22 листопада вся Україна запалить свічки пам`яті і згадає невинно убієнних голодом. Всіх поіменно назвуть книги пам`яті, що укладаються в усіх областях України, вийде така книга і на Чернігівщині. Книга пам`яті Бахмаччини вже вийшла з друку.

А скільки ще непрочитаних документів зберігають архіви – до них тепер вільний доступ, і коли береш у руки ці пожовклі сторінки, що написані безпристрасною рукою, відчуваєш подих часу. І жах. На більшості напис: «Ц. таємно». Цілком таємні, тепер відкриті, вони свідчать сухо, без емоцій: це було.  І хай замовкнуть брехуни, що й досі піддають сумніву страшну правду.

Матеріали з Чернігівського державного архіву надані нам Володимиром Петровичем Бойко, начальником архівного відділу Бахмацької районної держадміністрації. Збережено орфографію оригіналу.

 

о явлениях продовольственных затруднений и голода по Черниговской области.

   … проявления еще зафиксированы в Бахмачском, Борзенском, Березнянском, В.Бубновском, Носовском, Роменском районах. Особенно выделяется Роменский район.

…(наведені конкретні факти, ми зупинимося на Бахмацькому районі):

в с.Халимонов две индивидуальные семьи красноармейцев Кривохижи и Симеренко голодают, а 6 семейств бедняков единоличников выполнивши полностью план хлебозаготовки едят просяную шелуху за неимением хлеба.

В с.Фастовцы семьи бедняка Евтушенко Андрея, сапожника Евтушенко Федота отказавшегося в прошлом от земли, единоличников Седя Ефима и Седя Кирилла, а также бедняка Балясового Василия питаются просяной шелухой. Седь Ефим и Кирилл и дети Балясового ходят по домам и нищенствуют.

 

В іншому «матеріялі» (саме така орфографія оригінала) зазначається розмір необхідної допомоги голодуючим: по Бахмачу стоїть цифра 18 центнерів.

Ще один  документ епохи:

 

По сообщению ЦК КП(б)У, из некоторых районов Украины начались, по примеру прошлого года, массовые выезды крестьян в Московскую, Западные области, в Белоруссию „за хлебом”. Имеют место случаи, когда села покидаются всеми единоличниками и частью колхозников. Нет никаких сомнений, что подобные выезды организуются врагами Советской власти, эсерами и агентами Польши с целью агитации „за крестьян” в северных районах УССР против колхозов. (Це цікавий для нас факт: виступи проти колхозів були, виходить). Подобные факты выездов имеют место и в районах Черниговской области.

2. Немедленно примите самые решительные меры к недопущению массовых выездов…
5.Разъяснить всем, что железнодорожные билеты на пределы Украины не имеющим удостоверений РИК”ов на право выезда... продаваться не будут.
                      Секретар облбюро КП(б)У         П.Маркитан

Докладная записка.

Своей докладной запиской мы Вас информировали о наличии голодающих по с.В.Загоровке, в отдельности семей красноармейцев Максименко Михайла, Герасименко Федора, (ще - нерозбірливо). Все они члены колхоза „Хвиля Червоних Степів”, на трудодень по колхозу припадает по 700 грамм зерна.

По имеющимся у нас данным имеется тенденция к массовому неорганизованному (!) выезду. Случаи голодовки имеют место и в других селах, как например:

Нежинец Елизавета состоит членом артели, выработала с семьей 160 трудодней, формальным образом голодает, думает ликвидировать хозяйство, так как нечего кушать, и уезжать с села на заработки.

Журба Марфа – вдова, беднячка, сельсовет в этом году изъял весь хлеб еще в копах на красный ток, имеет семью 5 душ, лежит пухлая от голода, уже променяла свою хату и взяла в додачу 2 пуда хлеба, который уже поела.

Цапиг София – вдова, состояла членом артели „Шевченко”, но в 1932 году уехала не известно куда, говорят к мужу в Новороссийск, который служил в милиции. Возвратилась весной 1933 в село больная. При ней 3-е малолетних детей, из коих уже двое умерло месяц тому назад от голоду, сама она пухлая.
 
Це лише окремі виписки. Що може бути красномовнішим цих простих слів?! Хіба що теж слова. Слова, які лунали в промерзлому осінньому повітрі минулої суботи біля Будинку дитячої творчості. Тут, щосуботи у листопаді, протягом 33 хвилин, діти Бахмацьких міських шкіл читали скорботний мартиролог: імена жителів Бахмацького району, що померли від голоду 1932-33 років. Просто називали імена. А багато з них додавались ще й даними про народження: січень 1933, березень 1933 і т.д. Вони померли у тому ж році, вони не встигли пожити на цьому світі. Їх убив голод. Горіла свічка на вітру, тріпотіла чорна стрічка зі словами:”Україна пам’ятає”. Дівчинка говорила:”За словами давніх мудреців, коли ми називаємо ім’я людини, що відійшла у вічність, ми воскрешаємо її душу”. 

Україна пом’яне їх усіх цієї суботи, 22 листопада, запаливши свічки на підвіконні чи біля божниці. Їхні душі побачать те світло і простять нам, що ми мовчали, що ми не знали, що ми їх забули. Не дай нам, Боже, забути знову...