Деякі актуальні питання реєстрації прав на земельні ділянки

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

 

 

 

Щодо використання відомостей Державного земельного кадастру під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.


Загальною засадою державної реєстрації прав є гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, стаття 3 Закону України «Про державну реєсстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».


Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує, зокрема відомості Державного земельного кадастру.


Пунктом 10-1 Порядку встановлено, що під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.


При цьому абзацом третім пункту 12 Порядку встановлено, що у разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 року № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.


За таких умов, у разі виникнення ситуації, коли відомості Державного земельного кадастру містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, наприклад, наявні лише прізвище та ім’я власника земельної ділянки, державний реєстратор має сформувати повідомлення до державного кадастрового реєстратора про уточнення інформації стосовно суб’єкта речового права, у тому числі в паперовій формі за відсутності технічної можливості подання такого запиту в електронній формі;


- зупинити розгляд заяви (у разі, якщо до закінчення строку розгляду заяви відповіді на повідомлення не надійшло);


- отримати відомостей від державного кадастрового реєстратора, необхідних для прийняття рішення;


- відновити розгляд заяви – у разі коли державним реєстратором приймалося рішення про зупинення розгляду заяви.


При цьому слід звернути увагу, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав використовує як відомості, отримані з Державного земельного кадастру, гак і документи, подані безпосередньо заявником. Саме тому державний реєстратор направляє державному кадастровому реєстраторові повідомлення про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі виключно у разі, коли у сукупності з відомостями, що містяться у поданих заявником документах, відомості з Державного земельного кадастру є неточними або неповними.


Наприклад, якщо для проведення державної реєстрації права власності заявником подано державний акт про право власності на земельну ділянку, який містить відомості про прізвище, ім’я та по батькові власника земельної ділянки, а у відомостях, отриманих із Державного земельного кадастру містяться відомості тільки про прізвище та ім’я, водночас є відомості про номер та серію державного акта про право власності на земельну ділянку, що повністю співпадає з державним актом, поданим заявником, то необхідність в подані повідомлення державному кадастровому реєстраторові про уточнення відомостей відсутня.


Окремо звертаємо увагу на питання «повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження». Саме з метою забезпечення суб’єктів цивільно-правових відносин повними відомостями про зареєстровані речові права на земельні ділянки, також відображаються і у Державному земельному кадастрі, Порядком передбачається наповнення Державного реєстру прав відомостями про співвласників земельної ділянки у разі звернення одного із них за проведенням державної реєстрації права власності та відомостями про суб’єктів інших речових прав щодо такої земельної ділянки. Зазначені положення знайшли своє відображення у пункті 20 Порядку.


У такій ситуації не потребується подання додаткових заяв від співвласників чи користувачів земельної ділянки, достатньо подання заяви на проведення державної реєстрації права власності одним із співвласників, проставлення одного підпису та сплати «одного» адміністративного збору:


- отримання відомостей від Державного земельного кадастру, розгляд документів та встановлення наявності/відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, відмови у проведенні реєстрації, вчинення інших дій передбачених Законом;


- прийняття рішення про проведення державної реєстрації заявленого права – права спільної власності на земельну ділянку із зазначенням відповідної частки;


- внесення на підставі прийнятого рішення запису до Державного реєстру прав про право спільної власності співвласника із зазначенням його частки;


- внесення на підставі того ж самого прийнятого рішення записів до Державного реєстру прав про право спільної власності інших співвласників із зазначенням їх часток а також записів про інші речові права;


- видачі витягу про проведену державну реєстрацію права спільної власності за співвласником, який звертався із відповідною заявою.


Слід звернути увагу на ситуацію, яка може виникнути при успадкуванні земельної ділянки декількома спадкоємцями у різні проміжки часу.


Знову ж таки, з метою забезпечення повноти відомостей про зареєстровані речові права на земельні ділянки та для забезпечення у подальшому у разі звернення іншого спадкоємця можливості належного проведення державної реєстрації права спільної власності, державному реєстратору слід внести до Державного реєстру прав відомості не лише про частку спадкоємця – заявника, а і про частку, що залишилася за спадкодавцем, та стосовно якої інший спадкоємець в майбутньому звернеться за проведенням державної реєстрації прав. Здійснення такої процедури виключить можливість виникнення випадків, коли при отриманні витягу з Державного земельного кадастру під оформлення свідоцтва про право на спадщину, взагалі будуть відсутні відомості про спадкодавця.

М.М.Зацерковний,
приватний нотаріус Бахмацького
районного нотаріального округу