Для них живемо
/ 0
- Деталі
- Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі
- Опубліковано: П'ятниця, 28 лютого 2020, 14:33
Літня жінка продавала моркву. У меншій купці морквини були із розгалуженими, закрученими коренями. Хоча ціна була удвічі нижча, на той овоч базарувальники мало звертали уваги. Так тривало доки не підійшла ще одна покупчиня.
- Ой, погляньте, який чудовий космонавтик, - тримала у руках морквину і раділа несподіваній знахідці. Звернув увагу на те диво і автор. Справді, і шолом, і скафандр, і ранець – легко вгадувалися у контурах, які надала незвичному кореню природа. Покупчинею виявилася Л.Г. Лещенко – давня знайома.
Хоча з Ліаною Григорівною знайомий давно, але знав про неї недостатньо. Проте завжди звертав увагу, як тягнуться до неї діти, та дивували її нахили до творчості. Захотілось дізнатися про неї більше.
- У цей світ прийшла в зеніті літа, тому липень - найулюбленіший мій місяць,– ділилась співрозмовниця. - У батьків була третьою донькою, мама з татом хотіли сина, але доля розпорядилася по-іншому.
Батько – професійний військовий. Ще безвусим юнаком подався добровольцем на фронт захищати Вітчизну від фашистської навали. Кілька разів в уяві пройшла татовими бойовими дорогами, слідуючи його спогадам і розповідям, які пізніше бачила на екрані, які поставали на сторінках прочитаних книжок.
Мама – фахівець історії. Обоє із Вінниччини, з села над берегом Південного Бугу.
Справу батьків не продовжила, бо не стала ні військовою, ні істориком, але, впевнена, мій життєвий вибір вони підтримали б.
- Ліано Григорівно, пам’ятаю, що Ви учасниця літературних конкурсів районного, обласного, республіканського і навіть міжнародного рівнів. Знаю, що нерідко ставали їх переможницею. Що цьому сприяло?
- Усе починається з дитинства. Навчалася охоче, легко давалися всі науки, але по-справжньому захоплювалася мистецтвом, рідним словом. Усе це намагаюся прищепити нашій юні – майбутнім будівничим Батьківщини.
Cтосовно конкурсів... Хочеться себе випробувати, от і беру участь. До того ж, уже багато років є членкинею обласної літературної спілки „Чернігів”. Це в якійсь мірі теж зобов’язує.
- Нагадайте про свої досягнення.
- Відзнак чимало, але є серед них, якими дорожу особливо. Це перемога у Чернігівському обласному літературному конкурсі освітян „У сузір’ї муз”. Стала переможницею у конкурсі казкарів, була лауреатом ІХ Всеукраїнського конкурсу „ Творчість освітян” і призером Міжнародного конкурсу письмових творчих робіт „Україна моєї мрії”.
- Упевнений, це лише третина переліку відзнак у конкурсах різних рівнів. Ви ще і авторка пісенних текстів.
- Це правда, останнім часом народилися пісні „Мрії майбутньої першокласниці”, „Україно! Ти - моя молитва”, „Рідне місто”. У віршовані рядки вдихнув мелодії талановитий композитор нашого краю Олександр Іванько. Вдячна маестро.
- Гордий, що авторська легенда нашої землячки „Птахи, що принесли життя” увійшла до читанки для третьокласників. І це при тому, що ви не професійний письменник!
- Не приховую – приємно і мені. Приємно удвічі, бо найбільше присвячую себе саме дітям – майбутньому нашої Вітчизни. Для них і живемо. Прочитаю віршик:
Є у мене онуки і онучки,
Цілую їхні милі личка й ручки.
Діти дітей – продовження моє,
Найбільше щастя, що у мене є.
- Ліано Григорівно, уже давно хотів розповісти про Вас читачеві. Зробити це просила і моя колега Наталка Сагайдачна, якої вже ось рік немає з нами. Тоді на погості ви промовили найхвилюючі, зворушливі слова. Ще й досі вдячний вам за це.
- Наталія Георгіївна була мені за подругу, навіть за сестру. У спогадах залишається людиною виключної доброти і порядності. Вона так любила весну, дочекалась її і пішла у вічність у перший день березня. Світла їй пам’ять.
- Повернемося до дітей. Ви контактуєте зі шкільною творчою молоддю і якось пропонували організувати літературну сторінку учнівських талантів. Давайте зробимо подарунок і обдарованим юним літераторам і читачам „Порадника”.
- Звісно підтримую, це буде дієвим стимулом до більш досконалого вивчення рідної мови.
Спілкувався Борис Бобришев