Грибникам у цьому році ображатися на неврожай не доводиться. Відправився на тихе полювання нещодавно і я. Маслята, бабки, польський гриб і з десяток білих назбирав години за півтори повний кошик. Пошкодував, що не дослухався поради дружини й не взяв із собою пакет, а він і справді б згодився. Дорогою додому чомусь згадався Батурин, тихенька вулиця , що носить ім’я Олександра Кодакова, згадався й сам Олександр Костянтинович, з яким приятелював. Наші відносини були не такими, щоб мав підставу говорити про пуд солі, але чаїв перепили ми досхочу. Згадав якраз і про гриби, таких смачних більше не куштував ні в кого. А наступного дня вирішив і сам приготувати дари лісу за рецептом батуринського природолюба. Але пам’ятав лише , що Олександр Костянтинович уникав консервування, остерігаючись ботулізму,який,як відомо, найчастіше і виникає у герметично закупорених банках. Мій же старший товариш був прихильником заготівлі овочів, фруктів і тих же грибів випробуваними віками дідівськими методами – солив, квасив, сушив, маринував. Гриби зберігалися в нього під поліетиленовими кришками, не втрачали своєї якості до нового врожаю. Я цьому свідок.

Олександр Костянтинович запевняв, що гриби в маринаді в погребі здатні зберігатись роками. Рецептів, на жаль, не запам’ятав, то мусив звернутись до доньки краєзнавця – Євгенії Олександрівни. Хочу поділитись почутим з читачами, впевнений,хто скористається , буде задоволений.

На 1 кілограм будь-яких відварених грибів готується маринад із таким вмістом: на 200 гр води беруть 44 грами солі, 25 грамів 9-процентного оцту та пів чайної ложечки лимонної кислоти. Додаються спеції за особистим вподобанням. Як правило, це лавровий лист, чорний перець горошок. Інколи добавляв він хмелі-сунелі, але це на смак кожного.

Подам рецепт і соління грибів. Краще для цього підходять білий та чорний груздь ( свинюхи), піддубні, рижики. Їх потрібно достатньо вимочити в холодній воді, аби позбавитись гіркоти. Кодаков вимочував гриби протягом трьох діб,змінюючи воду разів десять. Я перестраховуюсь і на свій розсуд на другий-третій день додаю у воду трохи солі. Потім вимочені гриби укладаю шарами, кожен з яких пересипаю сіллю, перекладаю листям смородини, вишні, додаю спеції: кмин, насіння кропу, перець, лавровий лист. Потім по мірі збирання грибів після згаданої обробки можна добавляти нові шари. Із спогадів Кодакова, на його батьківщині, у Калузькій області, солили гриби у дубових діжках. Він же використовував емальовану каструлю, обов’язково застосовував гніт. Після того,як гриби наберуть належної якості, для більш тривалого зберігання можна перекласти їх у скляний посуд і закупорити поліетиленовими кришками.

Даю рецепт і пригадую пригощання краєзнавця: паруюча щойно зварена картопля й окремо подрібнені, перед тим промиті, солоні гриби, заправлені олією, часником, кмином . Боже, як давно це було, а пам’ятаю як зараз.

Приготуйте, не пошкодуєте. Згадайте нашого оспівувача природи, ім’я якого носить одна з вулиць у Батурині.