Шановна редакція газети „Порадник”!

Ви зверталися до своїх читачів з проханням надсилати відгуки на публікацію „Бахмацьке коріння”. Передплачую вас давно і читаю все з незмінною цікавістю. Та цей допис зачепив просто за живе, оскільки добре знаю самого автора і те, про що пише Володя Оверченко, близьке чисто по-людськи. Із старшою сестрою Володі, Вірою ми в юності були близькими подругами, однокласницями - навчалися в школі №5. Жили вони тоді по вулиці Шкільній, часто бувала у подруги вдома, добре знаю їх батьків, рідних. І так цікаво тепер читати спогади Володі, наче поринаєш у минуле, гортаєш сторінки книги життя. Вважаю, такі живі матеріали й потрібні газеті, адже вони – про звичайних людей, що живуть поряд з тобою, про їхні радості й печалі, такі близькі тобі, це – справжнє життя без прикрас і фальші. Тепер відкриваю „Порадник” ще з більшим нетерпінням – коли ж буде продовження...