Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
/ 0
- Деталі
- Категорія: Юридична консультація
- Опубліковано: П'ятниця, 29 вересня 2017, 08:50
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав;
Загальними засадами державної реєстрації прав є:
1) гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов’язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Державній реєстрації прав підлягають:
1) право власності;
2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону;
3) право власності на об’єкт незавершеного будівництва;
4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв’язку, залізничні колії. Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об’єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. До Державного реєстру прав не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.
Однією з новел у сфері державної реєстрації прав є Заборона вчинення реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Заборона вчинення реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є відносно новим поняттям у порівнянні із застосуванням цього засобу захисту прав у сфері державної реєстрації юридичних осіб.
Майже така сама функція на сьогодні з’явилась і в процедурі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Реалізована ця норма у двох формах: у формі особистого волевиявлення власника об’єкта нерухомого майна та у формі рішення суду, яким встановлено таку заборону.
Насамперед варто звернути увагу на те, що не треба плутати заборону відчуження нерухомого майна із забороною вчинення реєстраційних дій. Адже при забороні відчуження нерухомого майна правомірним є внесення відомостей про власника об’єкта нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів та внесення відомостей щодо інших заборон стосовно того ж майна, а при забороні вчинення реєстраційних дій забороняється вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрація прав, обтяжень, змін тощо) до моменту закінчення дії заборони.
На реєстрацію заборони вчинення реєстраційних дій може бути подана як ухвала суду загальної юрисдикції, так і ухвала адміністративного суду. Будь-яке забезпечення має тимчасовий характер.
Отже, рано чи пізно до реєстратора, який вносив відомості до бази даних заяв, або до іншого реєстратора, може звернутись особа для реєстрації припинення заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій. Це може статися у таких випадках: ухвала оскаржена до суду вищої інстанції та скасована; ухвала скасована тим самим судом, який її виніс; заходи забезпечення позову скасовані у зв’язку із закінченням судового розгляду справи, постановленням рішення по справі, закриттям провадження у справі.
М.Зацерковний,
приватний нотаріус