Роздуми старого солдата

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Що ж сьогодні, коли надходить 65-та річниця нашої перемоги, не дає спокою колишньому гвардійцю, який пройшов через полум’я Другої світової війни?

 Насамперед, окрім багатьох проблем, які є у кожної людини і в кожній родині, страшенно турбує безпорадність влади, що безплідними чварами загнала державу в глухий кут, заради особистого збагачення та місця на владному Олімпі. Усі без виключення попередні вожді довели Україну до катастрофічного стану промисловості та сільського господарства, зубожіння народу. Сьогодні 50 сімей в Україні тримають в своїх кишенях всі фінансові потоки і національні природні ресурси, а валюту, висмоктану з країни, вони тримають в офшорних зонах без оподаткування. Хто ж вони, ті багатії? В основному це колишня комуністично-комсомольська номенклатура з верховної піраміди, яка вела нас до „світлого майбутнього”, та їх чада.
 
 Вони приватизували майже задарма фабрики та заводи, які будувались попередніми поколіннями, в тому числі й нашим, викинувши тисячі трудівників на вулицю. Одні стали надбагатими, а більшість – просто убогими. А законно їхні інтереси захищають куплені ними депутати, яких нібито в насмішку називають „народними”.

Останні події у Верховній Раді показали в черговий раз хижацький оскал багатьох з „народних”.
Ці ж події змушують нас серйозно задуматись: яким же компасом керуються  штурмани нашого дрейфуючого корабля? А чи приємна буде гавань, де маємо кинути якір? Треба пам’ятати, що шторми не обминуть тих, хто помиляється. А ще слід не забувати, що й ті, хто віддав за цю землю життя і кров свою, нібито дивляться на нас – чи не осоромимо їхню честь негідними діями?

  Болить, болить серце старого солдата за свою Україну, за її шлях, за молодь, яку кидають в безодню життя - виживання, де так легко схибити. За молодих найболючіше - чи думають про них ті, хто своїх чад за кордони влаштовують або під своє крильце тепле, ті, хто так гарно перед виборами співає, хто потім нами керує?

Отакі несвяткові думки перед святом оволодівають душею старого солдата, і не віриться у щирість тих, хто буде знову гарно вітати нас з високих трибун, хто обіцятиме знов „краще життя прямо зараз”.

 П.А.Лук’яниця, ветеран війни, м.Бахмач