За нього боліло серце, тепер радіє душа

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ще замолоду почула, буцім-то батьківські почуття найяскравіше увиразнюються на внуках. Не повірила. Та ось давно вже бабуся, справді онучат ще жальчіше, ніж дітей. А до старшого Серьожі особливе ставлення. Нічим не вирізнявся б хлопець серед ровесників, коли б не та обставина, що накульгував. Дорослішав, журився, що не такий, як всі. Тоді батько і запропонував: „А ти намагайся стати кращим за всіх, тренуйся перемагати у боротьбі на руках. Сам колись пробував, виходило. Давай, і ти спробуй”.


Так, крім турника і штанги, дізналась про існування гантелів та експандера. А ще завчила незвичне, важке на вимову слово „армрестлінг”, що і значить змагання на руках.


Дивилася на Сергійка і сумнівалася, що з того задуму вийде щось путнє. А підліток дорослішав на очах - роздавався у плечах, наливався м’язами, набирався сили у руках. Узяв участь у перших змаганнях - і переміг !!!


Відтоді пішло-поїхало – турніри, чемпіонати. Часто виходив у призери. Не приховаю, у такі хвилини і сльозу витирала, а як, онук виборював місце у житті. Спорт надавав відчуття впевненості, сприяв навчанню, онук здобуває вищу освіту.


Став чемпіоном України, отримав звання майстра спорту. Тих нагород відзнак, медалей і кубків не перелічити. А хотілося парубкові спробувати себе на більш високому рівні, хоча б на Чемпіонаті Європи. Та де там, крім бажання, достаньої фізичної сили требе ще і купа грошей. Родина наша із звичними достатками, то мрія так і залишилася б не здійсненною, коли б не відгукливі люди. Першим запропонував допомогти депутат районної ради Микола Іванюк. На жаль, не вдалося Сергію виступити у Будапешті. Та в цьогорічному чемпіонаті України в Одесі онук підтвердив своє чемпіонство, отримав право на виступ у Софії. Та знову постала стара проблема, подорож до Болгарії потребувала коштів. Знову Микола Михайлович узявся допомогти, підключив інших. Мовляв, земляк прославляє наш край, Бахмаччину, усю Україну. Не можна залишатися осторонь.


Спасибі добрим людям. Відгукнулося багато. Відбули урочисті, благодійні збори, привітав з перемогою сам голова районної ради В.Ф.Міщук, вручив відзнаку і грошову премію. Видно легка рука у Віктора Федоровича, бо скоро назбиралася достатня сума, аби мій онук Сергій Семеренко дістався таки Балкан. Знаю, буде з потроєним завзяттям боротися за першість. Думатиме не лише про особистий престиж, пам’ятатиме, що представляє Україну. А ще захоче не підвести сподівання безлічі щедрих земляків, серед яких, крім уже згаданих, - підприємці Ігор Лініченко, Ярослав Бабич, Євгеній Верхоляк, Юрій Копа, Сергій Живодір, Валерій Слабченко. Посприяли справі й колективи футбольних команд „Ветерани” і „Радгосп”.


Спасибі всім вам, добрі люди.


Лариса Семеренко