Відповідає В.І. Ткаченко, начальник районного управління юстиції.

Право працівників, які працюють за трудовим договором (в тому числі сумісників), на відпустку визначено ст.2 Закону України «Про відпустки», за якою громадяни України, котрі перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та галузевої належності, мають право на відпустку. Це право забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом. 

 

До стажу, що дає право на щорічну відпустку за сумісництвом, зараховуються відпрацьовані працівником - сумісником дні, незалежно від тривалості зайнятості працівника протягом робочого дня.

Ст.10 Закону передбачає право на одержання сумісниками щорічної основної та додаткової відпустки повної тривалості в перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві водночас із відпусткою за основним місцем роботи.

Оплата відпусток провадиться згідно зі ст.21 Закону, за якою заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніш, ніж за три дні до її початку, а порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток та виплати компенсації за невикористані дні відпустки встановлює Кабінет Міністрів України.