В старій школі - нове життя

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Гайворонська школа є однією з найстаріших у Бахмацькому районі, її історичне коріння сягає ще довоєнних часів. Питання про будівництво школи було гостро поставлене відразу ж після скасування кріпосного права. Вона була побудована на кошти селян в 1876, а вже в 1912 році прийняла своїх перших учнів. Навчання проводилося у дві зміни, через нестачу класних приміщень, підручників та іншого канцелярського приладдя. Найбільша кількість учнів тих часів припадає на 30-40 роки. Нелегко було виживати школі в повоєнні роки, ще важче відбудовуватись після них, але вона вистояла, пережила всі негаразди, і сьогодні лише одиниці колишніх учнів пам’ятають ті страшні часи, коли доводилося товпитися навколо залізної «буржуйки» сотням маленьких школярів, аби хоч трохи відігріти замерзлі на морозі дитячі пальчики. Час летів, змінюючи учнів, вчителів і директорів, незмінним залишається призначення вчителя - передавати поколінням свої знання, любов, взаємоповагу до інших і до самих себе. З цією почесною почесною місією прийшла в свій час до школи і Бойко Тетяна Олександрівна. Спочатку працювала учителем географії, а з 2000 року взяла на свої тендітні жіночі плечі обов’язки директора. Нелегко було освоїтися на новому місці, та завдяки своїй наполегливій праці, і сприянню колег жінка швидко ввійшла в курс справ.
 
 
При постійній підтримці учнів та їхніх батьків були відремонтовані класні кімнати : поклеїли нові шпалери, пофарбували вікна, двері, аби зробити умови навчання наших дітей комфортними. В цьому році, за сприяння відділу освіти був перекритий дах, а наші постійні меценати Федорченко Сергій Миколайович та Кобець Едуард Андрійович, до речі, теж колишні випускники цієї школи, до дня її 130-ї річниці подарували комп’ютер та комп’ютерну техніку. І зараз всіляко переймаються життям рідної школи. У нас працює шкільна їдальня, де харчуються всі 56 учнів. 1-4 класи за бюджетний кошт, а 5-9 за власний. Вартість обіду складає 1.50к., що, за сьогоднішніми мірками, є доволі прийнятним - розповідає директор.

Звичайно, школа має ще чимало не вирішених питань і ще багато чого треба зробити, але вже зараз можна сказати-школа живе новим життям. А її охайності може позаздрити не одна новобудівля. Клумби квітнуть айстрами, а в повітрі і досі витає той таємничий дух сивої давнини, який ніби додає мудрості і впевненості в завтрашньому дні.

- Жаль тільки, що дітей з кожним роком все менше, народжуваність в селі близька до нуля, молодь в селі не затримується - бідкається Тетяна Олександрівна.

Та все ж хочеться вірити, що в майбутньому все зміниться на краще, а шкільна стежина буде зустрічати нових і нових учнів.

Євген Кармалига