Відкритий лист до депутата
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 14 червня 2013, 18:07
Шановний пане Олеже!
Звертаємося до Вас, як до останньої нашої надії. Останнім часом оптимізація, яку можна порівняти з геноцидом, дійшла й до нашої лікарні. Стаханівськими темпами готують перетворення лікарні в амбулаторію, а із стаціонару хочуть зробити паліативне відділення. А куди діватися нам, які вік відпрацювали і на сьогодні обтяжені багатьма хворобами? Де нам лікуватися, в яких терапевтичних стаціонарах? Адже як закриються стаціонари в Рубанці, Григорівці, Дмитрівці, скоротиться стаціонар у Бахмачі – то, скажіть на милість, де лікуватися нам? Де ми будемо лікувати свої серця, суглоби, хребти, шлунки і все таке інше? Адже ж більшість наших болячок потребують стаціонарного лікування. Всім нам як повітря потрібен терапевтичний стаціонар. Потрібне й паліативне відділення, але ж не замість терапевтичного стаціонару, а поруч з ним – до 10 терапевтичних ліжок потрібно додати ще хоча б 12 ліжок паліативних, щоб повністю задо-вільнити потреби в ліжках для нашої округи. І це ніяк не перевантажить бюджет, а, навпаки, допоможе вирішити багато життєвих важливих питань. Адже лікарня для нас це щось більше, ніж просто ліжко. Це надія, це наша берегиня – тут ми знаходимо притулок у час хвороби, горя, тут нас доглянуть в останні дні – найтяжчі в житті хвилини. І ось хтось недобрий зазіхнув на нашу святиню.
Друже Олеже! Ми щиро віримо у Вас і продовжуємо надіятися на ваше швидке втручання. Подав надію мораторій у першому читанні, але дуже боїмося, що стаціонар наш не втримається до 2го читання. І після прийому мораторію в цілому не буде вже жодних лікарень. Тому просимо Вас негайно втрутитися в процес реорганізації стаціонарів на Бахмаччині і не допустити їх закриття. Тому що відновити потім не вдасться нічого, і все що протягом десятиліть надбали наші предки, буде загублене.
Нашим дорогим депутатам часом важко збагнути, чому ми так тримаємося за ці стаціонари. А все дуже просто. Вони лікуються по закордонам, а нам лікуватися тут.
Тому ми бережемо, як зіницю ока, ту систему охорони здоров’я, що збереглась у нас на сьогодні, і яка, не зважаючи на цькування останніх років усіх медиків, продовжує діяти і надавати нам допомогу. З нетерпінням чекаємо відповіді.
Жителі сіл Терешиха, Рубанка, Крапивне. Ветерани праці та війни
Від редакції: Ми не могли оминути увагою цей лист. Можливо, хтось вважатиме його «ложкою дьогтю» на свято медпрацівників, та ми впевнені, що лікарям, які рятують нас і вдень, і вночі, зараз самим потрібна наша допомога і підтримка. А як ви вважаєте?