Чим живеш, Дмитрівко?

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Подорож Бахмацьким районом

Опубліковано: П'ятниця, 12 листопада 2021, 17:07

Спочатку інтерв’ю з Валентином Бойком, очільником Дмитрівської об’єднаної територіальної громади, планував приурочити до 100 днів його перебування на згаданій посаді.

Не склалося. Потім задумав поспілкуватися з Валентином Борисовичем на урочистостях у Голінці, а пізніше у Дмитрівці, і теж невдало. І все ж, ось він переді мною.

- Валентине Борисовичу, не оспорюю, що ситуація у Дмитрівці має більш оптимістичні тони, ніж описав у попередній публікації. А яким сьогодення об’єднаної громади бачиться Вам?

- На території селища працюють сільгосппідприємство ТОВ «Агродмитрівське», ПрАТ «Дмитрівське ЗПП», ТОВ «Агролайф Інвест», Дмитрівська селищна рада, Будинок культури, селищна бібліотека з дитячим відділом, середня школа І-ІІІ ступенів. ДНЗ «Сонечко», пункт екстреної медичної допомоги, терапевтичне відділення № 2, амбулаторія ЗПСМ і Рубанська, стоматологічний кабінет, дистанція околотку Роменської дільниці залізниці, станція Рубанка, комунальне підприємство «Перспектива», відділення поштового зв’язку, пункт охолодження молока, аптека, вісім продовольчих магазинів, три магазини промислових товарів, чотири приватних підприємці виїзної торгівлі, ветеринарна аптека, відділення «Нова пошта», кафе-бар «Фуршет».

- Перелік справляє враження, але погодьтесь, лише у колгоспі працювало більше, ніж в усіх вище згаданих… Проте давайте за інше. Ще у Голінці хотів запитати: «З яким настроєм вручали принтер для тамтешньої школи?»

- Ви ж самі бачили, з великим задоволенням. Нагадаю, голінські учні за підсумками здачі ЗНО серед навчальних закладів Чернігівщини піднялися на третю сходинку. Показник заслуговує шани. Тому вибирав школярам найдосконаліший принтер фірми Епсон.

Скажу більше, молодь – наше майбутнє. Чому їх навчимо, те і матимемо завтра. А нині знання потрібні навіть у кабінах сучасних тракторів і комбайнів. Новітня техніка прийшла у сьогодення, вона на кожному кроці, для успішного її освоєння потрібні знання.

- Часто із засобів масової інформації дізнаюсь про труднощі у діяльності об’єднаних територіальних громад. А як справи складаються у Дмитрівці?

- Думаю, ви й самі знаєте. Адже живемо не на іншій планеті, не в іншій державі, нам притаманні ті ж проблеми, що турбують решту об’єднаних громад.

Даючи згоду на обрання очільником ОТГ, знав, що чекають труднощі, але не припускав, що вони матимуть такий глобальний характер. Найперша проблема – брак коштів, це давалося взнаки з перших кроків нашого поступу, але сьогодні мої колеги хапаються за голови. Вже перераховував наші чисельні заклади, крім платні їх співробітникам, маємо ще і опалювати. Осінь вже давно вступила у свої права, ось-ось ступить на поріг зима. Чимало з моїх колег, хто висловлюється на радіо, з телевізійних екранів, зі шпальт газет, говорять вже не про опалення, а як злити воду, щоб не розморозити системи. Ситуація ускладнилася від стрімкого подорожчання енергоносіїв.

- У Дмитрівку добираюся не вперше, доїзди стали проблемою…

- Так, це ще одне «вузьке» місце нашого сьогодення. Маршрутки курсують вкрай рідко – нікого возить. Населення стрімко скорочується. Запам’ятались цифри, у 1963 році, у школі навчалося 1200 учнів, тепер всемеро менше, така арифметика скрізь. А перевізнику потрібен заповнений салон…

Колись курсували потяги, залишилося два – до Бахмача і назад у Ромни, Ромадан – не роз’їздишся.

- Говоримо про селище, а регіон ОТГ більший…

- Звісно, і це стосується не лише площ, а й турбот. Ви вдало завітали, тільки-но повернулися із навколишніх сіл, де вітали місцевих аматорів сцени з Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва. Сьогодні свято не тільки у працівників Будинків культури,а й клубних установ, бібліотек. Самодіяльники - це особливий народ, їх захоплення – пісня, танок. Сам гайворонець. Знаю тому ціну. Це у нас співав стоголосий хор, який діяв близько сторіччя. Вже давненько не збираємося таким чисельним складом, а як заспівають мої земляки на якійсь урочистості – на весіллі, на чиємусь ювілеї, а то просто на застіллі, то відчується той давній відголос відомого на всю Чернігівщину колективу.

От і тепер, відвідали сільські заклади культури. Останньою була Рубанка. Саме там аматорам сцени передали сучасну аудіоапаратуру, аби пісня лунала на все село.

До речі, напередодні свята у Голінці запрацювала танцювальна зала для занять хореографічних колективів.

Є у нас ще одна когорта земляків, котрі не потребують зайвої організації зовні – це спортсмени. Їм теж намагаємося допомагати, бо де фізкультура, там здоровий спосіб життя, там більше ладу і менше правопорушень, там надлишок енергії переплавляються у рекорди, показники, у силу і міць. Саме керуючись цими сподіваннями, у Кропивному відкрили мультимедійний спортивний майданчик для проведення ігрових видів спорту, що є найпопулярнішим серед молоді. Похвалюсь: коштувало це задоволення мільйон, але не шкодуємо, нехай юні ростуть здоровими.

Спілкувався Борис Бобришев