Чемпіонка з характером

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
У вересні, 10-го, спортсмени відзначали своє професійне свято. І ми, хоча із запізненням, вирішили взяти інтерв’ю у нашої юної чемпіонки – Євгенії Прокоф’євої. Не так багато людей стають чемпіонами у її віці: Женя навчається у 10 класі Бахмацької школи №1, а першою на Чемпіонаті України з легкої атлетики стала минулого року і двічі – призеркою на цьому ж рівні. Крім бігу, вона займається баскетболом, та й взагалі в дитячо-молодіжному клубі „Гармонія” так і повинно бути, адже саме слово говорить за себе.

- Женя, як ти прийшла в клуб?

- У нас в школі Борис Валерійович проводив «Веселі старти» – я була тоді ще в 5 класі – і запросив бажаючих. Я прийшла, але не надовго – потім була перерва на рік, хтозна чому – не хотілося просто.

У Жені характер – ще той, сама не приховує, не захоче – ніхто не примусить.

- Та тренер все-таки мене „виловив” якось і заставив, сказав, що мені обов’язково треба займатися. Так знов почала заняття.

- Не жалкуєш тепер, що послухалася?

- Ні. Ну от багато моїх однолітків – хто з цигаркою, хто з пивом - бродять, час убивають, а мені справді цікаво: бачу, що у мене щось виходить.
 
- А якби просто так бігати – для розвитку, здоров’я, а не для перемог? От скільки ти в день бігаєш?

- Та ні, якби я не перемагала, може, і не займалась б. Треба все робити якнайкраще, ну – хоча б старатися. Бігаю у середньому десь кілометрів шість: обов’язково - зранку, до школи, кілометрів 2-3, потім - на тренуванні. Але буває по-різному – ось на вчорашньому тренуванні – 18 км, так захотілось і все.

- Батьки підтримують твоє захоплення?

- Так, тільки лають, коли з навчанням проблеми, кажуть, щоб спорт не заважав урокам. Навчаюся, чесно кажучи, не дуже. Ось приїхала я зі змагань, хотілося відіспатися, вирішила піти на другий урок, а вони - „Хочеш піти на тренування – марш у школу!” Схопилася і побігла на перший. Або – допоможи по господарству – підеш на тренування, і сідаю картоплю перебирати, щоб піти ввечері на стадіон.

- Які останні перемоги?

- У Києві 14-го на першості міста була першою. Об’являють мене – „з Бахмача”, а всі дивляться здивовано: „Чому за Київ від Бахмача?” А на 1 вересня грамоту Полянський (керівник районного відділу освіти - К.В.) вручав – „Кращому баскетболісту району”. Не менша перемога для мене – вчорашня на тренуванні: я вперше виграла у свого тренера „один на один” у баскетбол. Він так і сказав: „Запиши, Женя, це число!”

Сміється задоволено, зовсім по-дитячому наша чемпіонка і біжить у роздягалку –  тренування. „Роздягалкою” це можна назвати дуже умовно – на лавочках трибун, на вулиці. Не можу не відреагувати на таке і підходжу до „головного” на стадіоні – голови ФСТ „Колос” Миколи Мицика з цим запитанням:

- Чому діти перевдягаються на вулиці – уже не літо?

- Немає коштів, щоб перекрити весь комплекс, треба не менше мільйона.

- Так поки весь – може щось пристосувати, у конторі, наприклад?

- У контору я дітей пустити не можу, але будемо щось думати – розумію, що треба, зупинка – за грошима, взагалі – тут треба приймати цілу програму.


А ось з питанням: „Чому „з Бахмача – за Київ”? – підходжу до тренера. Борис Михайлов говорить:

- Першість ця відкрита, тобто всі бажаючі можуть брати участь. Але ж, звичайно, це передовсім, економічна вигода: де можна виграти і при цьому оплачуються всі витрати – доводиться виступати за ті команди. І по-друге, перспектива росту. Зараз бажаючих залучити до себе сильного спортсмена більше, ніж їх самих. У мене вже скільки учнів пройшли такий конвеєр, і дочка зараз там займається - у Києві. Моя позиція – діяти в інтересах спортсмена, де йому вигід-но, де він матиме перспективу розвитку – у цьому напрямку цілеспрямовано й рухаюсь. Тим більше, можу використати особисті зв’язки - ми, спортсмени, усі знаємо одне одного, до того ж  я – член президії Асоціації бігунів України, можливостей у мене більше.

Коли йдуть назустріч у нас в районі – ми з задоволенням, але коли є вигід-ніша пропозиція, то чому ж діти повинні їхати за свій кошт, а потім по півроку чекати відшкодування витрат? У нас така ситуація постійна, але їхні ж батьки не мільйонери – колись просто не відпустять та й все. Дитині ж треба розвиватися, у спорті зупинятися не можна. Ось, наприклад, зараз на наших призерів уже черга в Конотопі – першість області по кросу, організатори все оплачують наперед – то, чому б не поїхати.

- Від кого їдете?

- Звичайно, від ДМК „Гармонія”.

І ми вкотре бажаємо успіху всім їм, бахмацьким ентузіастам спорту, дорослим і дітям.

К.Весняна