Героїчна, трагічна і велична історія сивочолого міста, звідки прямують витоки нашої духовності та державності, описана у геніальному «Слові о полку Ігоревім».

Уперше Новгород-Сіверський згадується під назвою «Нове місто» у «Повчанні» Володимира Мономаха, у зв’язку з перемогою князя над половецьким загоном, що сталася у 1078 року.

Протягом кількох століть місто відігравало значну роль в історії Давньоруської держави.

У 1097 р. після з’їзду князів у Любечі воно стало столицею чималого князівства, до складу якого входили Брянськ, Курськ, Трубецьк, Рильськ, Стародуб, Путивль.

Новгород-Сіверське князівство належало до числа найбільших політично-територіальних утворень Давньої Русі ХІ-ХІІІ ст., займало територію 160 тис. км, було густо населено, мало понад 40 міст, згаданих у літопису.

Місто неодноразово поневолювали вороги: монголо-татари, кримські татари, литовці та поляки.

Початок ХVII ст. приніс на Новгород-Сіверщину нове лихо. Війська Лжедмитрія І декілька місяців тримали місто в облозі.

У 1648 р. козаки визволили його від польського панування.

У 1664 р. трагічно загинув на Сіверський землі сподвижник Б. Хмельницького – І. Богун.

Не оминула місто і Північна війна.

Із середини ХVII ст. Новгород-Сіверський живе мирним життям, перетворюється на значний торгівельно-ремісничий центр. Великого розмаху набуває будівництво. Зводяться кам’яні і дерев’яні храми. Ведуться оновлювальні та будівельні роботи у Спасо-Преображенському монастирі.

Зусиллями відомого церковного, політичного та літературного діяча Лазаря Барановича, єпископська кафедра якого понад два десятиліття містилась у Новгород-Сіверському, у цьому монастирі було засновано першу на Лівобережній Україні друкарню. У ній друкувалися не тільки церковні, а й світські книжки.

У другій половині ХІV ст. місто підпадає під владу литовських князів, а після російсько- литовської війни переходить на бік Російської держави. Під час визвольної боротьби українського народу 1648-1654 рр. стає сотенним містечком Ніжинського полку.

У 1781 р. Новгород-Сіверський – центр намісництва, одного з трьох на Лівобережжі.

З 1796 р. – повітове місто Мало- російської, з 1802 – Чернігівської губернії.

З 1923 р. – центр району.

Новгород-Сіверський – місто-пам’ятник, місто-легенда. Особливого колориту місту надають споруди ХVII-ХХ ст., шедеври архітектури великогоіталійського зодчого Джакомо Кваренгі – Спасо-Преображенський собор та Тріумфальна арка (на фото 2 і 3, відповідно); будинки чоловічої та жіночої гімназії, колишні купецькі будинки, торгові ряди.

До святкування 1000-річчя Новгород-Сіверського споруджено меморіальний комплекс з трьох пам’ятників видатному літературному епосу Київської Русі – «Слово о полку Ігоревім»:

- на Замковій горі – давньому співцю Бояну;

- у центрі – князю Ігорю на бойовому коні (фото 1);

- біля східного муру Спасо-Преображенського монастиря – Ярославні на крутому схилі Десни.

У 1990 р. створено Новгород-Сіверський історико-культурний заповідник «Слово о полку Ігоревім», до складу якого входить 12 пам’ятників архітектури (м. Новгород-Сіверський, вул. О. Пушкіна, 1). З 1972 р. приймає відвідувачів краєзнавчий музей (м. Новгород-Сіверський, вул. Замкова, 3).

У місті є обеліск воїнам-землякам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни, пам’ятник видатному педагогу К.Д. Ушинському, гетьману Б. Хмельницькому.

 

 

Новгород-Сіверський район

У районі 154 пам’ятники археології – три з них державного значення: місце стоянок давньої людини в с. Юхново, Пушкарях та ін., 135 пам’ятників історії:

с. Вороб’ївка – пам’ятник Т.В. Черняку (1891-1919), герою громадянської війни;

с. Дігтярівка – Покровська церква;

с. Кірове – Троїцька церква;

с. Стахорщина – батьківщина відомого археолога та історика російського права Д.Я. Самоквасова (1843-1911), професора Варшавського і Московського університетів;

с. Чайкине – сучасний архітектурний комплекс (батьківщина Л.Д. Кучми (1938) – другого президента України).