Головна

Подруга - подарунок долi

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі

Опубліковано: П'ятниця, 19 листопада 2021, 11:09

Усі звикли чути: «Жіночої дружби не буває». Готові посперечатися, адже наша дружба перевірена не одним десятком років, і жодного разу не схибила!

Доля звела нас ще у дитячому садочку «Сонечко» (колишній «Бурякорадгосп»), куди кожна прийшла за покликом серця. Не дивлячись на те, що професії нас різнили (Валентина і Віра – піклувалися про достойне виховання майбутнього покоління, Валентина – про здорове і якісне його харчування), але жіночий темперамент, погляди на життя – ріднили як своїх!

Пролетіли роки, ми вже давно на заслуженому відпочинку, але дружба наша не збавила обертів. Наші періодичні теплі зустрічі додають наснаги, оптимізму та бадьорості, і що приємно – нових подруг, адже до нас доєдналася і Любов.

Не дивлячись на ситуацію, яка обмежує зустрічі в період пандемії, наше душевне спілкування активно перейшло в режим онлайн (телефонний).

Життя біжить за щоденними клопотами – діти, онуки, здоров’я, пігулки… Але наша подруга Віра Бандоля тримає нас в тонусі. Навіть звук телефону, коли вона телефонує звучить голосніше і завзятіше звичайного. Своїм оптимістичним і впевненим голосом заманює в змістовну розмову, від якої забуваєш про всі негаразди, а вогник надії, що все буде добре, розгорається полум’ям. До того ж, останнім часом, вона влаштовує нам літературні хвилинки. Адже Віра відкрила в собі неабиякий талант до написання душевних віршів. Рифмовані рядки переплітаються один з одним ліричним ланцюгом, «мурахи» біжать по тілу, а на очах обов’язково забринить сльоза від їх щирості та душевності.

Останнім витвором мистецтва хочемо поділитися з читачами газети. Упевнені, що кожна шанувальниця газети «Порадник» впізнає в ньому себе…

З вдячністю за дружбу,
подруги

ОСІННЯ ЖІНКА

Багато літ і весен промайнуло,
Як мене мама в світ цей привела.
Життя, красу душі і вроду дарувала,
А щастя й долі дати не змогла.
Дві шісточки постукали у двері
І діти з внуком завітали на поріг.
Моя шістдесят шоста осінь
Цвітінням чорнобривців простелилася до ніг.
Стола накрила біла скатертина.
У центрі торт, багато різних страв.
У вазі жовті й білі хризантеми,
Які мені онук подарував.
Сідають діти, внук сіда до столу,
Пішла розмова, вже лунає сміх
І келихи шампанським наповняють,
Та п’ють за матір, що зростила їх.
Але усе на світі має час кінчатись.
Святковий день так швидко добіга.
Всі роз’їзджаються додому, в справах.
Я знову залишаюся одна.
Он журавлина зграя в небі пролетіла,
І десь далеко там розтанула в імлі,
Мою шістдесят шосту осінь вже вона забрала
І понесла з собою на крилі.
З очей скотилася дрібна сльозинка,
У коси осінь сивину впліта.
В літах я вже осіння жінка,
Але ще хочу літнього тепла.
Не квапся, моя осене, до мене,
Іди у парк, в сади та у гаї.
Там розфарбовуй в кольори дерева.
Й не забирай собі літа мої.
Прошу тебе, зроби ти милість
Не стукай у віконце на зорі.
Ще на своїх дітей не надивилась,
Ще не награлась з внуком у дворі.
Ще хочу побувати в ріднім краї.
Відвідати свою стару вербу,
З берізками поговорити,
Згадати свою юність золоту.
Ще хочу з друзями пожартувати,
Подарувати їм своє тепло,
Бо в мене друзів гарних є багато
Й знайомі з ними ми давним-давно.
Котяться літа мої під гору,
А колись на ярмарок ішли.
Прошу у Бога в цю осінню пору
Ще трішки літ ти подаруй мені.

Cнимаю шапку

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 19 листопада 2021, 10:37

День работников сельского хозяйства - профессиональный праздник не только тружеников села. Это торжественное событие коллективов предприятий по переработке сельскохозяйственного сырья, пищевой промышленности, заготовительных и обслуживающих предприятий и организаций агропромышленного комплекса. Когда-то так и было, но промышленный сектор экономики уничтожен, и праздновать будут только аграрии. Вот они то на фоне потерь вызывают еще большее уважение.

Еще многое труженикам полей и ферм следует возобновить, улучшить, сделать заново. Но уже достигнутое - весомое основание снять перед тружениками села шапку. Как говорится, все познается в сравнении. Давайте же обратим наш взор в прошлое и сопоставим с днем теперешним. Остановимся на урожайности. Свеклосовхозовец Иван Курбацкий заработал Золотую Звезду Героя за урожай пшеницы. Сегодня 40-центнерным намолотом агрария не удивишь, вероятно, даже огорчишь. А тогда это был рекорд, как и 500 ц сладких корней с гектара. Ныне наши земляки радуют урожаями зерновых вдвое весомее. А кукуруза, при завидном в прошлом 34 ц с га, дает ныне 10 и даже более тонн на круг.

В том, что Черниговскоя область в последние годы выращивает и собрает зерна чуть больше 5 млн. тонн есть весомый вклад наших земляков.

В том же свеклосовхозе трудился еще один Герой - Константин Романь, который надаивал больше 6 тисяч литров молока от коровы. Сегодня это уже не рекорд, операторы машинного доения получают в полтора раза больше. Причем молоко доильных залов - высочайшего качества, востребовано для производства детского питания. И радует таким надоем не отдельная группа, а тысячное стадо.

Верну внимание читателя к полю. Поговорим о свекле, когда-то в районной газете «Радянське село» была популярная рубрика «Бахмаччина бурякосійна». В районе выращивались сладкие корни на тисячах гектаров, 350 ц на круг – считалось успехом. Свекловоды колхоза имени Ватутина первыми научились выращивать по 450, а вскоре и по 500. Учиться у халимоновцев приезжали со всей Черниговщины. Сегодня многие аграрии района накапывают сахарной свеклы по 800 и более центнеров с гектара.

Выше вспоминал Константина Романя, до сих пор память бережет имена Елены Башук и Любови Корж из Обмачево, Софии Масленок из Варваровки, Екатерины Пушенко из Песок, Натальи Слабченко из Рубанки – это тогдашние флагманы весомых надоев белопенной продукции. Одних с нами уже нет, другие живы и вспоминают энтузиазм молодости. Тритысячницами называли передовых доярок, организовывали в их честь праздничные огоньки, накрывали столы, вручали подарки и гостинцы. Теперь доят значительно больше и это не может не радовать, что свидетельствует о перспективности сельского хозяйства Украины. Многое растеряли в пути к независимости и демократии, но землепашество остается тем коньком, что выручает нас и сегодня. На фоне потерь достижения моих земляков вызывают еще большее уважение, и в их честь снимаю шапку. Ловлю себя на мысли, что наша Отчизна сильна не столько пушками, как зерном, сахаром, маслом.

С праздником, земляки - труженики полей, спасибо вам за хлеб и к хлебу.

Борис Таволга

Батьки! Дбайте про безпеку своїх дітей!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 19 листопада 2021, 09:33

Кожного року на Чернігівщині виникають тисячі пожеж, інших надзвичайних подій, на яких гинуть десятки людей, у тому числі й діти. Від початку року внаслідок пожежі загинула малолітня дитина, ще одна травмована, а на водних об’єктах області потонуло 6 дітей.

Переважна більшість трагічних випадків виникає саме тоді, коли діти залишаються самі вдома, без нагляду дорослих. Дітвора починає гратися з сірниками, запальничками, підпалювати папір, шукати розваг біля водойм, а також у інших небезпечних місцях.

Для того, щоб убезпечити їх безпечне перебування вдома та на природі, батькам необхідно заздалегідь навчати своїх чад правилам безпеки під час відпочинку на природі та вдома.

Рятувальники Ніжинського РУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області вкотре звертаються до батьків із наполегливим проханням дбати про безпеку своїх дітей. Виховуйте в них навички культури безпечної поведінки, дотримання яких демонструйте на власному прикладі.

Віктор КРАВЕЦЬ,
начальник Ніжинського РУ ГУ ДСНС
України у Чернігівській області

УВАГА! Заборона вилову раків

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Офіційно

Опубліковано: П'ятниця, 19 листопада 2021, 09:00

З 25 листопада 2021 року відповідно до наказу Чернігівського рибоохоронного патруля від 12.11.2021 № 147-од розпочинається заборона на будь-який вилов раків у рибогосподарських водних об’єктах Чернігівської області.

Враховуючи рекомендації Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України, заборона триватиме до 30 червня 2022 року.

Заборону встановлено з метою збереження та охорони популяції раків у період їх природного відтворення – спарювання та виношування ікри. Лов цих членистоногих під час заборони є порушенням природоохоронного законодавства відповідно до ст. 85 КУпАП. За кожен незаконно добутий екземпляр рака порушнику доведеться сплатити збитки у розмірі 3 332 грн та штраф – до 680 грн.

Після закінчення заборони одній особі за добу можна впіймати 30 екз. раків на водоймах загального користування та 50 екз. – на водоймах, де впроваджене платне рибальство.

Довідково: Річкові раки живуть від 15 до 20 років. Статевозрілими вони стають на третьому році життя, при досягненні довжини 7-8 см. Спарювання відбувається при температурі води нижче 10°C. Плідність раків дуже залежить від їхнього віку .й розміру.

Відкриття меморіальних дошок видатним бахмачанам

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 12 листопада 2021, 18:42

9 листопада в нашій державі відзначають День української писемності та мови, який був започаткований Указом Президента в 1997 році. Дата припадає на важливе православне свято – День ушанування пам’яті Нестора Літописця. Саме він був послідовником творців писемності слов’ян Кирила і Мефодія. Дослідники вважають, що писемна українська мова починається з його праці. Нестор Літописець є автором неоціненного скарбу нашої культури – “Повісті минулих літ”.

Тож символічно, що саме сьогодні у Бахмачі, на фасаді будинків, що по вулицях Соборності 50 та 17, де мешкали наші знані земляки, письменники Вілій Москалець та Володимир Кашка, і відбулося відкриття пам’ятних дошок. Через обмеження червоної зони зібрання не було багаточисельним, однак у заході взяли участь рідні видатних земляків, які поділилися теплими спогадами, що надало події особливої щирості.

На думку міського голови Павла Шимка, це непересічні події, і ці меморіальні дошки мають стати своєрідними охоронними грамотами нашої пам’яті. Видатні творці, талановиті майстри слова, на честь яких відкриті меморіальні дошки, - це не тільки наше минуле, а й візитівка Бахмаччини сьогодні.

Ініціаторами виготовлення пам’ятних дошок виступили депутати Бахмацької міської ради минулого скликання, зокрема, Валерій Петренко та Михайло Виноградов. Утілив ідею в життя на благодійних засадах підприємець Сергій Лях. Присутні на заході були єдині в думці про необхідність повного видання творів і Вілія Москальця, і Володимира Кашки.

Пишаємося нашими земляками!

Відділ організаційної роботи та
кадрового забезпечення
виконкому міськради

Вакцинуємося!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 12 листопада 2021, 18:10

Минулими вихідними зустрів відразу двох деповців. Знайомі щось запально обговорювали. Дослухався, говорили про вакцинацію. Тема злободенна, з дозволу приєднався до бесіди. Вставив у розмову і свої «п’ять копійок», на що вислухав цілу лекцію про користь і необхідність щеплення, йшлося про Covid-19.

Дивувалися і шкодували, що українці до останнього не бралися за цю справу, тому і пожинаємо чергову пандемію. Це при тому, що у багатьох країнах світу масова вакцинація від коронавірусу набула обертів.

Здивувала їх обізнаність і досить вільне володіння специфічною медичною термінологією, хоча один електрик, а другий – верстатник. Поділився спостереженням.

- Ми тепер грамотні, - засміялися в унісон. – У депо нині читають лекції і вакцинують охочих. За нас взялися серйозно, і спасибі за це і адміністрації, і відділу кадрів. Он скільки хворих додається щодня, нас це тепер майже не стосується…

- Справді так. До нас завітали медики – спочатку сімейний лікар Богдана Іванівна Полянська, а пізніше і завідувачка центром первинної медико-санітарної допомоги Вікторія Олександрівна Петройтіс, яка тепер і опікується вакцинацією. Прибуває з медичними сестрами, це Людмила Володимирівна Котенко та Ірина Василівна Бабич.

У нас більше 450 працюючих, вже щеплено близько двох третин штату. Це не межа, плануємо вакцинувати всіх. Почали справу ще на початку вересня. Знаєте, процес щеплення все ж гальмувало багато пліток і суперечлива інформація, але медики допомогли розібратися в основних моментах і, як то кажуть, лід зрушив. Зараз у місцях щеплень шикуються черги, а у нас це робиться за лічені хвилини і, практично, без відриву від виробництва.

Борис Бобришев

Проймаються турботою

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 12 листопада 2021, 17:38

Уже розповідав, як у Фастівцях у шкільній котельні встановили нову трубу-димар. Тоді висловив припущення, що для Альма-матер холоднеча не страшна, що тепло прийде. Днями стрівся гурточок учнів, перепитав, чи затишно у класах? Дзвінки голоси учнів підтвердили, що тепло і у кімнатах, і у кабінетах.

Старші дівчатка знали про мій допис, про це говорили у них вдома. Зробили зауваження, мовляв, не про всіх добродіїв, хто допомагав школі, було згадано. Навели приклади, переконали у своїй правоті. Пообіцяв сказати добре слово і на адресу решти благодійників.

Першого згадаємо В.М.Булаха. Про Василя Миколайовича говоримо часто, фермер допомагає не тільки школі. До речі, пунктуальний у розрахунках за земельні паї, фастівчани охоче віддають у оренду свої наділи саме йому.

Дівчата назвали ще і Юрія Миколайовича Красноголова. Він має потужного МАЗа, доставила трубу на шкільне подвір’я саме та вантажівка. Це не єдина послуга для школи, де директоркою його дружина. Звісно, прохання майже щоденні – підвезти потрібно то одне, то інше.

Безвідмовний у наданні послуг для школи ще один благодійник – Володимир Олексійович Гончаров. Про нього розповідаю з особливим задоволенням, бо працювали разом, коли він був головним інженером у радгоспі. Тепер він заправляє тракторами МТЗ-80 і Т-40. Саме потужнішим «білорусом» кантував димаря при становленні на постійне місце.

Володимир Олексійович теж у якійсь мірі «підлеглий», бо у школі викладає хімію-біологію і його дружина. У моєму уточненні є частка жарту, просто обидва помічники проймаються турботою і про юних фастівчан, і про дорослий персонал, де і їх рідні люди.

Олександр Міткаленко, пенсіонер

Чим живеш, Дмитрівко?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Подорож Бахмацьким районом

Опубліковано: П'ятниця, 12 листопада 2021, 17:07

Спочатку інтерв’ю з Валентином Бойком, очільником Дмитрівської об’єднаної територіальної громади, планував приурочити до 100 днів його перебування на згаданій посаді.

Не склалося. Потім задумав поспілкуватися з Валентином Борисовичем на урочистостях у Голінці, а пізніше у Дмитрівці, і теж невдало. І все ж, ось він переді мною.

- Валентине Борисовичу, не оспорюю, що ситуація у Дмитрівці має більш оптимістичні тони, ніж описав у попередній публікації. А яким сьогодення об’єднаної громади бачиться Вам?

- На території селища працюють сільгосппідприємство ТОВ «Агродмитрівське», ПрАТ «Дмитрівське ЗПП», ТОВ «Агролайф Інвест», Дмитрівська селищна рада, Будинок культури, селищна бібліотека з дитячим відділом, середня школа І-ІІІ ступенів. ДНЗ «Сонечко», пункт екстреної медичної допомоги, терапевтичне відділення № 2, амбулаторія ЗПСМ і Рубанська, стоматологічний кабінет, дистанція околотку Роменської дільниці залізниці, станція Рубанка, комунальне підприємство «Перспектива», відділення поштового зв’язку, пункт охолодження молока, аптека, вісім продовольчих магазинів, три магазини промислових товарів, чотири приватних підприємці виїзної торгівлі, ветеринарна аптека, відділення «Нова пошта», кафе-бар «Фуршет».

- Перелік справляє враження, але погодьтесь, лише у колгоспі працювало більше, ніж в усіх вище згаданих… Проте давайте за інше. Ще у Голінці хотів запитати: «З яким настроєм вручали принтер для тамтешньої школи?»

- Ви ж самі бачили, з великим задоволенням. Нагадаю, голінські учні за підсумками здачі ЗНО серед навчальних закладів Чернігівщини піднялися на третю сходинку. Показник заслуговує шани. Тому вибирав школярам найдосконаліший принтер фірми Епсон.

Скажу більше, молодь – наше майбутнє. Чому їх навчимо, те і матимемо завтра. А нині знання потрібні навіть у кабінах сучасних тракторів і комбайнів. Новітня техніка прийшла у сьогодення, вона на кожному кроці, для успішного її освоєння потрібні знання.

- Часто із засобів масової інформації дізнаюсь про труднощі у діяльності об’єднаних територіальних громад. А як справи складаються у Дмитрівці?

- Думаю, ви й самі знаєте. Адже живемо не на іншій планеті, не в іншій державі, нам притаманні ті ж проблеми, що турбують решту об’єднаних громад.

Даючи згоду на обрання очільником ОТГ, знав, що чекають труднощі, але не припускав, що вони матимуть такий глобальний характер. Найперша проблема – брак коштів, це давалося взнаки з перших кроків нашого поступу, але сьогодні мої колеги хапаються за голови. Вже перераховував наші чисельні заклади, крім платні їх співробітникам, маємо ще і опалювати. Осінь вже давно вступила у свої права, ось-ось ступить на поріг зима. Чимало з моїх колег, хто висловлюється на радіо, з телевізійних екранів, зі шпальт газет, говорять вже не про опалення, а як злити воду, щоб не розморозити системи. Ситуація ускладнилася від стрімкого подорожчання енергоносіїв.

- У Дмитрівку добираюся не вперше, доїзди стали проблемою…

- Так, це ще одне «вузьке» місце нашого сьогодення. Маршрутки курсують вкрай рідко – нікого возить. Населення стрімко скорочується. Запам’ятались цифри, у 1963 році, у школі навчалося 1200 учнів, тепер всемеро менше, така арифметика скрізь. А перевізнику потрібен заповнений салон…

Колись курсували потяги, залишилося два – до Бахмача і назад у Ромни, Ромадан – не роз’їздишся.

- Говоримо про селище, а регіон ОТГ більший…

- Звісно, і це стосується не лише площ, а й турбот. Ви вдало завітали, тільки-но повернулися із навколишніх сіл, де вітали місцевих аматорів сцени з Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва. Сьогодні свято не тільки у працівників Будинків культури,а й клубних установ, бібліотек. Самодіяльники - це особливий народ, їх захоплення – пісня, танок. Сам гайворонець. Знаю тому ціну. Це у нас співав стоголосий хор, який діяв близько сторіччя. Вже давненько не збираємося таким чисельним складом, а як заспівають мої земляки на якійсь урочистості – на весіллі, на чиємусь ювілеї, а то просто на застіллі, то відчується той давній відголос відомого на всю Чернігівщину колективу.

От і тепер, відвідали сільські заклади культури. Останньою була Рубанка. Саме там аматорам сцени передали сучасну аудіоапаратуру, аби пісня лунала на все село.

До речі, напередодні свята у Голінці запрацювала танцювальна зала для занять хореографічних колективів.

Є у нас ще одна когорта земляків, котрі не потребують зайвої організації зовні – це спортсмени. Їм теж намагаємося допомагати, бо де фізкультура, там здоровий спосіб життя, там більше ладу і менше правопорушень, там надлишок енергії переплавляються у рекорди, показники, у силу і міць. Саме керуючись цими сподіваннями, у Кропивному відкрили мультимедійний спортивний майданчик для проведення ігрових видів спорту, що є найпопулярнішим серед молоді. Похвалюсь: коштувало це задоволення мільйон, але не шкодуємо, нехай юні ростуть здоровими.

Спілкувався Борис Бобришев

Наче вулик, наша школа

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Зі школи й про школу

Опубліковано: П'ятниця, 12 листопада 2021, 16:35

Наче вулик, наша школа
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та — лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.

(Д. Павличко)

Школа, клас, учителі… Такі приємні й теплі спогади яскравого та безтурботного дитинства.

Школа – це не тільки класи й коридори. Насамперед, це – дух, пам’ять,традиції, наступність поколінь. Це педагоги, які щодня переступають поріг навчального закладу й сіють зерна доброго, розумного, вічного. Усе починається зі шкільної парти: перші враження від пізнання такого цікавого й непростого світу, перші захоплення й розчарування, успіхи й невдачі, усвідомлення себе як особистості і, звісно, перші кроки в дорослий незвіданий світ. Усі ми родом з дитинства, і подумки повертаємося туди, де було нам так затишно й тепло, де про нас турбувалися батьки і вчителі.

Милі серцю спогади огортають багатьох із нас, коли чуємо шкільний дзвоник, спостерігаємо, як поспішають до школи учні і наші власні діти.

Мрія про найкращу школу нікого не оминає. Кожен учень хоче навчатися у хорошому закладі, усі батьки дбають, аби їх діти були оточені опікою, здобули глибокі знання та добре виховання. Якраз таким і є Бахмацький ЗЗСО I-III № 4 . Наш заклад – це своєрідна республіка, де вчителі та учні спільно творять майбутнє, це велика родина, яка має свій ритм існування, захоплює новизною. Дають знання учням творчі педагогічні працівники. У нашому закладі функціонують сучасні навчальні кабінети, затишні класні кімнати, навчальна майстерня, клас інтерактивних технологій та комп’ютерний клас, шкільна бібліотека, їдальня, внутрішні санвузли. Заклад виховує молодь на високих моральних зразках української духовності. Заслуга в цьому всього педагогічного колективу, який очолює творчий керівник Трикоз Оксана Миколаївна. Особливо це стає відчутним під час проведення традиційних тематичних заходів, свят, конкурсів. А найголовніше те, що під час таких заходів виявляються цілі сузір’я юних талантів. Наш заклад - це сім’я, у якій радощі й невдачі – навпіл, колектив, який прагне до всього нового, прогресивного. Це уроки й свята, олімпіади й конкурси, вечори й екскурсії, мандрівки, зустрічі з колегами - освітянами, години спілкування з батьками та учнями.

Навчальний заклад допомагає вихованцям не тільки здобути міцні знання, а ще відкриває чарівний світ творчості, робить все для того, щоб шкільні роки промайнули з радістю та приємними згадками про свята, подорожі, веселі хвилини позакласного життя, захоплюючі миті відкриттів. Цьому сприяє тісна співпраця адміністрації закладу, педагогічного та батьківського колективів, учнівського самоврядування. Наші учні постійні учасники й переможці міських, районних та обласних олімпіад, конкурсів, концертів та фестивалів. Надійними помічниками педагогів є батьки учнів. Приємно відзначити, що вони активно включаються в навчально-виховний процес, допомагаючи нам проводити тематичні лекції, концерти, озеленення закладу й оновлення класних кімнат.

З особливими почуттями очікуємо ми поповнення нашої шкільної родини першокласниками . Ось і цього року готується до комплектування 1 класу наш талановитий, молодий, енергійний педагог Павліченко Валентина Василівна. Учителька використовує сучасні освітні технології навчання у НУШ. На уроках застосовує різноманітну наочність : схеми, таблиці, ілюстрації, предметні малюнки. Вимоглива до дітей, їхнього письма під час виконання класних робіт і по-материнськи добра, лагідна, привітна. Свою роботу спрямовує на всебічний розвиток дітей. Стосунки зі школярами будує на довірі, повазі, справедливості. Пропагує серед дітей здоровий спосіб життя, вимагає від них дотримання правил поведінки. Тісно співпрацює з батьками вихованців, надаючи допомогу з питань навчання, розвитку та виховання.

Ми раді бачити в закладі кожного учня, оточити його піклуванням, розвивати його розумові, фізичні здібності та естетичні смаки, допомагати рости здоровими, вихованими, пристосованими до життя людьми.

Адміністрація Бахмацького ЗЗСО І-ІІІ ст. №4