Залишимо пам’ять по собі
/ 0
- Деталі
- Категорія: Лист до редакції
- Опубліковано: П'ятниця, 02 жовтня 2020, 14:12
Передплатники „Порадника” відгукнулися на публікацію у першому випуску вересня ще й досі і надіслалють свої пропозиції, або підтримують попередні проєкти.
Голова громадської організації «За майбутнє Бахмаччини» Ігор Булах запропонував здійснити задум загиблого депутата Валерія Давиденка і висадити дерева, використавши, зокрема, молоді паростки парку Кочубея у Батурині. Подобається ідея розбити скверик у самому місті. Поділяю думку Олександра Шевченка: „ Найкраще місце – простір між житловими будинками, кафе «Буржуй» і приміщенням колишнього клубу залізничників. Простору досить, місце зручне для відпочинку і літніх, і дітей”. Це щодо скверика.
Та все ж переконаний, загиблий депутат Валерій Давиденко міркував більш масштабно. Особливої потреби увіковічнювати пам’ять про нього немає, він залишив нетлінний спогад про себе своєю депутатською і громадською діяльністю. Валерій Миколайович подав ідею, як нам залишити добрий спогад по собі. І тут солідарний із іншим дописувачем Сергієм Самусем: „Мені здійснення бачиться так. Вже пригледів кілька саджанців на власній садибі – горіх, вишні. Знаю, де можна викопати самосійні берези і дубочки. Час від часу вирушаю на Коропщину, рухаюся трасою. Колись вона приваблювала тополиновим затишком, тепер злисіла, стала одноманітною і нудною. Вирішив восени у кожну подорож брати хоча б по три деревця, саперну лопатку і баклажку води. Осінні посадки вирізняються високою приживлюваністю”.
Якби знайшовсь організатор зібрати бажаючих виїхати на посадку дерев, наприклад, вздовж автотраси. Час летить стрімко, осінь вже стукає у вікна дощами. Потрібно квапитися. А так хочеться виїхати гуртом. Самотужки двічі-тричі попробую виїхати з саджанцями, із заступом, з водою, може, вдасться посадити хоча б десяток деревець. Громадою зробили б більше. Давайте залишим добру пам’ять по собі.
Іван Костриця