По собі добрий слід

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Наша пам'ять

Опубліковано: П'ятниця, 29 травня 2020, 09:53

 

 

 

Пригадуєте, „Порадник” уже розповідав, як мама Героя Небесної сотні Василя Прохорського – Світлана Діденко спорудила капличку, розбила квітники. Ділилася планами висадити деревця вздовж протяжної стежки, якою ходив її Василько і якою востаннє проводжала сина до столиці. Сьогодні від матері Героя надійшла до газети звістка:

«Завжди хотіла, аби заквітчаний куточок Щучої Греблі нагадував не лише про подвиг сина, а всіх Героїв Бахмаччини, хто поклав життя за майбутнє України.

Задоволення виявилося досить коштовним, елітних саджанців у Тростянецькому дендропарку спромоглася закупити лише три десятки. Цілісіньке літо звільняла від непотребу величезний смітник на схилі колишньої річки Романкова. Повірила обіцянкам, що допоможуть підготувати площу, звільнивши її від покидьків і чагарників. На жаль, на обіцянках усе і залишилося. Мусила прилаштовувати саджанці на власному городі.

Та якось мене перевідав народний депутат Валерій Давиденко, був приємно вражений. Дізнавшись про мої бідкання, розпорядився виділити необхідну техніку для підготовки ґрунту на пустці. А ще надав кошти на придбання 100! калинових кущиків, щоб то зросла не алея, а калиновий гай. Так і відбулося...

А днями сталося трагедія, яка сколихнула Україну, а особливо Чернігівщину, бо нашого обранця, Валерія Миколайовича Давиденка, не стало.

Не віриться, що вже ніколи наш депутат не завітає до Щучої Греблі, не відвідає заквітчаний мій куточок із калиновим гаєм.

У день прощання з народним депутатом небо плакало холодним дощем, а як видалась рідка година без мжички, подалась до квітів і кущів. Серце ятрило, а руки не певно тримали сапу. На одній з калин угледіла краплинки, що збігали і збігали з її листочків. Здалось, що калина губила сльози, а, може, так воно і було.

Знаю, що Валерій Миколайович багатьом допомагав, особливо медичним установам, розвитку спорту. Щирість його серця пам’ятатиме сквер Героїв, де залишилась часточка його доброї душі.

Мріяла про калинову алею, а завдячуючи Валерію Давиденку, виростає цілий гай. Хай він надихає інших наших земляків залишати по собі добрий слід».

Світлана Діденко (Прохорська),
мати Героя Небесної сотні