Цілющих сил буяння

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Паморочмо пахнуть луки, аж подих забиває від конюшинової, чебрецевої, таволгової духм’яні. Маківка літа. Благодатні дощі влили животворні сили в кожне стебельце, і воно тягне до сонця щедрого свій квіт. Пирски бджіл. Золоте басовите соло джмелів. Час сіножатей, час травозборів цілющих.

Пам’ятається, як з татом йшли ми на залізничну брівку. “Кінь за ділом, лоша за безділлям!” Бо вся моя робота - розіслати покоса, за батьковою шпаркою косою, і визбирати червоно-кров’яні пирски суниць. “Той хто вволю з’їсть лісової малини та суниць – тому не потрібен курорт!” – наголошували тато. Бо ж в них є все, що потрібно для омолодження людського тіла. Додому ж ми верталися з чебрецями. Ішли повз молодий боснячок. Наламували на бокових гілочках молоді відросточки. Мама готували з них цілющий сироп. Гасить будь-які бронхіти, кашлюки, навіть задавнені.
 
Береться по 300 грамів чебрецю та однолітків сосни, заливається щоб покрило, десь двома літрами води. Настоюється ніч (дванадцять годин). Доводиться до кипіння й кип’ятиться на слабкому вогні годину, відціджується. Сировина (рослинна) викидається, а в зеленкувату рідину розчиняється 2 кілограми цукру. Тобто 1:1. Й знову кип’ятиться на слабкому вогні годину. Як вихолоне, додається 50 г спирту, в розрахунку на 1 літр сиропу. Це для дорослих. Для діток же без спирту. Розливається в майонезні баночки. Зберігати в холоді. Вживати під час зимових кашлів по чайній ложечці 6-7 разів, нічим не запиваючи, протягом дня. Десь саме таким чином роблять пектусин, але вже з сухого чебрецю. А тут він ось - в квіті, з усіма ефірними оліями, в сотні разів цілющіший. Сам же чебрець, висушений на горищі, без доступу прямого сонячного проміння (так сушаться всі трави й квіти), застосовується в зборах протигрибкових, при лікуванні золотухи, запаленнях жіночих сечостатевих органів, при випадінні волосся, при захворюваннях очей. І що особливо цінно – при алкоголізмові. Але тут в зборі з полином срібним чи золототисячником: 4 частини чебрецю, 1 частина полину, взяти 1 столову ложку збору на склянку окропу. Настояти, до охолодження вкутаним. Пити по 1-2 столовій ложці три-чотири рази в день. Із золототисячником краще вживати полин. Теж 4:1.

Але зауважу, це лише у тих випадках, коли випивоха сам хоче покинути пити.

А на узліссях в гаях, та й чи не в кожній садибі, цвіте білими багатими шапками бузина. В княжій Україні цю рослину називали звучно – божина. В ній за повір’ям селилися душі пращурів. Тому дерево навіть по сьогодні ніхто не рубає в нас. Квіти цієї рослини в народнім лікарстві застосовують як відхаркувальний, потогінний і жарознижуючий засіб при простудних захворюваннях, кашлях, утрудненому диханні. Вживають як чай, разом з малиновими гілочками чи висушеними ягодами (можна й корінням). Китиці рвуть, звільняють від плодоніжок обережно, щоб не струсити пилку, розстеляють на провітрюванім горищі на білому папері, щоденно перевертаючи. Висушують гарно, бо при недосушуванні навіть в ситцевій торбині сировина може зіпріти й втратити свої лікувальні властивості. Проте мало хто знає, що з отих квіткових кетягів бузини роблять дивовижного смаку настій, що повертає втрачені сили. 5-6 кетягів квітучої бузини, обережно, щоб не струсити пилок (саме він й цінний), заливають в трилітрівці перевареною холодною (ледь теплою) водою, в якій розведено склянку цукру. Й ставляють в холод на 3 дні. За два дні випивають, бо вже на п’ятий день настій стає киселюватим.

Цвіте на піщаних галявах і нечуйвітер волохатий – маленька кульбабка на тендітній ніжці. Збирають усю рослину з коренем. Використовують при жовтяниці (гепатиті), при виразках шлунка, сечокам’яній недузі.

Ми вже всі звикли до конюшини, а втім це дивовижні за своєю потужністю рослини. Криваво-червона лугова (не плутати з посівною) - незамінимі ліки при атеросклерозові головного мозку. Заповнюється квітом посудина по плечата, заливається горілкою. Настоюється в темряві три тижні. Вживається по 40 крапель на воду двічі в день при памороченні, шумі у вухах. А посушені квіти чудово чистять кров, гарні помічники при легеневих недугах. Біла ж конюшина повзуча, або ж головатень, зупиняє будь-які кровотечі, відновлює втрачені сили, гоїть довгонезаживаючі рани. Незаміниме при отруєннях.

Гадючники ж чи таволга найліпше розріджують кров. Їх волоття сушать, підвісивши за корінці.

Трави відцвітають швидко. Не гайте часу, бо те, що зібране своїми руками, є встократ цілющим.

І. Просяник, травознай, с. Курінь