Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, підсумки 2013 року

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

З січня 2013 року вступив у дію Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».


Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).


Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що «Державна реєстрація покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення додаткових гарантій для них.


Державна реєстрація прав зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю.


Лише зареєстровані права мають юридичну силу перед іншими (третіми) особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вони належать згідно з дійсними документами, які відповідають вимогам законодавства».


Упровадження в дію цього Закону відбувалось дуже важко, і лише завдяки наполегливості Міністерства юстиції України та особисто Міністра юстиції України вдалося таки запровадити в життя Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.


Органи БТІ не тільки на 1 січня 2013 року, але й до цього часу не передали реєстраційні справи до Державної реєстраційної служби, і якщо хто пам’ятає, то на початку року керівник Київського БТІ навіть дозволив собі на одному з телеканалів навіть заявити про те, що Реєстр речових прав технічно не готовий, а нотаріуси взагалі, як державні реєстратори, «безграмотні».


Але попри все Державний реєстр речових прав запрацював, нотаріуси, як спеціальні суб’єкти, на яких покладаються функції державного реєстратора прав, успішно впорались із завданнням, поставленим перед ними державою.


І на сьогодні офіційна статистика говороть про те, що нотаріуси, на яких покладаються функції державного реєстратора прав, проводять державну реєстрцію до 40% від загального обсягу державної реєстрації.


Сама ідея впровадження Реєстру речових прав на нерухоме майно мала на меті спростити державну реєстрацію, впровадити таке собі «єдине вікно», тобто нотаріус, посвідчивши правочин, одночасно провів і державну реєстрацію права нового власника на це майно.


Звертатися до нотаріусів за проведенням державної реєстрації прав необхідно у наступних випадках:


1. Проведення державної реєстрації права власності перед вчиненням певної нотаріальної дії, у разі якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, тобто до 1 січня 2013 року;


2. Проведення державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва.


Увага. Державна реєстрація права власності у випадку № 1 проводиться нотаріусом виключно у період встановлення нової системи державної реєстрації прав. У подальшому, за наявності відомостей про право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі прав, нотаріусом проводиться державна реєстрація прав виключно у результаті вчинення нотаріальної дії.


М.Зацерковний,
приватний нотаріус Бахмацького районного нотаріального округу, член Нотаріальної палати України