Шарфик для гусіньки

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
(казка Курінського лісу)

Жила на світі маленька Гусінька. Була вона смугастенька – на білому тільці чергувалися голубі та чорні смужечки. А на голівці ріс невеличкий чубчик.

Минуло тепле літечко, осінь холодна настала, а Гусінька трохи забарилася – не встигла окуклитися, тобто замотати себе у кукіль. Ой, що робити? Звернулася вона у кілечко під листочком, що упав на землю з клена. Лежить та й тремтить від холоду. Аж раптом чує, що хтось той листочок піднімає.

- Хто там? – питає Гусінька.

- Це я, Павучок, - почулася відповідь.

- А що тобі треба?

- Нічого, просто хотів побачити, хто це під листочком ховається, бо чомусь він трясеться.
 
Дивиться Павучок на Гусіньку, а у неї з очей сльози: кап-кап, кап-кап...

- Мені так холодно, - дрижить її голосок.

- Не сумуй, - впевнено мовив Павучок, - я допоможу тобі. Хочеш, сплету тобі теплий шарфик? Ти в нього замотаєшся та й перезимуєш.

- Ой, який ти жалісливий. Буду тобі дуже вдячна.

Почав Павучок снувати павутинку своїми вправними лапками. І ось... готовий теплий шарфик! А який же гарний, візерунчастий!

Замоталася Гусінька у чудовий теплий одяг, він її всю й покрив. Визирає з-під нього, Павучку дякує. А той,  радісенький, що зробив корисну справу,  побіг далі.  Може, ще десь хтось його допомоги потребує? Треба поспішати  добро робити.

Л.Лещенко, с.Курінь