Ладин цвіт - латаття, лілія водяна, купава

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Вперше я доторкнувся цілющих властивостей латаття білого уже зрілим. Матінка мого приятеля з Ріпиного хутірця користувала своїх подруг при запаленнях жіночих органів, при ерозіях шийки матки саме водяною лілією. І завжди з успіхом. Отож, береться старий (він схожий на бурячок) корінь купави білої, добре подрібнюється, й чайна ложка його заливається 0,5 л окропу. Кип’ятиться на водяній бані до 10 хвилин. Настоюється вкутаним до охолодження. П’ється, як казали Лідія Степанівна, по три невеличкі ковточки 4 рази в день, незалежно від їди, водночас цим же напаром спринцюються. Бажано в цей час уникати любощів. Горілчану настоянку /1:3/ вживають по 1 десертній ложці тричі на день, три тижні.

Астма бронхіальна, радикуліт, ревматизм,  різні суставиці. Свіжі зірвані пелюстки латаття настоюють, /1:3/ на 60% спирті, в посудині з темного скла, два тижні. Старанно втирають під час нападів болю, кашлю.

Нирковокам’яна недуга. 1 столова ложка сухого листя купави на 300 мл окропу. Настояти ніч. Пити по дві столові ложки тричі в день два тижні, тиждень - перерва й повторити те ж саме з плодами, а краще - з коренем шипшини. Листя, напарене в гарячій воді, прикладають на ніч до запалених на шкірі місць.
 
Безсоння, нервові зриви. 1 чайну ложку пелюсток залити 250 мл окропу. Прокип’ятити до 5 хвилин. Настояти вкутаним до охолодження. Пити з другої половини дня: о 15-й та о 19-й, за годину перед їдою, а перед сном – через годину після їди. По 1 столовій ложці, два тижні. Тиждень - перерва, й повторити лікування глухою кропивою п’ятилопатевою.

Серцева недостатність. Взяти по дві столові ложки квіток латаття білого та квіток глоду. Залити 400 мл окропу. Настояти вкутаним до охолодження. Вживати по 1-2 столові ложки кожні дві години.

Квіти вживаються при надмірній збудливості, безсонні, лихоманливих станах, маткових кровотечах.

Увага! Латаття біле - отруйна рослина. Тому користуватися нею  варто дуже обережно, до точності дотримуватись приписів. І лише за порадою лікаря!

В одному ряду з лататтям білим стоїть й латаття жовте, або ж глечики, чи водяна жовта лілія. Дія глечиків дещо відмінна від посестри. Ще здавна його квіти і корінь використовують при враженні статевих органів різними грибковими захворюваннями, вживаючи рослину й всередину і для спринцювання. Навар кореня (1 столова ложка на 300 мл окропу) пити по 1 столовій ложці 3-4 рази в день за 30 хвилин до їди при запаленнях травного шляху, лихоманці, захворюваннях шкіри, надмірних місячних, жіночій холодності, статевому безсиллі.

Зрух (опущення дитинця-матки). Беруть старий корінь глечиків, відраховують від квітки 10 колін й відрізують аж в мулі. Ріжуть на маленькі кружальця, сушать на добре провітрюванім горищі. Дві столові ложки кореня заливають півлітрою окропу, кип’ятять на слабкому вогні до 5 хвилин, настоюють до охолодження. Вживають по 1 столовій ложці тричі в день незалежно від їди, три тижні. Тиждень перерва. Якщо є підстави, то хутірське лікарство радить такий припис: тричі в день за півгодини до їди пити по столовій ложці сиропу з свіжих листків подорожника. 10 столових ложок листків залити літром окропу, млоїти закритим 30 хвилин, відцідити. В теплий сироп додати півкіло меду й знову млоїти 30 хвилин. В теплий сироп додати 1 столову ложку духмяної селери, настояти три дні. Через 10 хвилин по вживанні сиропу випити 1/3 відвару з парила, заячої крівці-звіробою, підмаренника жовтого, гадючника в’язолистого, моріжку, кореня родовика, квітів нагідок. Взяти в рівних частинах: 2 столові ложки суміші на 0,5 л кип’яченої води, млоїти 10 хвилин. Вживати три тижні. В цей час не підіймати нічого важкого.

 Увага! Глечики теж отруйні. Суворо дотримуйтесь припису.

Латаття біле по-давньоукраїнські вимовлялося «ладаття». Вочевидь, це рослина Богині кохання Лади. Тому волхви суворо забороняли рвати це зело, як рослину особливої святості. Ще й досі старі бабусі, побачивши десь бездумно кинуту квітку латаття, скрушно хитають головою, бо ж відають, що таку людину покине лад, що рід її почне занепадати, бо ця людина відкидає від себе охоронне начало Рідних Небес.

І.Просяник, травознай