Там, де сакури квітують

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
 
„І ось сьогодні в далекій Японії стартував Чемпіонат Світу зі спортивного орієнтування на лижах. І є один спортсмен, який представляє Україну на цих змаганнях - це Арсен Журавель, він є найкращим спортсменом України, що довів останній Зимовий Чемпіонат в Кролевці, де він виграв всі особисті старти”. Цю новину від 4 березня знаходимо в Інтернеті й негайно телефонуємо батьку-тренеру. Микола Дмитрович сповіщає, що мобільний зв’язок у Японії нашими операторами не підтримується, тож і він із сином зможе лише по приїзді поспілкуватися. Отже, й ми вітали нашого спортсмена вже 11 березня.

Яке перше питання людині, що повернулася з Японії? Звичайно, про сакуру! Бо японська вишня – це, напевне, найвідоміший для нас, європейців, символ тієї таємничої країни.

„Квітують сакури, росте рис, в Токіо +10О. Хоча ми, звісно, багато не мандрували, але це бачили”, - говорить Арсен.
 
Із властивою всім людям цікавістю розпитую, які вони, японці. Але це не для короткого репортажу – маю намір детальніше розповісти про враження нашого земляка від далекої країни сакур і самураїв в наступному числі газети, а поки що – про головне. І для нього, і для всіх людей, що вболівали за нього на рідній землі. Звичайно, найбільше хвилювалися батьки.

Чи ж давно це було: маленький син, тільки-но навчився ходити до пуття, у 2 рочки вже стояв на лижах! А тепер, бач, представляє свою Батьківщину на Чемпіонаті світу. І вже не вперше. Цього року, навіть у порівнянні з Чемпіонатом 2007 року в Росії, все відбувалося набагато складніше. Головна складність, як не важко здогадатися, гроші. Тому й був лише один український спортсмен, а не команда. Як розповідає сам Арсен, таким же чином представлені були ще Румунія і Естонія, інші країни виявилися в змозі спорядити  команди. Звичайно, крім змагань, у всіх був час і на спілкування, і на відпочинок, тож із розмов з друзями-спортсменами з Росії, наприклад, знає, яка серйозна підтримка йде і на державному, і на місцевому рівні. Тож і не дивними були високі результати красноярців, яких найпотужніше підтримує влада Красноярського краю (у них друге місце, лідерами були фіни). Або – команда Казахстану, яка й існує лише другий рік, але питання фінансування перед ними взагалі не стоїть: чудова екіпіровка, все оплачено, приїхали на змагання за тиждень, тож мали час акліматизуватися й підготуватися. Нашому ж спортсмену замість фахової підготовки довелося бігати всіма коридорами влади, вирішувати організаційні питання, буквально перед вильотом отримувати візу. Не кажучи вже про гроші, парадокс, але їхав наш лижник на Чемпіонат світу за наказом такого формулювання: „з нульовим фінансуванням, при надходженні коштів можлива компенсація витрат”. Ось така наша українська криза! Тож шукали гроші всім миром: рідна Федерація спортивного орієнтування частково допомогла, решта – своїм коштом. А це все ж не в Кролевець добратися!

І до результатів. На трьох дистанціях Арсен посів відповідно 19, 22 і 24 місця, серед 55 спортсменів.

Це, зізнається, для нього гірший результат, ніж минулого Чемпіонату, у Росії. Але крім вищезгаданих причин, враховує й те, що не мав часу на акліматизацію ( при зміні поясів на це потрібно, як мінімум, 4 дні): через день по приїзді вже був на старті, до того ж – у 3 години (ночі!) за нашим часом. Ті ж росіяни тренувалися, наприклад, на зборах у Хабаровську, це майже ті ж кліматичні, часові умови. У нашого ж практично не було зборів, лише індивідуальна підготовка в рідному Батурині та змагання, за результатами яких і названий у цитованих нами новинах інтернету „найкращим спортсменом України” з лижного орієнтування.

І хоча вже весна владно вступає в свої права, Арсена Журавля, майстра спорту зі спортивного орієнтування на лижах, чекають ще не одні змагання, зараз, наприклад, збирається у Карпати – на III Всеукраїнські зимові спортивні ігри.

І як завжди, ми зичимо успіху нашому земляку-батуринцю – до зустрічі в „Пораднику”!
 
 Н.Теплова