Проживаю я в Бахмачі, а родом із Тиниці. Як пенсіонер, а крім того, ще й як дитина війни та ветеран праці, маю право на пільговий проїзд в автобусах приміського сполучення. У виконкомі Бахмацької міської ради отримую талони, за якими їжджу кожного вівторка в рідну Тиницю.

Це було пізньої осені. Того дня, як завжди, доїхав на маршрутному автобусі, провідав своїх знайомих і повертався додому. Зайшов у рейсовий автобус марки ПАЗ, який їхав до Бахмача із Терешихи, у ньому було тільки дві пасажирки-жінки. До салону увійшов водій, котрому я пред’явив талон на проїзд і два посвідчення - пенсійне і ветерана праці. Він, не дивлячись на мої проїзні документи, кинув мені їх в лице зі словами: „Пусть тебя возят те, кто дал тебе эти документы!» Я не встиг навіть що-небудь відповісти, як водій, схопивши за куртку, виштовхав мене з автобуса так, що я аж спіткнувся і упав. Після цього викинув мої речі. Я залишився лежати на землі, а він зачинив двері та й поїхав із двома пасажирками у напрямку Бахмача.

 

 Я людина немолода, мені 75 років, тож не міг нічого вдіяти проти такої жорстокості. При цьому водій порвав мені замок на куртці, і я змушений був ще й витрачатись на вшивання замка, а 70 гривень з моєї пенсії у 830 грн, повірте, немала сума. Два дні після цього я перебував у стресовому стані. Як же можна так образити людину! Мені образливо не лише за себе, а за таких же ветеранів, бо таким вчинком ця бездушна людина плюнула в обличчя всім людям, які свої кращі роки поклали на те, щоб захистити і відбудувати країну, в якій він живе. І тільки тому й хочу, аби цей мій лист був надрукований. Щоб таке не повторювалося, а може, щоб йому хоч зараз стало соромно. Я сам відпрацював 40 років за кермом вантажного автомобіля, скільки разів підвозив „голосуючих” на дорозі, нікого в житті не образив, а тут таке на старості літ.

Після мого звернення за захистом у Бахмацьку прокуратуру переді мною вибачилося його керівництво, відшкодували мої витрати на куртку. Так, відтоді я спокійно їжджу щовівторка в Тиницю, без проблем, але в душі залишився немов рубець. Цього водія – Кузьменка Анатолія Миколайовича – більше не зустрічав. Не знаю, чи він ще працює, хочеться вірити, що це був єдиний і останній такий випадок. 

Від редакції. На незадовільний стан перевезень було вже багато нарікань, але ця тема залишається актуальною. Як для Бахмача, так і для дальніх маршрутів. У цьому листі, звичайно, вже просто кричущий приклад, але ж скільки пенсіонерів говорить про те ж саме. Їх не хочуть везти безкоштовно, хоча вони мають на руках талони. Можливо, ті служби, які повинні контролювати дотримання правил перевізниками, захочуть прокоментувати цей лист? Надрукуємо із задоволенням.