Рачинські з Рубанки

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Подорож Бахмацьким районом

Опубліковано: Неділя, 24 грудня 2017, 10:08

Ще повесні несподіваним супутником у подорожі став давній знайомий Микола Терех. Повертався він з Ніжина. Працював з матеріалами в архіві, планував продовжити дослідження історичних документів у Чернігові. Тему вивчав цікаву - плідний слід родини Рачинских з Рубанки – сина і батька, Олександра Костянтиновича і Костянтина Олександровича. Про цю родину й сам знав чимало, але Микола Іванович „накопав” чимало цікавого. Порадив дослідникові зробити матеріал для читачів районної газети. Та розмова якось вже і затерлась, але історик про обіцянку не забув.

Якось, працюючи у столичному архіві, натрапив на знайоме прізвище. Пробіг очима рядки. Йшлося про народження сина Рачинських Сашка, йшлося за 1867 рік. Виходить, нашому славному землякові виповнилося б 150. Хоча минуло стільки літ, незаурядного рубанця пам’ятаємо ще й досі. То розповім про цей рід.

У сім’ї дворян, що мешкали в Смоленській губернії, Олександра Антоновича Рачинського та Варвари Абрамівни Баратинської (сестра відомого поета Євгенія Баратинського) народились три дочки і чотири сини, Костянтин — наймолодший з них.

Першу сільську школу в Російській імперії відкрито в селищі Татєво Смоленської губернії у 1861 році. То справа Олександра Антоновича. Майор у відставці організував її у родинному маєтку Рачинських своїм коштом. Її вчителями стали старший син Володимир і дочка Варвара. Рід цей неординарний - син Сергій Олександрович — російський учений, педагог, просвітитель, професор Московського університету, доктор ботаніки і математики, член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук. Після відставки теж навчав дітей в школі батька, де і став відомим на всю Російську імперію вчителем. Ще одна характерна деталь: при сільській Альма-матер функціонував ще й гуртожиток для дітей.

Навчаючись на фізико-математичному факультеті Московського університету, починаючи з 1861 року докторанти Костянтин Олександрович і його брат Сергій Олександрович щорічно жертвували зі своєї платні по 500 рублів сріблом на відрядження за кордон молодих талановитих співвітчизників для удосконалення в математичних і природничих науках. Це одні із перших пожертвувань братів Рачинських на освіту.

У 1862 році в житті Костянтина Рачинського відбулися визначні події, він одружився з Марією Олександрівною Дараган (єдина дочка полковника лейб-гвардії Кінно-гренадерського полку Олександра Михайловича Дарагана (1808—1844) та отримав ступінь магістра фізики.

Бабуся нареченої, Марія Дараган, мала маєток у селі Рубанка Конотопського повіту, який потребував господарського догляду. Так через два роки Костянтин Рачинський переїздить із сім’єю до Рубанки. Костянтин з великим ентузіазмом береться за управління маєтком, і вже наступного року стають помітні зміни на краще.

Наслідуючи благодійні вчинки батька та продовжуючи власну меценатську допомогу, він за власні кошти у 1866 році відкриває в Рубанці сільське народне училище. На подальше утримання якого жертвує щорічно 259 рублів.

Після створення земств Костянтина Рачинського обирають гласним Конотопського повітового земства. Він часто виконує обов’язки секретаря повітових земських зборів (не всі гласні земства мали вчену ступінь магістра). Члени Конотопського земства таємним голосуванням в різний час обирають Рачинського: членом Конотопської повітової земської управи, почесним мировим суддею, почесним членом товариства взаємного кредиту, членом повітової оціночної комісії та на інші відповідальні посади.

У вересні 1872 року Конотопські чергові повітові збори ухвалили відкриття в повіті чотирьох зразкових училищ. Костянтин Олександрович тут же просить дозволу на побудову одного з них у Рубанці за власний рахунок. Споруда мала відповідати всім тогочасним нормам. Земство пішло на зусріч проханням Костянтина Рачинського.

На приміщення витрачено більше трьох тисяч рублів, в ньому тепло і затишно, але не вистачає вчителів. Тому у 1874 році Костянтин Олександрович на засіданні повітових зборів прохає направити вчителя з відповідною освітою. Вільних випускників учительських інститутів бракувало, запропонували преміювати Рачинського, видаючи протягом п’яти років по 300 рублів на утримання стипендіата. Вибраний кращий учень рубанського училища міг навчатись у будь-якому закладі.

Конотопська повітова управа у 1880 році із-за дефіциту коштів припинила навіть найнеобхідніші розрахунки. Знаючи про скрутне фінансове становище, Костянтин Олександрович взяв у кредит 6000 рублів під 10 відсотків річних і поповнив повітовий бюджет.

У травні 1882 року Рачинського К.О. на чергових повітових зборах вибирають почесним делегатом від Чернігівської губернії для піднесення хліба-солі імператору, який проїжджав нашим краєм.

Костянтин Олександрович прожив у Рубанці 30 літ. У 1894 році отримав пропозицію міністра землеробства та державного майна А. С.Єрмолова обійняти посаду директора щойно відкритого Московського сільськогосподарського інституту. Рачинський приймає пропозицію і очолює інститут, а управління маєтком передає своєму сину, Олександру Костянтиновичу.

У сім’ї Костянтина та Марії Рачинських народились донька Марія (1865-1900) та син Олександр (1867-1941). У 1877 році сім’ю спіткало непоправне горе - померла Марія Олександрівна. Виховувати дітей Рачинський просить свою рідну сестру Варвару. Так малолітні діти потрапляють до родинного маєтку в село Татєво.

Марія та Олександр відвідують школу, що її відкрив Олександр Антонович - їх дід. Школа вражала надзвичайної охайністю і порядком, і все це підтримувалося учнями під наглядом С. К. Рачинського. Діти самі мили підлоги, вимітали сміття і пил, рубали дрова, топили печі, носили воду, ходили за провізією. Готувала учнівські обіди літня жінка - єдина прислуга і в школі, і в гуртожитку, де іноді набиралося до п’ятдесяти учнів.

Марія закінчила жіночу приватну класичну гімназію (Москва), то мала право вступати до інституту без екзаменів та додаткових перевірок. І треба ж, подалася до Першого жіночого коледжу Кембріджського університету, курс якого закінчила по факультету математики. У колі рідних та друзів її називали Маня. За спогадами сучасників, була здібним математиком.

Літом 1895 року Маня виходить заміж за Сергія (сина Лева Толстого). Шлюб виявився нетривалим, наступного року вони розійшлись. Маня виїхала до Англії, де в неї у 1897 році народився син, Сергій Сергійович. Через деякий час Маня захворіла на туберкульоз і у 1900 році там же і померла. Її поховали в церковній огорожі маєтку у с. Татєво. Опікуном Сергія Толстого призначають діда Костянтина Рачинського, який на той час працював та проживав у Москві. Внук відомого письменника Лева Толстого, подорожуючи з дідом Костянтином Олександровичем, вірогідно відвідував і маєток у Рубанці.

А Олександр Рачинський після закінчення юридичного факультету Московського університету в 1892 році розпочав службу при Міністерстві внутрішніх справ, але це не припало до душі. Пішовши у відставку, в 1895 році переїздить до Рубанського родинного маєтку, де присвятив себе громадській діяльності і сільському господарству. У вересні цього ж року Олександра Рачинського обирають гласним Конотопського повітового земства і він бере участь у чергових засіданнях сесії повітового земства.

Для рубанців та мешканців навколишніх сіл і хуторів за благодійні кошти Рачинських побудоване приміщення лікарні на 8 ліжок з аптекою та квартирою для доктора. У листопаді наступного року О.К.Рачинський просить дозволу на відкриття Рубанської медичної дільниці в новому приміщенні. Медиків бракувало, тому збори запропонували, щоб лікар Гончаров І.О., що на той час завідував медичною дільницею в Голінці, приймав хворих щотижня і тут. Тільки після медичної реформи 1898 року у створеній Рубанській медичній дільниці, до якої увійшли села Рубанка, Крапивне, Гайворон та прилеглі хутори, лікарем призначений Микола Васильович Нагорний. З приходом лікаря Бржеського Чеслава Люціановича, у 1902 році територія дільниці розширюється, до неї увійшли ще села Дмитрівка, Григорівка, Білі Вежі з прилеглими хуторами.

Таємним голосуванням Олександра Рачинського у вересні 1901 року обирають губернським земським гласним від Конотопського повіту. Обирають ще і членом ревізійної комісії повітових зборів, почесним членом опікунської ради Конотопської 4-класної промгімназії та опікунської ради Конотопської земської лікарні, повітової училищної ради, медичної комісії. Пізніше обирають почесним мировим суддею Конотопського повіту. Він часто виконує обов’язки голови та секретаря повітових земських зборів.

У щорічнику “Календарь Черниговской губернии на 1901 год” опубліковано “Список потомственных дворян Черниговской губернии, владеющих землёю свыше 100 десятин”. У ньому Рачинський О.К. фігурує, як один із найбільших землевласників Конотопського повіту, мав 2150 десятин орної землі та 60 десятин землі сіножатної.

Завдячуючи Олександру Рачинському, у Рубанці у 1906 році земство відкрило перше в повіті сільське двокласне училище. Для цього коштами мецената Рачинського перебудоване приміщення одноповерхової школи у двоповерхове. Повітова комісія обстежила приміщення і вирішила, що воно відповідає всім нормам. Працюючи у двокласному училищі з осені 1906 року, старший учитель отримував 330 рублів річної заробітної плати, за керівництво училищем ще 30 рублів; другий учитель з заробітною платою 330 рублів; два помічники вчителя отримували по 240 карбованців та законовчитель — 150 рублів в рік. Загальні збори жителів села, під керівництвом старости Федора Швидченка, вирішили виділити з бюджету села на утримання училища 150 рублів.

Як предводитель дворянства Конотопського повіту, Олександр Рачинський у 1908 році клопотав перед Міністерством народної освіти про виділення додаткових коштів для впровадження в Конотопському повіті загальної початкової освіти. Міністерство частково надало кошти на 1909 рік та зобов’язалось виділяти кошти в повному обсязі у подальші роки.

У с. Рубанці у 1909 році набували освіту у чоловічому училищі та жіночій церковно-парафіяльній школі 316 учнів. З 1911 року жіноча школа реоганізавана на двокласне жіноче училище. Рачинського затверджують опікуном Рубанських училищ.

Тоді ж Олександра Костянтиновича обирають почесним мировим суддею та почесним опікуном Конотопської чоловічої гімназії.

З 1905 року він входить до ради Союзу засновників Всеросійських землевласників. У 1912 році обирають уповноваженим Головного комітету Всеросійської земської ради допомоги хворим та пораненим бійцям. Рачинський О.К., будучи предводителем дворянства Чернігівської губернії, організовує та відправляє із залізничної станції Чернігів ешелони з гуманітарною допомогою бійцям, які лікуються в лазаретах. Олександра Костянтиновича також обирають головою Чернігівської губернської вченої архівної комісії.

У 1912 - 1915 роках він - член Постійної ради Об’єднаного дворянства та член Державної ради від Дворянського товариства, де входить до комісії по законопроектах про освіту. Обраний членом Помісного Собору Православної церкви у 1917-1918 роках від мирян Чернігівської губернії. Товариш (заступник) міністра народної освіти (03.04.1914 - 03.01.17 рр.).

Як бачимо, життя Олександра Костянтиновича насичене громадською роботою. Крім того, він присутній на всіх сесіях Конотопських земських повітових зібрань.

Рачинський О.К. одружений з Наталією Анатоліївною (1868-1906), яка походила із відомої сім’ї Мамонтових, батько -книговидавець, мав книгарні, колекціонер та перекладач, володів іноземними мовами. Мати Марія Олександрівна Ляліна — співачка. У їх сім’ї народилось шестеро дітей, чотири дочки - Наталія, Парасковія, Тетяна, Людмила та два сини — Михайло і Юрій. Дядько, Сава Мамонтов, співвласник Невського механічного та чавуноплавильного заводів. Її рідний брат, Михайло Анатолійович Мамонтов (1865-1920), - відомий художник і музикант, який часто гостював у сестри у Рубанці і дарував свої картини. Можливо, тому Конотопський міський краєзнавчий музей імені О. М. Лазаревського має декілька картин Михайла Мамонтова.

У 1906 році Олександра Костянтиновича спіткало велике горе — померла дружина. Провести небіжчицю в останню путь приїхала її сестра Парасковія (1873-1945), яка залишилась у Рубанці, ставши дружиною Рачинського.

Рачинський Олександр Костянтинович (1867- 1941) – землевласник, громадсько-політичний діяч. Мав нагороди - ордени Св. Володимира 4-го ступеню та Св. Станіслава 1-го ступеню.

За радянських часів Рачинський заробляв на життя перекладами із іноземних мов. У жовтні 1919 року заарештований у Москві. 1 березня 1920 року звільнений, проте вже 22 березня знову затриманий у справі «Тактичного центру» і поміщений в Таганську в’язницю, де працював вихователем малолітніх злочинців, які “в ньому душі не чаяли”. 20 серпня того ж року засуджений до 3 років заслання і відправлений до міста Киржач Володимирської губернії. 13 жовтня 1930 року зарештований там же, наступного року засуджений до 5 років виправно-трудових таборів до КарЛАГу (Карагандинський виправно-трудовий табір). У травні 1932 року вирок змінили на заслання з поразкою у громадянських правах. Із серпня 1932 року перебував у місті Сенгилей Симбірської губернії. Літом 1941 року знову заарештований і під час етапу помер.

Микола Терех,
науковий співробітник
НІКЗ “Гетьманська столиця”