Мишка в лісі Курінськім жила. Хатинка у неї маленька була. Мишка її прибирала щодня: віконця протирала, підлогу замітала і трав’яним килимком застеляла.

До Мишки приходила у гості жабка Квакля. Як ішла, гостинця Мишці завжди несла: мушку, травинку, смачну зернинку.

Мишка подружку радо стрічала: столика скатертиною накривала, посуд розставляла й щиро пригощала.

 

Одного разу, коли жабка у гості до Мишки ішла, її по дорозі Лисичка підстерегла. Тишком-нишком за нею пішла.

А Квакля нічого не чула й не знала, яка біда її доганяла.

Ось недалечко вже хатинка мишача.

Тут Лисичка підстрибнула і Кваклю за лапку куснула. Але не впіймала.

Жабка закричала, Лисичку злякала.

Мишка крик почула і бігом до жабки чкурнула.

Подружку на спину взяла і до хатки понесла.

Кваклі ранку настоєм звіробоя промила, чаєм з м’яти напоїла.

Залишилась жабка у Мишки жити. Удвох веселіше.