше. Незнайомець сам прийшов на допомогу.

- Борис Приходько - народний депутат, друг Валерія Миколайовича, - відрекомендувався і подав пакет увінчаний знайомим логотипом „АГРОДІМ”. Фотоапарат-красень з потужним об’єктивом звисав на ремінці, а на споді пакету вгадувалася ще і коробка.

Зізнаюсь, був приголомшений, не відразу збагнув, що не просто депутат, а член Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, обличчя якого час від часу бачив таки в телевізорі.

А тоді щось знову підкотилося під горло, відчув, що воложніють очі. Знітився. Уже не пам’ятаю, як дякував, як прощався...

Згадалося інше. На одному із заходів, на Пісківському Фестивалі відродженя, Давиденко звернув увагу на потертий мій „Олімпус”.

- Фотик потрібно б новіший, - обдарував характерною своєю посмішкою. – Щось придумаємо, для „Порадника” зробимо...

У день виведення обмеженого Контингента радянських військ з території республіки Афганістан несподівано перетнулися ще раз, було покладання квітів. Валерій Миколайович заговорив першим.

- Ви не нагадуєте, воно і забулося, - промовив з нотками вибачення, багатозначно глянувши на зашарпаний „Олімпус”.

... Коли сумна звістка обпалила всіх нас, пригадав одну з попередніх наших зустрічей ще у Батурині. У парку Василя Кочубея щороку проростають молоді паростки дубів, лип, в’язів, все це вирізається. А можна використати, як посадковий матеріал.

- Це здорово було б, можна озеленити весь район. І, уявляєте, підтекст – деревця з колишньої гетьманської столиці... Нагадайте восени...

Тепер нагадувати нікому, а, можливо, все ж займемося цією справою. Чи не під силу районній громаді озеленити порожні куточки наших вулиць. Згадую скверик Олександра Кодакова у Батурині, калиновий гай Світлани Прохорської зі Щучої Греблі. Таких сквериків, гайочків, міні-парків могло б стати не один десяток. Присвятили б озеленення Валерію Давиденку – депутату, такого нам вже не обрати.

На знімку: в останній раз фотографував нардепа 15 лютого - в день виведення військ з Афганістану. В останній...

Поділився думками з депутатами обласної ради В.П.Колошею і Г.В.Даньком.

- Валерію Петровичу, Ви, як керівник підприємства, як депутат обласної ради відчуваєте втрату народного депутата Валерія Давиденка?

- Знаєте, мав з Валерієм Миколайовичем найтісніші стосунки і ділові, і суто людські. Обговорювали з небіжчиком майбутні вибори, на які збиралися йти єдиним фронтом – „Наш край” і Аграрна партія України.

Буквально напередодні смерті нардепа мали відбутися акції протесту аграріїв проти введення квот на імпорт мінеральних азотних добрив в Україну. Сільгоспвиробники вбачають у цьому монополізацію ринку мінеральних добрив в Україні, що викличе неминучий стрибок цін на них.

Давиденко був категорично проти введення квот, оскільки це призведе до грабунку аграріїв.

- Як саме квоти нашкодять селянинові?

- Імпорт добрив в Україну відбувається із ЄС, Перської затоки, Північної Африки, зокрема - з Туреччини, Казахстану, Білорусі, Грузії, Китаю, США, конкуренція стримує зростання цін. Хоча і за таких обставин вартість мінеральних добрив на внутрішньоукраїнському ринку перевищує світові в середньому на 20-30 відсотків. Уявіть, як поведуть себе попит і пропозиція в умовах квот.

Декілька років низьких світових цін на аграрну продукцію та засуха вже призвели до розорення багатьох фермерів. Останнім часом трапляються випаки, коли фермери у відчаї вкорочують собі віку.

Отож протестуємо проти порушення наших прав. Гуртом ми – сила, це: ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада», Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу», ГО «Аграрний союз України», громадська спілка «Всеукраїнський конгрес фермерів», об’єднання «Агро-продовольча рада». На жаль, не буде з нами Валерія Давиденка, але подумки підтримку нардепа відчуватимемо.
* * *
- Григорію Володимировичу, Ви з Давиденком мали досить тісні стосунки. Яким запам’ятався покійний?

- З Валерієм Миколайовичем заприятелювали. Найбільше розташовував до себе своєю простотою і доступністю, не удаваними, а природними якостями. Він і команду підбирав відповідну.

Думаєте, задоволене Ваше прохання – останнє. Знаю, команда працює ще й досі, є питання, розв’язання яких потребує значного часу. Чимало виборців, хто звертався до нардепа, приємно здивуються повідомленням з рідні Вашим.

Забути Валерія Давиденка не вдасться...

Спілкувався Борис Бобришев

Новини футболу

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2020, 09:46

28-го червня пройшов четвертий тур першості Бахмацького району з футболу.

Список бомбардирів після 4-го туру:

Ярешко Владислав (Ветерани) - 6
Мерінов Михайло (Ветерани) - 5
Ільченко Артем (Агродім-2) - 4
Конопко Олександр (Дмитрівка) - 4
Шарило Олександр (Григорівка) - 4
Михтуненко Сергій (Олімпік) - 4
Романченко Анатолій (Дмитрівка) - 4

До вашої уваги результати ігор:

і турнірна таблиця :

ДПА і ЗНО: в чому різниця?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2020, 09:14

25 червня в Україні стартувало перше зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) з математики. Водночас обов’язкову державну підсумкову атестацію (ДПА) для одинадцятикласників цього року скасували.

17-річна випускниця однієї з київських шкіл Єва Зур’ян цього року планує вступати до університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Вона складатиме ЗНО з української мови, історії і географії. Як і багато її однокласників, здати ЗНО – чи не єдина визначеність у процесі випуску зі школи цього року. Щодо видачі атестатів, вступної кампанії чи нарахування конкурсного балу такого розуміння у дівчини поки нема.

«Про атестати ще нічого не знаю, нам кажуть: як тільки дозволять, то тоді ми будемо їх отримувати, – а точні дати ніхто не знає. Плюс вступна кампанія в моєму університеті наразі не дуже визначена, тому що не можуть проводити творчі конкурси», – розповідає Єва.

Зміни з’являються чи не щодня, і школярам, і їхнім батькам доводиться витрачати чимало часу, щоб зорієнтуватися у процесах і організаційних питаннях. Напередодні першого тесту ми зібрали відповіді на найпоширеніші питання щодо ДПА і ЗНО.

ДПА – це те ж саме, що й ЗНО?

- Ні.

Державна підсумкова атестація (ДПА) – це оцінка результатів навчання учнів за ключовими предметами у школі. Вона фіксує якість середньої освіти у 4-му, 9-му і 11-му класах. ДПА впливає на середній бал атестата, який, у свою чергу, враховується при розрахунку конкурсного бала при вступі.

Конкурсний бал = (бали сертифікатів ЗНО + середній бал атестата + бал за конкурс творчих або фізичних здібностей) × вагові коефіцієнти, сума яких дорівнює одиниці.

Із 2015 року результати ЗНО для випускників шкіл стали зараховувати як оцінки за ДПА.

Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО), як мовиться на сторінці освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, – це фактично всеукраїнський вступний іспит, за результатами якого людина може бути зарахована до університету. Лише склавши ЗНО, можна вступити до вишу.

Хто може не складати ДПА?

22 червня президент України підписав закон про звільнення одинадцятикласників від обов’язкового складання ДПА цього року. Це означає, що випускники шкіл, які цьогоріч не планували вступати в університет, можуть отримати свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти, не складаючи ДПА. Їм повинні виставити бали на основі попередніх оцінок.

Охочі пройти ДПА зможуть це зробити або у закладах освіти, або у формі ЗНО. Якщо школярі впевнені у своїх знаннях, то це допоможе «підтягнути» середній бал атестата. На сторінці освітнього омбудсмена в фейсбуці пояснюється, що ДПА у формі ЗНО було вступним іспитом для тих, хто планував продовжити навчання у закладах вищої освіти, а для інших випускників – «шкільним іспитом», щоб підбити підсумки результатів їхнього навчання і отримати оцінки до атестата.

Для кого ЗНО – обов’язкове, а для кого – ні?

ЗНО не скасували і поки скасовувати не збираються. Ті, хто хоче вступити у ВНЗ цього року, повинні скласти зовнішнє незалежне оцінювання, адже інших шляхів вступу до вишів не передбачено.

Але, ймовірно, будуть винятки – для дітей із Криму і з окупованих територій Донецької і Луганської областей. Ініціативу про це до Верховної Ради вніс президент Володимир Зеленський. Цього року вони, в разі ухвалення зміни, зможуть вступати у всі виші без ЗНО і за квотою.

Заступник міністра освіти та науки Єгор Стадний під час брифінгу роз’яснив, що можливість вступати як за ЗНО, так і за вступними іспитами для цих категорій вступників існувала весь час, але ці правила відрізнялися для Донбасу і Криму. Цього року правила уніфікували і розширили перелік закладів більш ніж до 100.

Як пройти ДПА?

УВАГА! ШАХРАЇ!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Кримінал

Опубліковано: П'ятниця, 03 липня 2020, 08:17

Українці масово виявляються на вулицях через афер, найчастіше страждають літні люди.

У злочинних схемах беруть участь працівники Мін’юсту, які за підробленими документами вносять дані до реєстру прав на нерухомість.

Шахраї знаходять самотніх пенсіонерів або порожні квартири і підробляють на них документи. Промишляють вони по всій країні.

Найчастіше в схемі бере участь реєстратор або нотаріус. Їм легко увійти в реєстр і внести дані. А ось обчислити винуватця в такому випадку проблематично.

До малозахищеним громадянам аферисти застосовують психологічне або фізичне насильство.

Також шахраї можуть відібрати квартиру, яка тривалий час пустує. Вони підробляють договір купівлі-продажу і продають житло на підставну особу, після угоду повторюють.

Експерти відзначають, що повернути нерухомість, яку перепродали кілька разів, уже практично неможливо.

Ріелтор дав поради українцям, як не потрапити на вудку аферистів і зберегти своє житло:

- Коли купуєте житло, зробіть виписку і дізнайтеся, хто і коли купував і продавав житло. Якщо житло за короткий період часу кілька разів перепродували, це може стати причиною для занепокоєння.

-Якщо у вас є родичі-пенсіонери, підтримуйте контакт, відвідуйте і розкажіть про те, що ніякі документи підписувати не можна. Пенсіонери, до яких часто приїжджають діти, за яких є кому постояти, рідше стають жертвами схем.

За матеріалами ІНТЕРНЕТ

Чи працює конституція в україні ?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 21:26

18 червня, напередодні Дня медичного працівника, бахмацькі депутати зібралися на 27 сесію районної ради сьомого скликання. Головував Микола Іванюк, розпочавши сесію з пропозиції вшанувати хвилиною мовчання народного депутата України Валерія Давиденка, який передчасно пішов з життя.

На сесії одним з питань порядку денного повинно було бути рішення про ліквідацію Пальчиківського НВК, та депутат Михайло Іванович Кривуля запропонував зняти його з порядку денного, навівши переконливі аргументи. Депутати після нетривалої дискусії 13 голосами підтримали його пропозицію і зняли це питання з розгляду.

На початку роботи сесії члени президії привітали всіх присутніх працівників медичної галузі з професійним святом та вручили квіти депутатам-медикам та присутнім медичним працівникам.

Заслухавши емоційний виступ Миколи Павловича Шимка, почесного громадянина міста Бахмач, про стан справ у колишньому Бахмацькому центрі хоспісної допомоги хворим на туберкульоз, депутати прийняли рішення не дати загинути такому потрібному закладу - надали згоду на безоплатне прийняття до спільної комунальної власності територіальних громад Бахмацького району майнового комплексу колишнього Бахмацького центру хоспісної допомоги хворим на туберкульоз.

Не знайшло підтримки депутатів клопотання перед Чернігівською обласною радою та Чернігівською обласною державною адміністрацією про зняття з обліку населеного пункту села Кошмалів Бахмацького району Чернігівської області.

Також присутніми піднімалось питання збереження Бахмацького району. Звернень до Кабінету Міністрів назбиралося аж 4: від голови Бахмацької районної партійної організації Аграрної партії України В.П.Колоші, депутатської фракції «Наш край», голови ГО „Розвиток Бахмаччини” Гучинського М.М. та депутата райради Міщука В.Ф. Депутат Володимир Брюховецький зауважив, що боротьбу за район потрібно було розпочинати набагато раніше, ще за головування останнього, зараз це вже майже безнадійна справа.

Найбільше запитань у депутатів викликало останнє питання порядку денного „Про затвердження Положення про надання платних послуг та тарифів на платні послуги комунального некомерційного підприємства „Бахмацька центральна районна лікарня” Бахмацької районної ради Чернігівської області”. Наведемо деякі приклади з цих тарифів:

Внутрішньовенне крапельне введення (30хв) – 69 грн; (60хв) - 111,90; (90 хв) - 154,80 грн.
Видача медичної довідки ф.0,86/0 для вступників до навчальних закладів – 495 грн.
Медичний огляд осіб, які відправляються на військову службу по контракту – 493,8.
Консультативний прийом лікарями поліклінічного відділення – від 90 до 170 грн.

Депутат Олег Рубан звернув увагу присутніх на незаконність даного рішення, процитувавши Статтю 49 головного Закону України – Конституції, що говорить: „Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.”

(Витяг з офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002 дивіться нижче.)

Генеральний директор Бахмацької ЦРЛ Сергій Григорович Чалий у своєму виступі пояснив присутнім, що дані нововведення диктуються „згори”. Якщо депутати зараз не проголосують за ці тарифи, подальша робота Бахмацької ЦРЛ буде заблокована, медики залишаться без зарплати. З більше тисячі двохсот ургентних (невідкладних) і планових операцій, що були зроблені в Бахмацькій ЦРЛ минулого року, тепер дозволено зробити безкоштовно лише 40 (!). Але наголосив, що всі маніпуляції і прийоми лікарів будуть для хворих безкоштовними, якщо вони уклали відповідні договори з сімейними лікарями і поступають у лікарню за їх направленнями.

Депутати від ВО „Свобода” Денис Сергієнко та Володимир Брюховецький у своїх виступах наголосили, що вони попереджали ще 5 років тому про негативні наслідки такої недолугої медичної реформи і голосувати за її продовження не будуть. Також обурилися, чому воїни, що йдуть захищати цілісність держави в ООС, мають викладати з власної кишені 500 грн за медогляд.

Депутатів також цікавило, чи будуть платити і скільки за медогляд педагогічні працівники. С.Г.Чалий запевнив, що це питання вирішено з керівництвом району позитивно – за педагогів заплатить райрада, надавши відповідну допомогу Бахмацькій ЦРЛ.

При голосуванні з першого разу питання не пройшло – не вистачило голосів. Почалася повторна дискусія. Після виступів голови райради Миколи Іванюка та голови РДА Світлани Мельник, заслухавши аргументи про заблокування роботи Бахмацької ЦРЛ, депутати все ж „передумали” та прийняли це Положення.

Олег РУБАН, редактор

P.S. Якщо ЗМІ – четверта влада, то хотілось би почути від компетентних органів, відповідальних за дотримання законів, в тому числі основного – Конституції, чи законним є рішення про запровадження платних послуг з лікування у комунальному закладі медицини?

«Хоспісу» бути

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 21:01

Ключовим питанням попередньої сесії районної ради було створення на Бахмаччині медичного закладу паліативної та хоспісної допомоги громадянам. Цією ідеєю поділився ще рік тому один з найдосвідченіших лікарів району М.П.Шимко, який практично і займався із колективом наданням хоспісної допомоги хворим на туберкульоз протягом кількох років.

Вирішив зустрітися з Миколою Павловичем і продовжити давню розмову.

- Якщо таку допомогу вже надавали, то в чому проблема?

- Давайте, визначимся спочатку з термінами. Хоспіс - це заклад охорони здоров’я, що забезпечує цілодобове надання паліативної допомоги та психологічної, соціальної і духовної підтримки пацієнта і членів його родини. Так, колектив колишнього тубдиспансера після нищівної оптимізації протитуберкульозної служби в Україні все ж надавав згадану допомогу. Але опікувалися лише хворими на сухоти, тобто ураженими туберкульозом.

Бахмацький центр хоспісної допомоги з 1 квітня 2020 року свою діяльність припинив. Можете уявити моральний стан хворих, як дізнались про наслідки такого реформування нашої медицини, вони, практично, залишені на призволяще. Не менш уражені були і медики. Проте не звик здаватися без бою.

Несподівано знайшов впливового союзника, не повірете, це Комітет Міністрів Ради Європи. У своєму заключному документі Комітет, звертаючись до держав-учасниць Наради по організації паліативної допомоги у сучасному світі, вказав на необхідний розвиток паліативної і хоспісної допомоги населенню, як одну з найактуальніших медико-соціальних та гуманітарних проблем суспільства.

- Дійсно, як декларуємо свою прихильність до Європи, то як не дослухатися до таких рекомендацій?

- Практично, такий центр є, залишається лише плідно використати майновий комплекс колишнього диспансера. Ще не втратили робочого стану обладнані параклінічні кабінети, під державною охороною перебуває кімната для збереження наркотичних препаратів, досвідчений колектив ще не деморалізований і готовий хоч зараз надавати хоспісну допомогу.

Питання стоїть ширше: страждають не лише хворі на туберкульоз, потребують хоспісної допомоги помираючі удома наодинці за відсутності необхідного знеболення, без професійного догляду соціальної та психологічної підтримки уражені онкохворі, хворі на ВІЛ/СНІД, цукровий діабет, тяжкі післяінсультні та післяінфарктні та інші термінальні стани. Як їх залишати на призволяще, і де наше християнське милосердя.

- Як прореагував на дану проблему депутатський корпус?

- Ідею організації невідкладної допомоги «Хоспісу» в інтересах багаточисельних важкохворих та помираючих мешканців району сесія підтримала одноголосно. Мій колега, депутат обласної ради VII скликання Олег Петрович Калиняк звернувся з депутатським запитом до Генерального директора КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Миколи Петровича Дейкуна з поханням посприяти справі.

До речі, він же звернув увагу учасників сесії на статтю 32 Закону України «Про місцеве самоврядування України», управління закладами охорони здоров’я, які належать територіальним громадам, або передані їм, а також організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення є частиною самоврядних повноважень органів рад відповідного рівня. Він наголосив, що органи місцевого самоврядування є самостійними щодо питань управління закладами охорони здоров’я.

Не приховую, задоволений рішенням депутатського корпусу. До того ж, як кажуть, всі ми ходимо під Богом. І як судилося комусь піти у вічність, не позбавимо людину європейського права гідно відійти зі стежини життя.

Повідомлення про намір здійснити зміну тарифів на послуги з утримання гуртожитку та прилеглої території, які надає КВП „Комунальник”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 20:29

На виконанання наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України від 05.06.2018 №130 „ Про затвердження Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності» КВП „Комунальник” інформує споживачів про намір здійснити зміну тарифів на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території.

На даний час діючий тариф, який був затверджений рішенням міської ради від 28 липня 2017 року № 126 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання гуртожитку Бахмацької міської територіальної громади та прилеглої території для кімнат, які призначені для проживання одиноких та сімейних громадян, а також для кімнат, призначених для тимчасового проживання громадян, що надаються Бахмацьким КВП «Комунальник», не відшкодовує собівартість послуг. Протягом дії затверджених тарифів відбулися зміни обумовлені змінами цін на енергоносії, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, матеріали та підвищенням прожиткового мінімуму згідно Закону України «Про Державний бюджет України ». Таким чином, діючі тарифи є збитковими та неспроможними для утримання гуртожитку та прилеглої території.

Саме тому планується встановити нові розміри тарифів для наступних кімнат:

Зауваження та пропозиції приймаються у письмовій формі протягом 10 календарних днів з дня опублікування повідомлення в засобах масової інформації за адресою: м.Бахмач, вул.Південа, 48, тел.21374.

Адміністрація КВП „Комунальник”

Жили єдиним колективом

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 20:00

З цікавістю читав спогади про життя рідного підприємства, які Гнат Іванович Жалій збирав протягом багатьох років. Бахмацький бурякорадгосп відзначає своє 100-річчя, а календарний листочок позначений сумною датою „22 червня” налаштував на відповідний лад. Згадав колишніх фронтовиків, з ким довелося працювати пліч-о-пліч.

У радгосп прийшов у далекому 1958, довірили коней і волів. Вивозив органіку, потім запропонували слюсарювати у майстерні. Починав з лагодження борін і сівалок, пізніше допомагав досвідченішим майстрам повертати до ладу трактори. Скоро виповнилося 18, саме тоді і відрядили на навчання ковальській справі. Біля горна працював не довго.

На заготівлю маточних коренів залучали більшість працюючих радгоспівців. Ще перед викопуванням буряків заздалегідь готували траншеї під майбутні бурти. Випало мені бути напарником радгоспівському шоферові Миколі Івановичу Пирогу. За віком він годився мені у батьки, підказував житейські мудрості. Як поверталися з поля, запропонував сісти за кермо „полуторки”, відтоді і захворів автівкою. Вивчився на водія, працював на автобазі, яку незабаром розформували – повернувся у радгосп. Сів за кермо вже знайомого ГАЗ-ММ.

Відслужив у армії – знову повернувся до радгоспівської автоколони. Тепер уже довірили більш сучасну ГАЗ-51, величали цю невибагливу вантажівку „молотовкою”. Різні машини водив на своєму шоферському віці - звідси і на заслужений відпочинок пішов. Уже і сам ветеран, та зі щемом у серці згадую тих, хто носив звання ветеранів війни. У більшості це були люди особливого ґатунку. Вони здатні були і за себе постояти, й іншого не давали образити.

Найпершим згадую директора Г.Л. Кочетова. Гаврило Леонтійович був командиром бронепотяга. А ще виявився талановитим господарником. Це він заклав підвалини розвитку, що визначило подальшу долю передового підприємства України.

Наступний наш керівник Павло Кузнєцов теж носив бойові нагороди. Як і керуючий відділенням Іван Васильович Курбацький, який за доблесний труд був удостоєний ще і звання Героя Соціалістичної праці.

Серед колег по автоколоні було чимало колишніх фронтовиків. Згадую Сергія Дубину з Калинівки, Василя Поліщука з села Бахмача, городищенця Михайла Пилипенка. Вони були не просто товаришами по роботі, кожного з них вважаю своїм наставником, хто щедро ділився не лише водійськім, а й життєвим досвідом.

З особливим теплом ставилися до заступника завгара Василя Ткаченка. Василь Григорович так дохідливо доносив кожну свою пропозицію, що не розібратися у суті справи було неможливо. Робив це не нав’язливо, переконанням, допомагала нам наука доморощеного механіка у найрізноманітніших ситуаціях.

Жили ми дружно – єдиним колективом. Згадую, як бригадир дільниці механізації Микола Куц запровадив толоку на зведенні житла. Багато хто будувався. За сезон допомагали кільком товаришам підготувати новосілля.

Бували і тоді спекотні дні, керівництво заохочувало колективні подорожі на Сейм, надавали бортові автівки. Щедро застелемо кузов соломою чи сіном, візьмемо дружин і дітлахів - і гайда на річку!

Не забуваються і сумні сторінки нашого буття. Коли у районі впорядковували поховання періоду Великої Вітчизняної війни, наші фронтовики взялися самотужки зібрати останки радянських воїнів, хто обороняв радгосп і хто потім нас звільняв. Один з рубежів проходив за „совхозним” лісом, тут ми і розкопували могилки полеглих бійців. Виявили чимало імен наших захисників, сповістили про це їх рідних по всьому СРСР. Саме фронтовики наполягли залишити знайдених на нашій землі, яку вони захищали ціною власного життя. Братська могила зберігається дотепер, спокій полеглих оберігає бронзовий воїн на постаменті.

Багато історій фронтового життя наслухався від колишніх бійців, найчастіше говіркими ставали на День Перемоги. Записувати б ті їх спогади...

Володимир Лященко,
голова ветеранської організації ордена Леніна бурякорадгоспу
На знімку: полільниці початку 60-их. Сьогодні жіночі руки замінили механізми.

Епідемія “іспанки” в Батурині

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 19:25

Пандемія продовжується, і це привід звернутися до наукового співробітника Миколи Тереха ще раз, аби дослідник минулого розповів про випадки зараження територій в минулому.

Протягом ХХ століття територією України пройшли три великі епідемії: перша “іспанка” у 1918-1920 роках, друга “азіатський грип” - у 1957 році, третя - “гонконгський грип” у 1968 році .

Іспанка – це різновид вірусу грипу. Першою державою, що заявила про спалах хвороби, була Іспанія, звідси і пішла назва. Пандемія грипу у 1918 — 1920 роках найбільша за смертністю за всю історію людства. У деяких країнах вимирали цілі села і невеликі міста, трупи закопували у загальних могилах. Хворіли переважно молоді люди. Хвороба протікала надзвичайно швидко – хворі помирали буквально за лічені дні. Основні прояви – посиніння тіла, кашель з кров’ю. Епідемія тривала з січня 1918 року по грудень 1920 р.

У другій половині 1918 року, “іспанка”докотилась і до Конотопського повіту. Відповідно керівництво повіту терміново оголосило про тимчасове припинення навчального процесу в школах, гімназіях, училищах та інших закладах освіти. Карантин пояснювався тим, що слабкий дитячий організм значно щвидше, у порівнянні з дорослими, вражався «іспанкою», Тому значне скупчення дітей являло собою надзвичайно небезпечні вогнища поширення епідемії.

Повітова земська управа просить керівництво Чернігівської губернії направити санітарний загін у складі лікаря та фельдшерів для боротьби з епідемією.

12 і 13 червня 1919 року в Конотопі проходить повітовий з’їзд при відділі охорони здоров’я. На ньому присутні лікарі, фельдшери та представники влади повіту. Головою з’їзду був обраний лікар Ч.Л.Бржеський. Учасниками з’їзду були: завідувач Батуринської медичної дільниці лікар Л.М.Окерблом та Красненський фельдшер Г.З.Пучковський.

На з’їзді заслухали про поширення тифу в повіті. У своєму виступі лікар Леонід Окерблом охарактеризував епідеміологічний стан населених пунктів Батуринської волості. Він сказав, що на Батуринський медичній дільниці немає великого поширення епідемії, крім села Матіївка. Село весною “відрізане” від містечка повінню, проте жителі відвідують Батурин, що може призвести до розповсюдження хвороби. Повідомляв про катастрофічне становище з медикаментами та що всі повітові лікарні переповнені інфекційними хворими. Для ефективної боротьби з епідемією повітовий відділ охорони здоров`я звернувся до населення щодо спільного знешкодження епідемії. Громадян закликали брати участь у збиранні медикаментів, їжі та білизни. Значна кількість населення відгукнулась. Завдячуючи лікарям, медичному персоналу та громадскості, епідемію “іспанки” здолали, але, на превеликий жаль, їй на зміну прийшов тиф та залишився голод.

Захворюваність на іспанський грип по Конотопському повіту з грудня 1919 року по липень 1920 року.

Микола Терех,
науковий співробітник
НІКЗ “Гетьманська столиця”