Адресу вашої газети знайшла в Інтернеті. Я, Пявка  Ганна Іванівна, проживаю в Глухові. Нещодавно ми відсвяткували 300-річчя нашого міста як гетьманської столиці. Наша районна газета «Народна трибуна» об’являла конкурс на кращий вірш про Глухів та гетьманські часи. Один з моїх віршів (надсилала три) журі визнало переможцем, я отримала приз, подарунок. То я подумала, може і вам буде цікавим мій вірш?.. Я багато читала про ті далекі події, особливо запало в душу про Батурин, Мазепу, Мотрю...

... Про себе: пенсіонерка, вчителька, 20 останніх років працювала викладачем Глухівського педагогічного інституту (тепер університету).

Чи знаєм ми історію Вітчизни,
Людей звитяжних, що нам дух гартують
Та мужності і сили надають нам?
Мазепа, Чечель, спалений Батурин...
  Чи ми шануєм їх, чи пам’ятаєм,
  Чи пронесем цю пам’ять крізь століття?
  Чи у житті, де правди не хватає,
   Киваєм на часи, на лихоліття?
Є в пам’яті Батурина неслава.
То зрадник Ніс, то Чечель вірив в кума,
А він продав його стрільцям без жалю.
Чомусь не переводяться Іуди.
  Ми чечелівський подвиг не забудем,
  Бо він прекрасний в мужності великій,
  В жертовності та відданості, дружбі.
  На смерть його з плачем дивився Глухів.
Та ж предки Чечеля відомі здавна,
Уславились з Хмельницьким в перемогах.
А ми що зможем передать нащадкам -
Байдужість та покору безвідмовну?
   Батуринська земля просякла кров’ю,
   Не зміг вогонь все випалить дощенту,
   Пливли по Сейму шибениці воїв,
   Ридав Мазепа на землі стражденній.
Мазепинці страждали та вмирали
В катівні лебединській та в Сибіру -
Полковники славетні та незламні,
Старшина та козацтво мужнє, вірне.
    І майже 300 років дух Мазепи
    В Румунії томився у Галацу,
   Лише бузок розрісся й гарно квітне
   Навкруг руїн гетьманського палацу.
Найперші знаки шани в Україні -
В Мазепинцях погруддя, де родився,
Та на купюрі, що у десять гривень,
Високочолий гетьман задивився
   На землю рідну, вільну Україну,
   Про неї він так мріяв та боровся,
   Із закликом, щоб вольності і віру
   Нащадки берегли від орд чужинських.
В Софіївськім соборі в дні святкові
Гуде, бринить, співає дзвін  «Мазепа» -
Дар гетьмана високий і духовний,
Як пам’ять про далекі дні славетні.