Торгівля євреїв у Батурині
/ 1
- Деталі
- Категорія: Краєзнавча сторінка
- Опубліковано: П'ятниця, 29 липня 2016, 09:00
Протягом багатьох століть основним видом промислу єврейського населення була торгівля. Згідно зі статистичними даними фондів Державного архіву Чернігівської області, у промисловості Чернігівської губернії за 1897 р. було зайнято близько третини єврейського населення. Сільським господарством займалися близько 4% євреїв, торгівлею – понад 40%. Усі євреї поділялися на чотири класи: землероби, фабриканти й ремісники, купці, міщани. У кожного з класів існували свої переваги. У Батурині проживали представники класу купців. В описі від 13 травня 1860 р. зазначено, що уродженець м. Батурина єврейської національності “купеческий сын Юдка Вульфов Куколев устроил на свой счет новый дом”, для відкриття в ньому молитовної школи. Сам батько Юдки Вульфа Куколева входив до конотопської третьої гільдії купців. Залежно від суми капіталу купці поділялися на три гільдії: І гільдія – 50 і більше тис. крб., ІІ гільдія – понад 20 тис. крб. і ІІІ гільдія – понад 8 тис. карбованців.
На початку XX ст. особливістю торгівельної діяльності євреїв у Батурині, порівняно з представниками християнства, є розквіт пересувної торгівлі. Знаходимо підтвердження цьому в описі 3 від 24 жовтня 1912 р. “Торговля из всякого рода торговых заведений, в том числе булочных и колбасных, постоянная на базарах и ярмарках, разносная и развозная ”. Продавали євреї вироби із золота, тютюн, а хлібобулочні вироби експортували до Білорусії.
Окрім внутрішньої торгівлі євреїв, у Батурині значного поширення набула й зовнішня торгівля. Представники єврейської національності активно займалися перекупівлею продуктів харчування. В описі від 22 січня 1916 р., йдеться мова про те, що “в м. Батурине с давних времен некоторые лица занимаются перекупкой съестных припасов — яиц, масла, свежей рыбы — и отправляют эти продукты для перепродажи в г.Конотоп и м. Бахмач. Этим занимаются два еврея и около 30 человек русских, есть между ними и жены солдат”. Усі продукти які перекуповують євреї відправляються до їхнього повіту і продаються в роздріб. У “Пояснювальній записці пристава і стану Конотопського повіту повітовому справнику” від 1916 р. йдеться мова про те, щоб вжити заходів проти перекупівлі продуктів харчування євреями і негайно розробити обов’язкову постанову для м.Батурин про обмеження часу здійснення закупівлі продуктів харчування, а також заборонити євреям купувати продукти до 11 год. ранку. Така обов’язкова постанова існувала в Конотопі, але на повіти не поширювалась.
У 1844р. єврейське населення обклали коробковим податком. Чому ж податок мав назву саме коробковий? Тому що в перекладі з єврейської мови «ідиш» це означає внутрішньообщинний податок. Коробковий збiр – особливий вид податку на предмети першої необхiдностi - виник ще у XVII ст., коли євреї поселилися у Польщi. Це була своєрiдна релiгiйна контрибуцiя з євреїв королям i духовенству за право поселення їх у мiстах i містечках. У Росiйськiй iмперiї цей вид податку збирали з євреїв для потреб єврейської громади. Спочатку кошти належали общинам, з часом росiйський уряд узяв пiд свiй контроль збiр податку, i деякi суми пiшли на залучення євреїв до землеробства. Коробковий податок складався із загального (на споживання м’яса) і додаткового (з торгівлі, за носіння національного одягу) податків, а також свічковий податок. Ці кошти надходили до державної скарбниці. Крім того, євреї обкладалися й загальнодержавними податками.
У газеті “Черниговские губернские ведомости” за 1880 р., за випуск якої відповідало губернське правління, подано статистичні дані про “Раскладку суммъ свечнаго сбора еврейскаго общества Черниговской губернии за I половину 1879 года, назначенныхъ Министерством Внутренних Дел”. Здійснюючи аналіз відомостей, можемо стверджуватиати, що кошти із коробкового збору виділялися й на оплату загальнодержавних податків за тих, хто не міг їх оплатити.
Таким чином, єврейське населення відігравало важливу роль у розквіті торгівлі в Батурині, економічному розвитку Чернігівської губернії та наповнення коштами державного бюджету Російської імперії наприкінці XIX – поч. XX ст.
Ю.О. Сіренко,
науковий співробітник
НІКЗ “Гетьманська столиця”