Головна

“Від долі не втечеш?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 15 лютого 2019, 10:42

C неподдельным интересом прочла в «Пораднике» «Від долі не втечеш”. Скажу более – прочла дважды. Ваша публикация подкупила правдивостью и хочу отреагировать. О предсказаниях и предсказателях случалось знавать и ранее, как убеждалась неоднократно, услышанное из чужих уст - не всегда истина. Потому сошлюсь на опыт авторитетного источника. Это фрагменты из книги Петра Григоренко «В подполье можно встретить только крыс». Прочтите эту книгу, это повествование для вдумчивых, для лиц с аналитическим складом ума.

«…К нам в комнату зашла пожилая цыганка. Говорила она, как и все украинские цыгане, по-украински, и внешне не отличалась от других цыган, но в облике ее было что-то неуловимо интеллигентное. Она сразу жу обратилась ко мне: «Позолоти ручку — погадаю». Я резко отказался. Чтобы как-то загладить мою резкость Гриша Балашов — человек внутренне мягкий — протянул руку и сказал: «Мне погадай». Она внимательно посмотрела на его руку и сказала: «Ты не тот, за кого себя выдаешь. И жизнь твоя пойдет не так, как ты наметил. Будешь летчиком, но… недолго полетаешь». Самое удивительное в этом гадании: «летчик». В начале 1924 года даже самые фантастически настроенные комсомольцы не думали об этой специальности. Стоит удивляться, что простая цыганка заговорила об этом.

После Гриши она снова приступила ко мне. Я снова, еще резче, отказался. Не хватало еще комсомольцу гаданьем заниматься! Но она не отставала. К ней обратился Шура: «Мне гадай!» Она мельком взглянув на его руку, пренебрежительно сказала: «Что тебе гадать! Живешь по-собачьи и подохнешь как собака». И снова ко мне. Ребята тоже взялись за меня. Пришлось дать руку. И вот что она мне сказала: «Долго здесь не будешь. Пойдешь учиться. Но кем захочешь стать — не станешь. Будешь военным. Служба будет успешная. Товарищи завидовать будут. Потом придут страшные времена и войны. Не убьют. Переживешь. Жить будешь долго, но старость… О-о!» Она скорчила страдальческую рожу, и закачала головой…

Летом 1926 года Гриша Балашов поехал в свой первый отпуск к себе на родину — в город Балашов, где он не был с 1922 года. Почему так долго не был, я знал. Тогда, после гадания цыганки, шагая на следующее утро рядом со мной на работу, он вдруг сказал: «А ведь цыганка права, я действительно не тот, за кого себя выдаю. Я сын священника. Когда отца начали преследовать и меня выгнали из девятилетки, я уехал к дяде, учителю, в Балашов. Дядя мне достал справку, как своему сыну, будто я сын учителя. С этой справкой поступил на работу и в комсомол. В конце концов, Гриша поехал. Но… из отпуска не вернулся. В это время в Балашове создавалась авиационная школа, со временем превратившаяся в прославленное «Балашовское летное училище».

Гриша поступил в него. В 1928 году окончил. За отличные успехи оставлен в постоянном составе училища — инструктором. Во время учебно-тренировочного полета отказал мотор. Одновременно что-то случилось с двойным управлением, инструктор не мог перебрать управление на себя. Добрался как-то до управления курсанта и попытался посадить самолет. Но потерпел аварию. Курсант остался жив, а инструктор умер в больнице, не приходя в сознание.

Сумчани відстояли собі шість госпітальних округів!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 15 лютого 2019, 10:03

У Кабміні погодились створити у Сумській області не чотири, а шість госпітальних округів: Сумський, Глухівський, Конотопський, Охтирський, Роменський, Шосткинський. Цього просила місцева влада та деякі політики. Натомість, у Міністерстві охорони здоров’я України, спершу були проти.

Свого часу Сумська ОДА пропонувала створити в області 6 госпітальних округів. Втім у МОЗ вирішили по-іншому. І минулого року затвердили для Сумської області 4 округи.

Уже цього року завдяки лобістам з області та парламенту Кабмін збільшив кілька госпітальних округів для Сумської області - про це йдеться у відповідному розпорядженні.

Нагадуємо, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 р. № 205-р у Чернігівській області буде створено наступні госпітальні округи:

Чернігівський. Усі заклади охорони здоров’я, що розміщені на території: м.Чернігова, м.Славутича (Київської області); Городнянського, Козелецького, Куликівського, Ріпкинського, Чернігівського районів.

Північний. Всі заклади, розміщені на територіях: м.Новгорода-Сіверського; Коропського, Корюківського, Менського, Новгород-Сіверського, Семенівського, Сосницького, Сновського районів.

Ніжинський госпітальний округ.

Заклади, розміщені на таких територіях: м. Ніжина, Бахмацького, Бобровицького, Борзнянського, Ніжинського, Носівського районів.

Прилуцький госпітальний округ

Заклади, розміщені на територіях:

м.Прилук; Варвинського, Ічнянського, Прилуцького, Срібнянського, Талалаївського районів.

Знамена козацькі

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 15 лютого 2019, 09:38

Традиція прапорництва в Україні розвинена здавна. Писемні джерела, архівні та музейні пам’ятки засвідчують їх розмаїтість: військові, цехові, церковні, міські. На особливу увагу заслуговують військові прапори періоду Гетьманщини – символи слави та непереможності збройних сил Української держави.

Відомо, що перші прапори козаки переважно отримували від монархів держав сюзеренів: Речі Посполитої, Московської держави, Кримського ханства. Однак в ході Визвольної війни XVII ст. козацьке військо починає виготовляти й «свої» прапори. Хоча вони базувалися на народних традиціях, але на їх полотнищах часто присутній і герб династії Романових - знак визнання васальної залежності від московських царів. Серед геральдичних символів, що їх уживало козацтво на своїх прапорах, бачимо сонце, місяць, зірки, зображення святих, зброя. Так козаки підкреслювали свою відданість Богу та Батьківщині.

Українське військове прапорництво наочного розвитку набуло у другій половині XVII ст. Це роки гетьманування Івана Самойловича та Івана Мазепи, час переможних Чигиринського 1677р, Азовських та Дніпровських походів 1695-1698 рр. та розквіту українського бароко. Не порушуючи багаторічні традиції, а посилюючи національні ознаки при виготовленні стягів, уживалася червона, жовта, синя гама кольорів із урахуванням традицій конкретного регіону. Удосконалюються композиції зображень хрестів, небесних світил, святих Михаїла, Георгія, Богородиці, гербів, з’являються композиції з предметів військового реманенту: гармат, литавр, списів тощо.

Окрім гетьманських, полкових та сотенних прапорів з’являються прапори й найманих формувань: сердюків та компанійців. Це підтверджує опис знамен компанійського полку Андрія Ковбаси й сердюцького полку Гаврила Бурляя, складеного напередодні їх скасування в 1726 р. для відправлення їх у Сенат: “компанейского Колбасина полку... три знамя камчатые желтые ветхие... на них чехлы габинные белые... Сердюкова Бурляева полку... четыре знамя кумачных красных посреди их кресты китайчатые лазоревые на них чехлы габинные белые, ветхие”

За твердженням дослідників, у цей час виготовляються й прапори для провідних старшин з оточення гетьмана та полкові, де домінувало зображення гербу тієї чи іншої особи. Гравюра І. Мігури 1706р. “Мазепа серед добрих справ”. Герб Мазепи “Курч” на зображенні обрамований саме прапорами з гербами генерального судді В. Кочубея, полковників А. Войнаровського, К. Мокієвського, М. Миклашевського.

До нашого часу зберігся опис прапорів гетьмана І. Самойловича, де домінуючим є герб регіментаря: «Знамя тофтяное черное, на нем нашит крест и опушено тафтою желтою, от древка тафта красная, длиною от древка 3 арш, в ширину 2 арш. с четвертью» (2,134 на 1,71 м), знамя ветхое тофтяное желтое, на нем розшиван орел двоеглавый, да над орлом крест да луна да звезда тафты белой, знамя тофтяное разных цветов, на середине вышит крест черной тафты, да на кресте нашиты 5 звёзд белой да желтой тафты, длиною от древка 4 арш. без полтора вершка, шириною 4 арш. без полушеста вершка» (2,778 на 2,71 м).

Шиньйон

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Історія з життя

Опубліковано: П'ятниця, 15 лютого 2019, 09:00

- Бабуню, розкажи страшилку.

- Страшилку? Нащо страшилку? Я життя розкажу.

- Був такий випадок. Жила одна жінка. Люди називали її Вірка Грош. Тільки Грош не прізвище, прізвисько. Чому Грош? Та мабуть, тому, що про що б не говорила, усе до грошей зводилось. Одне у неї на думці та язиці було: гроші і більш нічого. Із усього розумієш, жадала мати гроші.

- Навіщо?

- Хто його знає? Така людина, мабуть.

- Ба! Ну а далі що?

- Із рідні у неї була тільки племінниця Зіна, -продовжувала бабуня.

- Хороша дівчина. Та Грошиха не любила її. І частенько говорила: «І де вона взялась на мою голову?» Але щоб обзивати дівчинку –ні, такого ніхто не чув. Втім, хто знає, може, й кривдила її, та дівчинка нікому не скаржилась.

А у Зіни коса була! Страшно іноді ставало, здавалось, що коса усі соки дівчинці випиває. Що Зіна, що коса- однієї товщини. Тітка казала: «Давай відріжемо! Тобі – то сили скільки потрібно, щоб носити її». Дівчинка не погоджувалась: – У мами така була.

Отак вони жили. Час пройшов. Зіна дівчиною стала. Милою такою. А що коса? Та ось як в житті буває. Захворіла Зіна. Що у неї таке - ніхто не зміг сказати. В лікарні лежала. Лікували її, та не допомогло. Доля у неї, виходить, така. Померла. Тітка Вірка, як заведено, плакала. Рідня все –таки. Коли сусіди прийшли прощатися з покійною, то Грошиха голосила, ох і голосила та одне тільки причитувала: «Ой, та залишила ж ти мене одну на всьому світі. Ой, та хоч косоньку твою на згадку залишила… а… ! Руки заламувала й головою об труну билась. А сусідка Грошихина, стареньа така, лише головою хитала й шепотіла: «Недобре ти, Вірко, зробила. Недобре.»

Пройшов час. Стали люди помічати: наче як не в собі Грошиха. Одне тільки старенька сусідка здогадувалась, від чого це з нею. Якось пішла вона до Вірки і по- доброму говорити почала: «Віро, ти гріх на душу взяла. Без Зіниної згоди косу відрізала. Бачу, як ти знемагаєш.

- Що правда, то правда! Голос племінниці ночами чую. Просить: «Віддай мою косу».

- Ти, Вірко, знаєш що? Візьми косу і віднеси на могилу Зіні.

- Боюсь я.

- А ти відразати не боялась. Ну, дивись. Діло твоє.

Поліція Чернігівщини відкрила ще одне провадження за статтею «підкуп виборців»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 15 лютого 2019, 08:33

У неділю на лінію «102» надійшло повідомлення про підкуп виборців в офісному приміщенні Прилук, що стало приводом для відкриття кримінального провадження.

За словами заявника, в офісі людям пропонували гроші за продаж голосу на виборах. Всередину можна було потрапити за запрошенням. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Спочатку поліції двері офісу ніхто не відкривав, а потім звідти вийшло близько 30 осіб. Вони, мотивуючи, що нічого протизаконного не вчиняли, відмовилися надавати анкетні дані та пояснення.

Попри небажання учасників зборів спілкуватися з правоохоронцями, поліція встановила особи учасників зібрання, триває розслідування. Інформація про підкуп виборців у Прилуках знайшла широке відображення у ЗМІ, соцмережах, була ретельно зафіксована поліцією та активістами (в тому числі на відео).

За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 160 Кримінального кодексу України (підкуп виборців).

З початку передвиборчих перегонів поліція відкрила п’ять кримінальних проваджень: по одному провадженню за фактом пошкодження білборду (частина 2 статті 157 ККУ) та перешкоджання журналістській діяльності (частина 1 статті 171 ККУ) в Чернігові та три провадження за фактом підкупу виборців у Чернігові, Козельці та Прилуках (частина 1 статті 160 ККУ).

З початку виборчої кампанії до поліції надійшло понад три десятки звернень. Всі вони стосувалися переважно підкупу виборців, пошкодження білбордів кандидатів або відсутності на них вихідних даних про тираж і видавця, збору особистих даних особами, які нібито проводять дослідження електоральних настроїв. Поліція Чернігівської області відреагувала на кожне повідомлення та оперативно перевірила всі адреси. У більшості випадків інформація не підтвердилася.

Якщо ви володієте будь-якою інформацією про порушення виборчого законодавства або вас намагаються підкупити (або вже підкупили), повідомляйте про ці факти за номером «102». В такому разі виборець може уникнути передбаченого законом покарання. Поліція перевірить кожне повідомлення. Не продавайте свій голос!

Сектор комунікації
поліції Чернігівської області

Крик моєї душі

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 08 лютого 2019, 13:09

Коли навесні струсонуло будинок, задвигтіли стіни і заплигали меблі, а потім неочікувана громовиця розідрала на шмаття тишу, першою думкою було: ”Це війна, або кінець світу”. Ні, то була Ічня. Знала, що те потрясіння для моїх розхитаних нервів просто так не минеться.

З ічнянським лихом так-сяк впоралися, а серце відтоді билося вже по-іншому. І ось тижнів зо три тому відчула себе зовсім кепсько. Мусила набрати „103”. Мене кілька хвилин „допитували”, потім пролунало коротке, як постріл: ”Чекайте!”

Час стікав, біль ставав усе нестерпнішим, але допомога не квапилася. У розпачі знову набрала три заповітні цифри. Уже не просила, а благала, у відповідь почула майже глузливе, що серце не лише у мене. І як хочу пришвидшити справу, порадили звернутися у „мінздрав”. Неприхований сарказм обпалив душу, здалось, ще раз померла, як тоді, у лютому 2014, коли дізналась про втрату сина.

- Боже! Боже! За що полягли наші сини? – запитувала у Небес. – Чи оце і є те обіцяне „жити по-новому”. Ще зранечку за вікном було біло-біло, а тоді на душі стало так гірко, що сніг став чорніти. - Боже!

Швидка, якщо можна її назвати такою, усе ж приїхала, мене врятували. Доліковувалася вже у селищній лікарні. По інакшому тепер сприймаю новини радіо і телевізійні. Раніше гнала від себе песимістичні думки, та де правду діти. Життя забуксувало і реформи, не секрет, відбулися лише на папері та у хворобливій уяві посадовців. Тільки нам все ж слід залишатися людьми.

„Життя таке швидкоплинне, поспішайте творити добро”, - так написав мій син Василько незадовго до смерті. Буття справді коротке, але творити добро ми чомусь не поспішаємо. Загинули молоді хлопці у розквіті молодих літ, вони вірили, що Україна житиме по-новому. Але кожного дня дізнаємося, що наплодилося стільки нечисті, яка пролізла у всі гілки влади. Наша Україна потонула у бідності і брехні. Як боляче, що світлі мрії і сподівання молоді затьмарені. На фоні цього вже закономірним видається провал недолугої медичної недореформи. Наслідки цих „позитивних” змін відчула на собі. Не доведи, Господи, пережити таке нікому.

Мати Героя Небесної Сотні
Василя Прохорського

Заслуговує на добру пам’ять

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 08 лютого 2019, 12:45

Кожна людина, яка приходить у наш світ, має свою місію і призначення, розвивається і вносить свій вклад у розвиток суспільства. Проте життєвий шлях не триває вічно, як не важко про це говорити. Усьому свій час.

Він прожив не легке, але змістовне життя. Народився 2 лютого 1909 року у містечку Жиздра Калузької губернії, у сім`ї лісника. Нині йому виповнилося б 110 років. В юні літа поїхав на Урал, там закінчив топографічний технікум. Здобув спеціальність топографа-гео -дезиста. Професія відкривала великі можливості перед Олександром Костянтиновичем для пізнання світу, подорожей. Ще у студентські роки за велику радість сприймав проходження практики у тайзі. Пізніше у складі геологічних експедицій Олександр Костянтинович здолав тисячі кілометрів тайги і боліт Сибіру, Далекого Сходу. Саме там, в експедиціях, почав колекціонувати мінерали, захопився фітотерапією - збирав лікарські трави.

У 1947 році переїздить до Батурина з дружиною Марією та сином Олексієм. Тут Олександр Костянтинович працював землевпорядником. Разом з тим продовжив свою улюблену справу – колекціонування. Обійшов усі куточки Батуринщини: шукав і знаходив різноманітні артефакти, збирав цілющі трави. Олександр Костянтинович був всебічно розвиненою особистістю: топограф, будівельник, активний дописувач до районної газети «Радянське село». Він автор віршів і оповідань, які публікувалися навіть у журналах. Мав Божий дар зцілювати людей з допомогою лікарських рослин. Син краєзнавця Олексій згадував: «Пам’ятаю, як тільки суботній вечір - наша хата наповнювалася людьми. Йшли до нього за совітом, десь-комусь щось написать і просто друзі-товариші-рибалки, охотники… Всі розмови проходили за самоваром, а замість чайної заварки були трави…». Ось так привітно і люб’язно зустрічав гостей у своєму домі краєзнавець. Олександр Костянтинович цікавився історією свого роду, досліджуючи генетичне дерево по чоловічій лінії, розкрив постать свого пращура Кодака, який переправляв плоти по Дніпру до Чорного моря, де і загинув на одному із порогів річки. Зараз на цих кам’яних порогах розташований «ДніпроГЕС», а один із порогів названий «Кодацьким».

Вагомий внесок Олександра Костянтиновича Кодакова – створений ним власноруч і відкритий у 1974 році домашній краєзнавчий музей, який славився і за межами Батурина, приваблюючи відвідувачів. В Олександра Костянтиновича накопичилась велика колекція різноманітних мінералів, опудал тварин. Та найбільше вражав гербарій, в який увійшло понад 300 рослин нашої місцевості. У листі, датованому 1982 роком, Олександр Кодаков писав про свій музей: „… в отделе старины – археологическом… до 20 экспонатов быта и орудий войны ХVІІ-ХІХ вв.” В іншому листі згадує про гетьманську кераміку з колишніх палаців, предмети із бронзи гетьманського періоду, керамічні вироби минулих століть, побутові речі ХVІІ – ХVІІІ ст; ядра; кістяну люльку ХVІІІ ст. для паління тютюну, оздоблену чудовим різьбленням. У своєму домашньому музеї краєзнавець розповідав про історію Батурина, про Івана Мазепу, Василя Кочубея всім бажаючим.

На жаль, не збереглося жодної повної музейної колекції краєзнавця, а лише розрізнена частина речей, які нагадують нам про краєзнавця і сьогодні. За заповітом Олександра Костянтиновича, донькою Євгенією до фондової колекції НІКЗ «Гетьманська столиця» передано світлини краєзнавця і його сім`ї, особисті щоденники, листи, деякі археологічні знахідки, про які поінформувємо в наступних статтях.

Чемпіонат з лижних гонок

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 08 лютого 2019, 12:19

З метою популяризації і подальшого розвитку лижних гонок в області, удосконалення та підвищення спортивної майстерності з 29 січня по 01 лютого 2019 року в м. Чернігів найсильніші лижники області визначали чемпіонів з лижних гонок. Бахмацький район представляла команда ДЮСШ сектору освіти. За результатами напруженої боротьби наша команда виборола почесне перше місце.

В індивідуальному заліку медалістами стали: Іван Ровний (майстер спорту України), Вадим Несук (майстер спорту України), Володимир Огієвський, Іван Хільченко, Максим Ціленко, Максим Трубенок, Тетяна Костенко.

Дякуємо всім учасникам команди, які гідно представили Бахмацький район на чемпіонаті області з лижних гонок. Особлива подяка тренеру команди – Миколі Журавлю, багаторазовому чемпіону України, який і привів свою команду до такої бажаної перемоги. Микола Журавель постійно прославляє Бахмацький район своїми перемогами та здобутками на спортивній арені та є прикладом для наслідування для своїх вихованців.

Вітаємо наших переможців і бажаємо їм нових спортивних досягнень!

Сектор сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації

Перша перемога ФК «POLICE»!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Спортивна сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 08 лютого 2019, 11:48

Другого лютого відбувся вже одинадцятий тур першості Бахмацького району. Команда ФК «POLICE» плідно використала перерву в чемпіонаті, провівши відразу шість трансферів! І вже вчора команда здобула першу перемогу! Головний матч туру ФК»Молодь»-ФК «Ветерани» проходив дуже емоційно! Були жовті картки і навіть вилучення! Гра вийшла бойовою, але молодість знов узяла верх над досвідом! Пісків’яни, після нічиєї у першому колі, цього разу здолали ФК»ENERGY».

Результати 11-го туру:

ФК «POLICE» 7:2 ФК ДЮСШ
ФК»Молодь» 5:3 ФК «Ветерани»
ФК «Піски» 7:3 ФК»ENERGY»
ФК»Факел» 1:8 ФК»Курінь»
ФК «LEGEA» 6:3 ФК «АВАНГАРД»

Олег БАШУК, спортивний
оглядач «Порадника»