Солдатська трава

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
У програму нашого еколого-краєзнавчого гуртка входить тема:”Лікарські рослини рідної місцини”. Ми з дітьми вивчаємо їх, базуючись на таких джерелах як підручники, визначники рослин, енциклопедії, довідники, а також – на власних спостереженнях, фото, малюнках, гербаріях. Хочемо поділитися з читачами цікавою і,сподіваємося, корисною для них інформацією про одну з найрозповсюдженіших рослин на території нашого села Курінь, яку нещодавно вивчали. Це всім відомий деревій.

Багаторічна рослина, 15-60 см у висоту. З розгалуженим кореневищем. Стебло прямостояче. Листя двічі або тричі перисторозсічене. Мають лінійно-ланцентну форму. Кошики мілкі із рожево-білими квіточками. Квітує у травні-жовтні. Можна бачити на луках, пасовиськах, на галявинах, уздовж доріг. Має специфічний аромат. Зустрічається кілька підвидів. Лікарська рослина.

Народні назви цієї трави – білоголовник, кровавник, кашка, маточник, солдатська трава, тисячинець та інші.

З давніх-давен ним лікували рани. Свіжу траву товкли у дерев’яній ступі, змішували зі свіжим топленим салом і прикладали до ран. Використовували і суху траву: терли на порошок, насипали на чисте полотно, прогріте над вогнем, і ним туго обв’язували рану.
 
Письменник Іван Єфремов у книзі “Таіс Афінська” розповів, що Олександра Македонського після поранення поїли водою та вином, настояним на цій траві.

Солдатська трава – такий титул присвоєно деревію у середні віки, тому що він прискорював заживання ран.

Згадується ця рослина і в давньоруських літописах. Соком її виліковували від носових кровотеч онука князя Дмитрія Донського.

У народній медицині деревій відомий з XVI ст. Літом і зимою, у спеку і в стужу незламно стоїть серед інших рослин. Йому не страшні ні дощі, ні зливи, ні вітри, ні град, ні морози. І за природну стійкість люди називають цю рослину солдатською травою.

Допомагав пораненим і в роки Великої Вітчизняної війни. Навіть водний настій трави збільшує швидкість згортання крові на 60%, що перебільшує по силі дію розчину хлористого кальцію.

Чай з листків деревію п’ють при геморої, чиряках, кровотечах, кровоблюванні... Доза: 30 г трави на 1 л води, п’ють по три склянки на день.

Настоєм трави полощуть рот при кровотечі ясен.

При носових кровотечах узяти молоде листя деревію, легенько стиснути, щоб виділився сік і вкласти в ніздрі. Кровотеча швидко припиниться.

Маска з трави деревію допомагає при запаленні шкіри, звужує пори та виводить вугрі, маску готують так: посічені квіти та листя розпарюють, проціджують. До напару додають трохи вершкового масла та картопляного крохмалю. Тримають маску 10-15 хв., змивають теплою водою. Вмиваються опісля водою кімнатної температури.

На Дону, Кавказі, в Молдові траву використовують як приправу до м’ясних та овочевих страв.

Відвари та настої застосовують у боротьбі з шкідливими для рослин комахами.

Л. Лещенко, с. Курінь