Найдавніші пам’ятки Батуринського Посеймів’я
/ 0
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 30 травня 2014, 09:50
Вироби із кістки та рогу відіграли важливу роль в житті та господарстві людини доби неоліту і раннього бронзового віку. Це пояснюється доступністю сировини — вторинного продукту переробки продукції мисливства та тваринництва, відносною легкістю обробки таких м’яких матеріалів, як ріг і кістка, широкою сферою вжитку артефактів, виготовлених давніми косторізами. Перевагу завжди надавали кісткам диких тварин, які були значно міцнішими в порівнянні з кістками сільськогосподарської худоби. У процесі виготовлення предметів з кісток та рогу 12-5 тисяч років тому майстри виконували багато технологічних дій – розщеплювання, ламання, різання, свердління, стругання, шліфування, а також хімічне зм’якшення сировини. Останнє являло собою зволоження напівсировини у воді або сечі протягом певного часу. Цей процес дозволяв провести необхідну обробку розм’якшеної кістки, яка після висихання швидко повертала твердий стан.
Знаряддя для обробки кісток та рогу були з кременю, каміння, кістки, а згодом - з міді. Напівсировину ділили на частини сокирами, долотами, загостреними скребками. Отвори виконували за допомогою кремінних свердел, кістяних та мідних доліт. Для шліфування використовували точило, гладильники та шліфувальне каміння. Кінцевий етап полягав у прикрашанні та поліруванні предметів шкірою з домішками попелу, дрібнозернистого піску та жиру.
Усі кістково-рогові артефакти традиційно відносять до 3 категорій: знаряддя, зброя, прикраси. Проте докладно описати функції більшості таких предметів неможливо, бо це, напевне, були речі різноманітного вжитку.
Варто зазначити, що більшість таких витворів людських рук не дійшло до наших часів через несприятливі умови їх збереження. Кліматичні фактори та кисень, що знаходиться у ґрунті, призвели до цілковитого розкладу їхньої органічної структури. Для території сучасної України практично єдиним консервантом є вода. Тому нечисленні артефакти з кістки та рогу, які вціліли, збереглися у вологих вапнякових відкладеннях, де вони просочилися кальцієм і “скам’яніли”.
Вироби із кістки та рогу відіграли важливу роль в житті та господарстві людини доби неоліту і раннього бронзового віку. Це пояснюється доступністю сировини — вторинного продукту переробки продукції мисливства та тваринництва, відносною легкістю обробки таких м’яких матеріалів, як ріг і кістка, широкою сферою вжитку артефактів, виготовлених давніми косторізами. Перевагу завжди надавали кісткам диких тварин, які були значно міцнішими в порівнянні з кістками сільськогосподарської худоби. У процесі виготовлення предметів з кісток та рогу 12-5 тисяч років тому майстри виконували багато технологічних дій – розщеплювання, ламання, різання, свердління, стругання, шліфування, а також хімічне зм’якшення сировини. Останнє являло собою зволоження напівсировини у воді або сечі протягом певного часу. Цей процес дозволяв провести необхідну обробку розм’якшеної кістки, яка після висихання швидко повертала твердий стан.
Знаряддя для обробки кісток та рогу були з кременю, каміння, кістки, а згодом - з міді. Напівсировину ділили на частини сокирами, долотами, загостреними скребками. Отвори виконували за допомогою кремінних свердел, кістяних та мідних доліт. Для шліфування використовували точило, гладильники та шліфувальне каміння. Кінцевий етап полягав у прикрашанні та поліруванні предметів шкірою з домішками попелу, дрібнозернистого піску та жиру.
Усі кістково-рогові артефакти традиційно відносять до 3 категорій: знаряддя, зброя, прикраси. Проте докладно описати функції більшості таких предметів неможливо, бо це, напевне, були речі різноманітного вжитку.
Варто зазначити, що більшість таких витворів людських рук не дійшло до наших часів через несприятливі умови їх збереження. Кліматичні фактори та кисень, що знаходиться у ґрунті, призвели до цілковитого розкладу їхньої органічної структури. Для території сучасної України практично єдиним консервантом є вода. Тому нечисленні артефакти з кістки та рогу, які вціліли, збереглися у вологих вапнякових відкладеннях, де вони просочилися кальцієм і “скам’яніли”.
Наталія Саєнко,
завідуюча відділом археології
НІКЗ “Гетьманська столиця”
1. Кістяний молоток з експозиції Музею археології Батурина.
2. Кістково-дерев’яне знаряддя епохи неоліту з експозиції Бахмацького історико-краєзнавчого музею.