Попередній вибір земельних ділянок для розміщення об’єктів, погодження місць їх розташування та інших питань, пов’язаних із вилученням земельних ділянок, передача земельних ділянок у власність або постійне користування, оренду, мають здійснюватися згідно з вимогами , визначеними Земельним кодексом України та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. 

 

Підставою для передачі громадянам та юридичним особам земельних ділянок державної або комунальної власності є рішення уповноваженого органу.

Земельний кодекс України містить заборону щодо використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

У зв’язку з цим, самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

З урахуванням положень Земельного кодексу України, зміст терміну «самовільне зайняття земельних ділянок» розкрито у Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

 

Таким чином, в основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення установленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них. Це може бути, наприклад, відсутність рішення місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу (надання) земельної ділянки державної або комунальної власності та правовстановлюючого документа на цю ділянку.

Згідно з статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Особи, які самовільно зайняли земельні ділянки, несуть цивільно - правову та адміністративну відповідальність .