Ні для кого не буде таємницею, що у даний час відбувається масове скорочення, але, на жаль, цей процес не завжди відбувається з дотриманням законодавства. Найчастіше керівник викликає працівника і пропонує звільнитися за власним бажанням або за угодою сторін. Але це не відповідає діючому законодавству. У даному випадку звільнення працівника повинно відбуватися згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України, а саме: „скорочення чисельності або штату”. Стаття 49(2) Кодексу Законів про Працю України передбачає певну процедуру звільнення. Про наступне звільнення керівник повинен „персонально” попередити працівника не пізніше ніж за два місяця. Поняття „персонально” слід розуміти не як особисту співбесіду між керівником та працівником, а повідомлення працівника про майбутнє вивільнення цінним листом або під розпис. У разі недотримання даної процедури працівник має право звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також моральної шоди.

 

Стаття 47 Кодексу Законів про Працю України зазначає, що керівник підприємства, установи, організації зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі невиплати з вини керівника належних звільненому працівникові сум, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На моїй практиці не було жодного випадку, коли керівник підприємства добровільно виплачував працівникові середній заробіток за час затримки, тому у більшості випадків дане питання вирішується у судовому порядку. При зверненні до суду працівник має право стягнути з підприємства на свою користь розрахункові при звільненні, середній заробіток за весь час затримки, моральну шкоду, витрати, пов`язані з послугами юриста, судові витрати.

Ще одним з гострих питань є затримка виплати заробітної плати. Стаття 115 Кодексу Законів про Працю України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Якщо працівнику виплачують заробітну плату з порушенням вимог законодавства або зовсім не виплачують, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням (згідно зі ст. 38 КЗпП України). Статтею 44 Кодексу про Працю України передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок вищезазначених підстав, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.