Наша бабуся Онися за трилітровку ожинових ягід (хай їм абищо – таке стебло колюче!) обіцяли мені мало не золоті гори. Дбайливо ту фіолетову смакоту пересушували й взимку додавали до татових узварів.

Виявляється, ягоди ожини, окрім того, що додають чоловікам снаги (дія марганцю і міді – звідси й колір) дуже потужно запобігають простатитові.
Тато ж використовували рослину як заспокійливе, віддаючи перевагу навіть перед цапиною борідкою (валер’яною).

Листя ожини має чудові протизапальні, сечогінні, потогінні, бактерицидні властивості. Воно помічне при водянці, цукриці (діабеті), зупиняє легеневі й шлункові кровотечі. Молоде листя ожини сизої лікує ангіну, запалення ротової порожнини, різноманітні шкірні захворювання (його можна просто жувати). Подрібнене листя цієї рослини у вигляді припарок прикладають до лишаїв, трофічних виразок, екзем, гнійних ран.

 

Ягоди хутірські лікарі здавна використовують як неповторне життєтворче, заспокійливе, жарознижуюче. І що цікаво – виводить радіоактивні відколки з тіла, самі ягідки, проте, не накопичують цієї рукотворної нечисті.

Ожина до того ж значно знижує рівень холестерину.
Варто також пам’ятати, що зрілі ягоди ожини сизої діють як послаблювальне, а незрілі – як в’яжуче при діареї та кровохарканні.

Атеросклероз, підвищений кров’яний тиск. Беруть 25 г листя ожини, 20 г арніки гірської (чи валер’яни), стільки ж глухої кропиви, по 15 г сухоцвіту болотяного та омели білої. 2 столові ложки збору варять на слабкому вогні 5 хв. у 0,5 л води. Настоюють вкутаним до охолодження. Це денна частка. Тривалість лікування – місяць. Тижнева перерва - і при потребі повторюють.

Або ж: нарвати свіжого цвіту з конюшини дикої темно-бурячкової. Всипати в посудину з темного скла, щоб заповнити наполовину. Долити по плечата міцною горілкою. Настояти в темряві 2 тижні. Вживати по 1ст.л. настоянки один раз на ніч 3 місяці поспіль.

Запалення легень. ГРЗ.  5ст.л. сухих ягід ожини заливають 1 л окропу. Настоюють вкутаним до охолодження. Краще млоїти 3 години в духовці (печі). Випити за день теплим з медом. У перервах обов’язково пити квіти дивини скіпетровидної (рос. – коров’як), липи, бузини.

При жіночому в’яненні, гарячкових станах клімаксу як заспокійливе.
Трава маренки запашної, листя ожини, собачої кропиви, сухоцвіту болотяного, квітів глоду у співвідношенні 2:2:1:1:5. 1 ст.л.на склянку окропу, настоюють до охоло- дження. Випивають протягом дня. Проте краще діє свіжий сік плодів ожини з медом – по 50 мл двічі в день, додаючи до нього до 100 мл попереднього напару.

А тато радили простий і надійний припис: зварити цукровий сироп (1частка води на 1,5 частки цукру) і залити гарячим свіже коріння ожини з батогами. Настояти вкутаним тиждень і подавати до чаю з квітів глоду – 1 десертна ложка на склянку того чаю (що заварюється, як більшість, 1 ст. ложкою на склянку окропу).

Клімактеричний невроз. 100г трави меліси справжньої, стільки ж листу ожини (рослини збирати під час цвітіння) й 75 г квітів нагідок. 3.ст.л. збору залити в горщику трьома склянками окропу, настояти ніч в духовці. Вживати по 150 мл 4 рази на день.

Сечокам’яна недуж, пісок. Корінь ожини сприяє виведенню каміння з нирок і розчиненню піску. 1 ст.л. коріння заливають 1л води, кип’ятять на слабкому вогні 15 хв. Настоюють 4 години вкутаним. П’ють по 150 мл 4-5 разів на день. Біль гамується за день-два, пісок виводиться через тиждень, каміння розчиняється через місяць.

Тато при цій недужі радили насіння моркви: вживати по 1г тричі на день, протягом 15 днів, запиваючи водою, ковточками. Насіння ретельно потовкти.

Цукриця (діабет). 4 ст.л.ожинового листу, зібраного під час достигання ягід, закласти в горщик, залити двома літрами води. Випарити в печі(духовці) наполовину. Той літр випивається за день. Пити два тижні, далі - два тижні - стебло з листом чорниці, зібраної під час цвітіння. Далі – два тижні – коріння козельців справжніх.

Я ж сьогодні, за татовим досвідом, готую на зиму такий дивовижної цілющості й смакоти чай. Рветься зі стеблом і достиглими ягодами суниця, малина, чорниця й ожина, додається стебельце меліси справжньої, м’яти холодної, чебрецю.

На здоров’я!

 

Післяслово автора. Ожина, всім відома рослина з довгими, дещо колючими батогами, розповсюджена практично в усіх гаях Бахмаччини. Ягода темно-фіолетового кольору.