Це Свято-Покровська церква в Гайвороні, перша згадка про яку датується початком 17 століття. І сам Гайворон, як виявляється, то село козацьке, вільне, в котрому майже не було кріпаків. І про це та багато іншого розповідав нам настоятель місцевого храму, отець Володимир. Хоч і не домовлялися ми про зустріч і, тим паче, про тему, розповідь та вразила незвичайною енциклопедичністю познань. І це не дивно для людини з класичною освітою священнослужителя (колись навіть анекдот був на цю тему: Ви, син мій, це проходили, а ми вивчали). Та викликає безперечну повагу ще й інше – щира зацікавленість історією навіть не рідного села (бо ж сам родом з Вінничини), той постійний потяг до пізнання, який вирізняє людину істинно інтелігентну. 

 

Тож про Гайворон історичний і сучасний – в наступному матеріалі “Подорож Бахмацьким районом”, а сьогодні – так би мовити, штрихи до портрету. Центр села – впорядкований і охайний, зустрів нас живими кольорами будинку культури, ФАПу, школи, пункту прийому молока, магазинів, та навіть їдальня, котра зараз не працює, виглядає пристойно; ніде ми не побачили слідів запустіння (хіба що – зяючими пустками віконних рам дивився жалібно дитсадок, та це біда- не лише Гайворона, України в цілому – село вимирає, боляче, страшно, але факт). А тут – ще й будівництво жваво йде. Футбольне поле робиться в центрі, і наше інтерв’ю з сільським головою прямо звідти – також в наступному номері.

 

 

 

А в нововідремонтованому клубі працювала виборча комісія. Пахло свіжоструганою дошкою- роблять урни. Комісія – в роботі, та нам не відмовили гостинно в розмові. “Чи готовий Гайворон до виборів? Що прогнозуєте?” – питаємо голову виборчої комісії. Валентина Степанівна Шокун говорить, що виборець у них завжди був активним. Так, на минулих, приміром, проголосувало 89%. Нині, безумовно, активність не та, але очікують також чималої цифри – сільське населення відрізняє дисціплінованість. Говорили ми , звісно, і про настрої – хто та за кого, але про те нам, засобам масової інформації, Законом заборонено...Отже – до виборів...

Та поки що – про день сьогоднішній. Про дім знань на селі, адже якщо є він, то є й село.