Райдужні крила

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Двоє друзів-альпіністів тренувалися в горах Алатау. Якось, коли вони розпочали чергове сходження, несподівано зірвався вітер і нагнав хмари. З кожною хвилиною він посилювався.

- Може, спустимося? – запропонував товаришеві Василь.

- Ти що! Я люблю екстрим! – не погодився Руслан і хвалькувато додав: - Хочеш, то вертайся сам.

- Е, ні! Скільки років ми з тобою разом. Що ж, спробуймо ризикнути!

Усміхнувшись підбадьорливо один одному, друзі подерлися вгору.

...Загуло так, що Руслан від несподіванки обхопив руками голову, забувши про знаряддя. Присів. Вітер крутонув повітрям, підхопив Руслана і ...поніс.
 
-А-а-а!- тільки й встиг вигукнути любитель екстриму. Вітер крутив ним, як сам того хотів. Останнє, що відчув Руслан – це дикий біль у всьому тілі.

...Привів до тями хлопця шурхіт. Він розплющив повіки і побачив неподалік двох дивних істот, схожих на людей, з райдужними крилами за спиною.

-Ангели...- подумав Руслан і знову знепритомнів. Очуняв він від дотику. Перше, що побачив бідолаха-альпініст, - була дівчина, одягнута у різноколірний блискучий комбінезон. Довге волосся струменіло по плечах і здавалося золотим. Великі голубі очі випромінювали доброту і ніжність. З-за спини виглядали райдужні крила, як у великого барвистого метелика.

- Скажи мені, ти – ангел? – тихо запитав Руслан.

І, дивина, дівчина відповіла йому, не відкриваючи рота, неначе розмовляла з ним подумки.

- Ні, не ангел. Та не хвилюйся, ти у цілковитій безпеці. Ми допоможемо тобі. Твоя провина, друже, у тому, що ти не дослухався попередження природи. Ось чому з тобою і стався такий прикрий випадок. Ми тебе підлікуємо і повернемо додому, у твій земний вимір і час.

- О! То виходить я не на Землі? То де саме?

- Ми – діти Сонця. Живемо у світі, який паралельний земному. Наші вчені витягли тебе з полону буревію.

- А де мій товариш? Що сталося з Василем? – занепокоївся Руслан.

- І про нього не хвилюйся. Твій друг неушкоджений, тільки він залишився на Землі. Згодом ти зустрінешся з ним.

- Дякую, красуне, ти мені нагадуєш казкову дівчинку-метелика або ельфа, тільки збільшеного.

- Так, - усміхнулася незнайомка, - проте ми відрізняємося від них. Зовні ми схожі на вас, землян, однак наше життя не схоже на ваше. Ми живемо завдяки Сонцю. Тут у нас цілодобово день. Ти звернув увагу на мій одяг? Ми всі носимо ось такі комбінезони...

- Пробач, - перервав її Руслан,- а для чого вам крила?

- Молодець, слушне запитання. Землянин Альберт Ейнштейн, за вашим літочисленням, у 1905 році довів, що сонячне проміння за будовою є водночас хвилями й частинками – квантами – маленькими порціями енергії. Ти маєш знати, що кванти з різною енергією сприймаються людьми як світло різного кольору.

- Згадав! Згадав! – не втерпів Руслан. – Світло різного кольору взаємодіє з деякими речовинами та металами, викликаючи відповідну реакцію. Так це ж зі шкільного курсу фізики.

- Не напружуй пам’ять, - порадила Сонячна дівчина, як устиг її назвати Руслан. – У тебе травма голови. Ти все правильно розумієш. Я поясню далі. Приміром, світло синього кольору, яке освітлює метал, сприяє виникненню в ньому електроструму. Ось чому одяг у нас різноколірний. У тканину вплетені дротинки з різних сплавів металів. При дії на них квантів з різною енергією виникає електрострум різної напруги. До нашої шкіри прикріплені спеціальні пристрої, які переробляють порції напруги, живлячи наші органи. За бажанням ми можемо спрямувати певну кількість переробленої сонячної енергії у блок моторчиків, які вмонтовані у крила. Крила приводяться у рух, і ми маємо змогу літати. Пересуваючись таким чином, ми не шкодимо довкіллю.

- Як цікаво! А ти можеш показати мені вашу країну?

- На жаль, я не маю на те права. Поки що...

...Згодом Руслан повернувся на Землю. Зустрівся з Василем і розповів йому про свою неймовірну пригоду, про країну дітей Сонця.

Ліана Лещенко, с. Курінь