Пам’яті Вчителя
/ 0
- Деталі
- Категорія: Наша пам'ять
- Опубліковано: П'ятниця, 30 вересня 2016, 13:23
Він залишався моїм вчителем все життя. Викладав математику у Часниковській школі, а потім - у Бахмацькій сільській №2. Моїх дітей навчав премудростям точної науки у гімназії. Як працював завідуючим відділом освіти, приймав доньку на роботу.
Але світлий спогад про Петра Ісаковича Полянського впершу чергу пов’язаний не з іксами та ігреками, теоремами і формулами. Насамперед учитель залишається у пам’яті доброю, відгукливою людиною.
Згадую його вміння говорити стисло, переконливо, використовуючи з математичною точністю кожне слово. Звертався до аудиторії без папірців. І лише, як озвучував низку імен, витяги з документів, довгі цитати, користувався записами.
І все ж насамперед залишався математиком. Та й із життя пішов день у день свого, на жаль, недовгого віку. Вчитель запросив рідних і друзів відзначити власне 62-ліття, з їх кола і рушив у вічність.
Хвороба, як куля, може обірвати життя на півкроці, на півслові, на півковтку...
Уже сорок днів немає з нами вчителя. Ні, неправда, він продовжується життям тих, кого вчив, хто пам’ятає.
Як прийнято у Православ’ї, побажаємо душі нашого ВЧИТЕЛЯ Царства Небесного.
Галина Дорошенко