Частиною шостою ст. 179 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. та п. З ст. 25 Закону «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

 

Ця відпустка надається за заявою повністю або частково в межах установленого періоду, тобто на термін, зазначений у медичному висновку (довідці ЛКК), та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця.

Згідно зі ст. 181 КЗпП України відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати, на підставі медичного висновку - до 6 років, зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за   спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в  період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.