«Наші» – це міський голова О.В. Поліщук. А ось як і чому «в Америці» – вирішили ми дізнатися з перших вуст. На одній з сесій міської ради, котру за відсутності голови вела секретар, депутати висловили бажання почути від мера, що то була за поїздка та в яку суму бюджету обійшлася. З цих питань ми і почали розмову з Олегом Васильовичем. 

 

О.В.: Поїздка стала можливою завдяки міжнародній програмі «Відкритий світ», яка створена і фінансується в повному обсязі Конгресом США, бо передбачає обмін досвідом саме для лідерів місцевого рівня, а бюджети місцеві, звичайно, таких коштів не мають. В 2003 році Конгрес прийняв закон, який поширив дію програми на Україну та інші країни, що підпадали під дію акту «Про підтримку свободи», що сталося завдяки підтримці українців в Америці.

Кор.: Чому саме міський голова Бахмача потрапив до делегації?

О.В.: Я пройшов відбір. Існують номінуючі організації, які визначають претендентів – лідерів, котрі в чомусь, на їхню думку, відзначились. Мене номінувала фундація «Україна-США».

Кор.: Вибачте, якщо Вас не образить така постановка питання – як ця організація довідалася, що є десь, в маленькому містечку, Олег Поліщук?

О.В.: Я з цією організацією співпрацюю з 2000 року, з першої своєї каденції. Центр її в Києві, а регіональні відділення – по всій Україні. І більшість працівників міської ради в той час ( у нас тоді була дуже поширена практика підвищення кваліфікації) відвідали заняття одного з таких відділень у Черкасах: Федченко А.В., Стрілець Г.О., Сліпічко І.О., Самченко О.В., інші. Дуже корисне навчання по всіх напрямках роботи органів місцевого самоврядування.

По активності в роботі всіх заходів цієї організації мене і відібрали, а всього в нашій делегації було 40 чоловік.

Кор.: Що корисного почерпнув для нашого міста, для громади не громадянин Олег Поліщук, а міський голова Олег Поліщук?Адже саме це, я розумію, і було метою поїздки?

О.В.: Дуже правильне і цікаве питання. По-перше, процитую мету, як її визначає сторона, що нас запросила: формування кращого взаєморозуміння між нашими державами шляхом надання новітнім лідерам України можливості пізнавати американський досвід (!) Нас всіх дивує чіткість і організованість, яка панує в цій державі. Вся наша програма була повністю складена і розписана по хвилинах, і все у них так працює. І я, навіть для себе, зробив висновок: так працювати легше, а не тільки краще. І буду намагатися відтепер організовувати і привчати всіх до цих орієнтирів в роботі: чіткість і повна прозорість всіх рішень в раді, участь громадськості в усіх процесах, якнайширша поінформованість. Почати навіть з елементарного – вчасно прийти, наприклад, на нараду і чітко знати з якою метою.

Екскурс Америкою ми не будемо робити, хоча звісно, Олегу Васильовичу приємно було поділитися враженнями, але я так розумію, що все ж нашому читачу цікаво саме – навіщо, що це дасть нам, громаді. І я постійно до того й верталася в розмові. На що, врешті, голова відповів, що навчання, інформація не може вимірюватися чимось конкретним, як ковбаса – кілограмами. І згадав Шевченкове «Чужому навчайтесь». Тож і вивчав він, як розвивається місцеве самоврядування у них.

О.В.: Перше, що «переніс» би на наш грунт: політика на рівні міської ради там відсутня, політика починається вище, на рівні штату. Було б добре нам до того повернутися, що було, власне, раніше.

А ще - мінятися потрібно всім, в тому числі – міському голові. Змінювати своє відношення до роботи, свою свідомість, це довгий процес, як виховання людини. От приміром, болюче наше питання – засміченість. Ми почали з того, що привчаємо бахмачан до контейнерів і ведемо до того, щоб кожна вулиця приватного сектору була охоплена централізованим вивозом сміття, тобто – за договором з комунальниками. Поки що це робиться, переважно, безкоштовно. Якщо порівнювати – у них в кожному дворі свій контейнер і вивозиться все вчасно, але ж за все платить сам споживач. Ведеться агі- таційна кампанія, і американці настільки патріоти, що навіть в дрібницях думають про державу. Ну от для прикладу: в родині, де ми жили, господар, відкриваючи пляшку пива, кришечку в один пакетик кладе, а «козирьок» від кришечки – в інший. На моє здивоване запитання відповідає, що у них ведеться збір цінного для держави металу. (!!! У нас навпаки – державне крадуть на всіх рівнях! – Кор.) З того ж таки патріотизму вони і прапори державні вивішують на кожному будинку, не до свята, а постійно.

Кор.: А що їх хвилює, які проблеми? Чи зустрічались з американцями просто на вулиці?

О.В.: Хвилює їх найбільше екологія. Дуже багато поліції, рятувальні служби, пожежні – навіть в селах обладнані за останнім словом техніки. А зустрічі... Якось на вулиці спілкувався з перехожим: він, як і більшість простих американців, не знав, що таке Україна.

Кор.: Як вони обирають мера?

О.В.: На 4 роки. Але в таких невеличких містах, як наше ( наприклад, ми були в такому – Монтгомері, вдвічі менше Бахмача) - це посада за сумісництвом, мер має основну роботу, крім виборної. А для роботи він наймає так званого «сіті-менеджера»- професійного управлінця ( як по-нашому, перший заступник). А мер і 9 членів ради контролюють роботу.

У них це не дуже популярні посади, і на виборах більше, ніж одного на місце, і не буває, а от в більших містах – вже є і конкуренція.

Кор.: А яку відповідальність він, мер, несе?

О.В.: Якщо проти такої чи іншої виборної людини (у них і прокурора обирають громадою) піднімається громадськість, то він просто пише сам заяву про відставку. Звичайно, коли це не порушення закону. Така практика у них прийнята в суспільстві, на всіх посадах.

Дякую за інтерв`ю.

Навчатися, звісно, треба, а ось оцінки в даному випадку буде виставляти громада. Чому навчив американський досвід - будемо бачити.