Ті, хто 20 років тому створював Народний Рух України, навіть не думали, що через 20 років відзначатимуть офіційно на державному рівні виконання Указу Президента незалежної України. Тоді участь в Русі наражала на можливі неприємності (втрата роботи, наприклад) і навіть небезпеки (прискіплива увага з боку КДБ та міліції, адміністративні арешти), тим більше, що ніхто не знав, що все закінчиться перемогою та здобуттям незалежності, а не поразкою, за якою настануть нові хвилі репресій, сибіри, табори. Усі ці небезпеки тоді здавались реальними, тож участь у створенні НРУ свідчить про певний героїзм (чи хоча б хоробрість) перших рухівців, який нині відзначають нагородами та вдячними словами. З огляду на те, що головна мета творців РУХу – незалежність України – була досягнута, ми тішимося з офіційного відзначення створення НРУ, але святкування те з гірким присмаком. І не лише тому, що часто з трибун гарні слова про РУХ говорять ті, хто 20 років або не мав жодної причетності до предмету святкування, або навіть боровся тоді з РУХом, засуджуючи „українських буржуазних націоналістів”.

 

На жаль, інша мета Народного Руху залишилась не досягнутою. Адже РУХ боровся не лише за те, щоб Україна постала на карті світу, але й окреслив, якою має бути ця держава. Пройшло 20 років, а Україну і досі не можна назвати ні демократичною, ні європейською, ні вільною економічно, ні навіть українською. Вона і досі багато в чому нагадує той СРСР, з якого вирвалась і який, за великим рахунком, і розвалила своїм виходом.

Згадується, що саме у ті дні, коли створювався РУХ, українці відкривали для себе невідомі раніше імена державних та громадських діячів, письменників, поетів та митців. Бо в Радянському Союзі практика боротьби з історією була нормою. Люди, які з якихось причин не відповідали стереотипам радянської історіографії, відкидалися у забуття. Була собі людина, щось творила, робила, але потім раптом повелася не так, як хотілося червоним, чи просто комусь солі на хвоста насипала, і ось вже її твори ставали „не такими” і ретельно приховувались від людей. А скільки таких людей втрачали посади, роботу, навіть підрахувати неможливо.

Сьогодні на організованих владою урочистостях, з нагоди 20-річчя створення Народного Руху, відбувається нагородження перших рухівців державними відзнаками. Засмучує саме те, що ті люди, які 20 років тому проводили акції по засудженню РУХу, нині вирішують, кому роздавати нагороди у зв’язку з його двадцятиріччям.