Найбагатша у Голінці
/ 0
- Деталі
- Категорія: Цікаві люди - цікаві зустрічі
- Опубліковано: Понеділок, 31 січня 2022, 10:27
Обличчя літньої жінки на святкуванні Дня села у Голінці здалося знайомим, та не міг пригади, де зустрічалися. Допомогла вона сама, виявилося, із Марією Трохимівною Недбайло зустрічалися на її робочих місцях, навіть фотографував урочисту реєстрацію шлюбу її доньки Наталки. Згадав їх колоритне весілля. Тоді вже пригадав і весільного батька - Василя Васильовича, колишнього тракториста, у останні роки був завідуючим дільницею механізації. А тоді вже заговорили про її онука. Згадати Сергія Передеру було простіше, ще підлітком юний голінець заявив про себе, як про талановитого вокаліста. Пригадалися районні огляди художньої самодіяльності. Сергій неодмінно ставав переможцем. Одного разу був удостоєний приза, уручили двокасетний магнітофон – річ на той час досить коштовна. А ще надрукували портрет у районній газеті. Тепер голінець виступає у чоловічій капелі імені Л.Ревуцького у Києві.
- Цей талант ше від прадіда - Василя Петровича – мого свекра, фронтовика, помер у 1954. Як він співав! – ділилася Марія Трохимівна. – Чоловік мій, Василь Васильович, успадкував те вміння, і доньки голосисті. Сергій співочий талант розвинув, навчаючись в училищі, потім у Поплавського, - ознайомлювала співрозмовниця.
Від спілкування відволікають події на сцені. Голова Дмитрівської селищної ради Валентин Бойко передав школі найсучасніший принтер фірми Epson.
- Скільки учнів було у вашому класі? – запитую у співрозмовниці.
- Нас було 44, - здивувала Марія Трохимівна. А потім ошелешила. – Врахуйте, я вчилася у 1- Г. Тобто було нас чотири паралелі.
Вона помічає мій подив.
- Не дивуйтеся, мій Василь Васильович знав історію села, цікаві речі розповідав. На жаль, не все пам’ятаю. Вже мало хто відає, що у Голінці півтори сотні літ тому навчання проводили одне двокласне училище народної освіти та дві церковнопарафіяльні школи.
Двокласне училище відкрите ще за сорок літ до революції, а однокласне у 1884 році теж реорганізоване у двокласне.
У 1900 році навчалось майже 300 хлопчиків і близько півсотні дівчаток.
Церковнопарафіяльна школа грамоти при Михайлівській церкві відкрита у 1898 році. До неї прийшли 30 дівчаток. Навчання вчителі проводили безкоштовно.
А церковнопарафіяльна школа при Преображенській церкві відкрита на рік раніше, у 1897. Між іншим, наш клуб, де ми зараз, у стінах того храму.
А що дивуєтеся. У 1897 році, згідно перепису, населення Голінки складало більше 4500 жителів. Василь Васильович стверджував, що перед революцією 1917, нас було не менше 5000. Скільки люду, а які роботящі і міцні, могли гори звернути…
- Хтось з ваших однокласників живе в селі?
- Та де там! Я та ще подружка жили по сусідству на нашому сільському кутку, на Хруженківці. Тепер вона, Надія Василівна Юрченко, телефонує мені щодня. Пригадуємо молоді літа, ділимося новинами у сім’ях дітей, обговорюємо відомості з телевізора.
Залишаються ще наші однолітки з 1-А, наша подруга Ганна Борисівна Скрипка та Іван Іванович Ріпа. Теж передзвонюємося. Так і живемо…
- Гріх не запитати про онуків – правнуків.
- Спасибі, приємно відповісти. Їх у мене одинадцятеро. У цьому плані я найбагатша на всю мою Голінку.
Борис Седач