26 листопада, четвертої суботи місяця, як і щороку, вшанували пам’ять жертв Голодоморів. І в Бахмачі також. На покладанні квітів до пам’ятного хреста на кладовищі по вулиці Гоголя були присутні представники міської та районної влади, комунальної служби міста, що опікується його впорядкуванням, преса.

Після хвилини мовчання згадуємо з Л. І.Ігнатком, директором КП „Комунальник”, як встановлювалися пам’ятники, у якому занедбаному стані був тоді цвинтар. І Леонід Іванович із сумом констатує, що і зараз довелося прибирати багато. „Сміття в пакетах було навіть в огорожах могил, по всьому кладовищу, кози пасуться. Постійно прибираємо, але все одно у свідомості людей, мабуть, мало зрушень, коли не розуміють, що це – святе місце”. Помічаю, що й зараз вже встигли: під бетонною огорожею - „свіже” сміття.

 

Згадую Петра Андрійовича Лук’яницю, із ініціативи якого, власне, й постав перший пам’ятник 2001 року – брила чорного граніту з написом:

Улюблений і щирий наш народе,
Не зрадь могил згорьованих дідів,
Зазнавши мору і колючок дроту,
Вони не дожили до заповідних днів.

У 2007-му, на виконання Указу Президента В.Ющенка, установлено пам’ятного дерев’яного хреста. Того року, пам’ятаю, було багато людей, у тому числі – мешканців сусідніх вулиць, на відміну від нинішнього. „Не зрадь могил...”

Усі поїхали, а я підійшла знову до хреста. Кошик із жалобною стрічкою „Жертвам голодомору від Партії регіонів” упав і лежав вниз написом. Вітер, що буяв того дня, виправив людську нескромність: у пам’яті не може бути партійності.