Мурашина хатка

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Сосновичок познайомив мене з Лісовиком-чарівником. Лісовик-чарівник добрий. Він може змінювати свою зовнішність: то листом стане, то вороною полетить, то камінчиком покотиться. А ще є у нього пір’їна. Як задумає Лісовик що, то махне тією пір’їною, і задумане здійснюється. І одного разу Лісовик-чарівник допоміг мені й Сосновичку потрапити... Куди б ви думали? У мурашник. Так- так, у самісінький мурашник.  Ми із Сосиовичком попросили його, щоб він зробив нас  маленькими,  як  мурашки. Лісовик-чарівник   виконав наше прохання. За допомогою пір’їни ми стали малесенькими і пройшли у мурашник.

Мурашник знаходився у старому  пеньку.  Пройшли ми трохи головним ходом, а там мурашки бігають. Та не просто так бігають, а хто відерце з водою несе, щоб мити підлогу у своїх кімнатах, хто підмітає, хто сміття виносить.
 
Ходимо ми із Сосновичком, дивуємося: як у мурах все чисто та гарно. Одні малят мурашиних виховують — то вихователі їхні; інші на гусені їдуть, суху траву везуть, щоб було чим топити піч у холодні зимові вечори. Побачили ми і мурашок-скотарів. Вони розводять тлю, доять її. Тля виділяє солодку рідину, яку мурашки полюбляють пити. Одна мурашка побачила нас, підбігла:

— Ви до нас у гості прийшли? — запитала.

— У гості, — відповіли ми.

— То ходім зі мною. Я вам усе покажу і розкажу.

Зайшли ми і в комори мурашині, і в навчальні кімнати. Чисто кругом,  прибрано. Затим повела нас знайома мурашка у їдальню. Там столи накривають на всю велику мурашину сім’ю.  Усе літо мурашки заготовляють корм собі на зиму:  трави насушили,   пилку квіткового,  насіння. Взимку мурашкам є що їсти. Запросили нас мурашки до свого столу. Щиро пригощали, розповідали про літні пригоди. Сподобалося нам із Сосновичком  у мурашнику. Ми розпрощалися з гостинними господарями і пішли до виходу.

Лісовик-чарівник збільшив нас. Поцікавився, чи задоволені ми прогулянкою.

— Дуже, — відповіли ми. — Мурахи — цікаві істоти.

— В природі все цікаве, — сказав Лісовик-чарівник. Махнув пір’їною і злетів метеликом.

Ліана Лещенко, с. Курінь