Був такий лікар

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Краєзнавча сторінка

Опубліковано: П'ятниця, 04 липня 2014, 13:25

Медицині нашого краю вже на початку свого розвитку доля подарувала ряд можливостей зайняти передові позиції, стати маяком для інших територій України. Серед них - відкриття у 1751 році земської лікарні в гетьманській столиці – місті Батурин – першої і тривалий час єдиної на теренах України.

Особливе місце в Чернігівській губернії займав хірург, науковець, педагог, ініціатор і засновник нових напрямків розвитку медицини, невтомний носій добра і милосердя, прогресивний земський лікар Василь Валентинович Шеболдаєв.

Він народився у Харківській губернії у 1852 році в сім’ї Валентина Савича Шеболдаєва – православного міщанина, купця 2-ї гільдії. Цікаво, чотири його брати – теж лікарі.

Коли навчався в Київському університеті виявив бажання і здібності до наукової роботи. У 1873 році з’явилась його перша публікація в науковому виданні.

З 1879 року він земський лікар, завідуючий лікарнею в містечку Батурин. Хоча і мала лише 10 ліжок, була пристойно забезпечена хірургічними інструментами, відповідними приміщеннями і матеріалом. Саме тут лікар виконував до 500 операцій на рік. З 1885 року і до останніх днів життя – старший (головний) лікар і завідувач хірургічним відділенням Чернігівської губернської земської лікарні, викладач в Чернігівській общині сестер милосердя Св.Феодосія, секретар товариства лікарів Чернігівської губернії, активний учасник повітових і губернських з’їздів лікарів.

Слава та авторитет умілого хірурга сприяли тому, що до нього з’їжджались хворі й з інших повітів. Лікарня стала базою для навчання і підготовки лікарів з хірургії.

Не менш активним хірургом був і його брат Данило, що працював з 1880 року в Красноколядинському приймальному передпокої.

На першому з’їзді земських лікарів Чернігівської губернії (1882 рік) відзначалось, „У Конотопському повіті працюють земська лікарня і два приймальних покої (Батуринський і Красноколядинський), у них лікарями Шеболдаєвими здійснюються надскладніші операції, внаслідок чого направляти хворих у губернську лікарню чи клініку немає необхідності”. У 1881 році в Конотопській лікарні зроблено 488 операцій, в Батуринському покої – 493, в Красноколядинському – 335.

Високопрофесійний представник земської медицини В.Шеболдаєв багато зробив для забезпечення антисептики в лікарні, де працював. Емпіричним шляхом винайшовши, що найбільш придатним і ефективним є спосіб зберігання дренажів і лігатур у 90% спирті після попереднього кип’ятіння їх у розчині сулеми

При щепленні віспи першим упровадив обеззаражування інструментів і рук карболовою кислотою. Аналізуючи результати, лікар відмічав: «За 6 лет сделано более 6000 прививок и только в одном случае возникло осложнение – рожистое воспаление, которое завершилось выздоровлением».
Треба відмітити, що на той час ускладнення при щепленні віспи - явище досить значне, яке нерідко закінчувалося смертю.

Своїм досвідом В.Шеболдаєв активно ділився із широким лікарським загалом, виступаючи з доповідями на засіданнях товариства лікарів, на з’їздах, публікуючи результати своїх спостережень.

Уже в перший рік роботи завідувачем хірургічним відділенням Чернігівської губернської земської лікарні він звернув увагу колег на три смертельні випадки – «жертвы гнилокровия» і запропонував заходи їх попередження.

Як першочергові заходи, лікар запропонував «составление правил для руководства низшего медицинского персонала при производстве различного рода незначительных операций – оспопрививание, приставление пиявок, извлечение зубов, вскрытие нарывов и другие – с соблюдением антисептических предосторожностей ».

З переходом В.Шеболдаєва у Чернігів там почала розвиватися порожнинна хірургія. У 1889 році вперше виконано 4 планові черевні розтини і «радикальное грыжесечение».

Досвід хірургічної діяльності він викладав у чисельних наукових доповідях і статтях, які друкувалися в періодичних та наукових виданнях. Відомою є праця В.Шеболдаєва «Очерк деятельности хирургического отделения Черниговской губернской земской больницы за 1892 г.»

В.В.Шеболдаєв ще до офіційного введення статистичного обліку захворювань і звітності в Росії (1884-1885 рр) за власною ініціативою ще за праці у Батурині підготував «Медико-статистический отчет о состоянии земской медицины и народного здравия в Конотопском уезде за 1881 год». Грунтовний статистичний звіт був визнаний зразковим не тільки в Чернігівській губернії.

У 1875 році в селах повіту організовано 38 фельдшерських пунктів, завідували ними фельдшери, із яких тільки 7 мали спеціальну освіту, а решта – ротні, ескадронні та інші. Ці особи, у минулому солдати «приставлені» до полкових лазаретів, де мали навчатися медичним наукам. За 5-6 років вони лишень освоювали читання, ледь уміли писати і абияк доглядали за хворими. На фельдшерському пункті їм довіряли самостійно «оказывать помощь больным, выдавать лекарства, посещать тяжелобольных на дому, прекращать эпидемии ».

В.В.Шеболдаєв у доповіді губернатору писав: «…они по своему невежеству несравненно более принесут больному вреда, чем пользы, они не удовлеторяют самым минимальным требованиям». І в заключній частині, лікар говорить: «...земство подносит своему народу медицинскую помощь в виде таких фельдшеров, еще и взыскивая с населения при этом 10 тысяч рублей в год».

Чернігівський губернський з’їзд лікарів (1884р у складі 35 осіб підтримав думку свого колеги, вирішивши - краще зовсім не лікувати людей, ніж лікувати їх через фельдшерів. Саме тому В.Шеболдаєв добровільно і безкоштовно «за покликанням» займався педагогічною діяльністю: готував 2-3 учнів, бажаючих займатись медициною, навчав уже працюючих фельдшерів. Як зазначала газета «Черниговские губернские ведомости» від 12 квітня 1894р. «...викладали медсестрам кращі лікарі міста”, серед лікарів згаданий і В.В.Шеболдаєв. Як хірург, готував теоретичні і практичні заняття в хірургічному відділенні.

Робота «Общини» була настільки успішною, що вже через декілька років поряд з губернською лікарнею на 130 ліжок занували і лікарню Общини св.Феодосія на 177 ліжок. В амбулаторії Общини приймали кращі лікарі міста, серед них і В.В.Шеболдаєв. Плата за прийом складала 20 копійок, а медикаменти відпускали за третину вартості.

У березні 1881 року на 1-му повітовому з’їзді земських лікарів, ініціатором якого і був В.Шеболдаєв, він доповів про спалах дизентерії на дільниці і висловив пропозицію щодо організації «на период страдной поры» сезонних дитячих ясел, як профілактичний засіб проти епідемічних хвороб. Ідея земського лікаря була підтримана не тільки з’їздом лікарів, а що особливо важливо – землевласниками і населенням. Так, починаючи з 1881 року в Батурині вперше на території Російської імперії відкрилися сезонні дитячі ясла. Отже, 1881 рік слід вважати роком народження сільських дитячих ясел, а лікаря В.В.Шеболдаєва – засновником ясельної справи.

В.Шеболдаєв подав ще одну важливу ініціативу - проведення профілактичних оглядів у школах. Із 1193 оглянутих в 1882 році школярів 22,5% хлопчиків і 30,8% дівчаток страждали тими чи іншими хворобами, причому понад 15% - на білокрів`я.

Аналіз захворюваності серед учнів шкіл лікар опублікував в статті «Санитарные вопросы в народных школах Конотопского земства».

Населення не підтримувало щеплення способом варіоляції з двох причин: неефективності щеплень і значних серйозних ускладненнях аж до смертельних випадків.

У 1883 році В.Шеболдаєв бере відпустку і за свій рахунок їде в С-Петербург, щоб вивчити досвід земського лікаря А.Романова. Повернувшись, орендує у селян за свої кошти корів з телятами і в 1884 році відкриває віспяний телятник – перший у Чернігівській губернії. Лікар сам займається виготовленням віспяного детриту і безкоштовно роздає лікарським дільницям. Кількість щеплень виросла в десятки разів, а ріст захворювань на віспу і епідемічні спалахи зупинились. У 1884 році захворів 391 чол., з них привитих 128, померло 5, не привитих - 263, померло 38.

Але ці успіхи були далекими від того, щоб рахувати медичну допомогу в повіті задовільною. Кваліфікованих медичних кадрів не вистачало, а важкі матеріально-побутові умови народу сприяли тому, що в повіті була висока захворюваність, також висока загальна і особливо дитяча смертність.

Лікар В.В. Шєболдаєв у своєму медично-санітарному звіті за 1881 рік називав наступні дані: “...перемежающиеся лихорадки страшно господствуют в Конотопском уезде, они составляют четверть всех болезней –9600 случаев, за ними следует – брюшной тиф – 779 случая, дифтерия – 434 , дизентерия – 714, коклюш – 335 заболеваний, рожа – 250, свинка – 215, сыпной тиф – 159, возвратный тиф – 112, корь – 97. В 1882 году было зарегистрировано – 5787 эпидемических заболеваний, а сколько прошли бесследно – трудно сказать». Ось з якими хворобами боролися тогочасні лікарі.

Лозунг М.І.Пирогова: «Майбутнє належить медицині профілактичній» був добре зрозумілим передовому земському лікарю. Тому саме профілактиці В.Шєболдаєв надавав особливого значення, вдаючись до роз’яснювальної роботи серед населення. Разом з тим він багато зробив для покращання медичної частини не тільки повіту, Чернігівської губернії, а і земської медицини в цілому.

Знаємо, що видатний земський лікар, титулярний радник В.В.Шеболдаєв помер 1-го серпня 1900 року і похований в м.Чернігові. Доля відміряла йому, на жаль, лише 48 років життя, з яких половина віддані служінню людям, постійній, напруженій боротьбі за їх здоров’я і життя. Він належав до тих лікарів, про яких знавець земської медицини С.М.Ігумнов писав: «вони дивились на земську справу не як на службу, а як на служіння».

Ім’я прогресивного земського лікаря В.В.Шеболдаєва, його пріоритети, подвижницька діяльність і служіння народові заслуговують на нашу вдячність та гідне вшанування, достойне місце в ряду шанованих медиків нашого краю.

Таких патріотів не маємо права забувати.

Віктор Григорович Нікітін,
кандидат медичних наук,
заслужений лікар України, краєзнавець,
м. Конотоп

Микола Іванович Терех,
завідувач відділом «Цитадель»
Національного історико – культурного
заповідника «Гетьманська столиця»,
член Національної спілки краєзнавців України,
м.Батурин